Емпіричні методи педагогічного дослідження 5 страница

Кожен експерт створює власну інтуїтивну модель педагогічного явища, яке аналізується, на основі свого розуміння причинно-наслідкових зв'язків, які визначають суть явищ, що й дає можливість експерту формулювати наближені кількісні оцінки. При повідомленні експерту нової інформації він творчо переосмислює цю інформацію і удосконалює свою модель педагогічного явища, яке аналізується, тим самим підвищуючи достовірність оцінок.

При проведенні групової експертної оцінки важко врахувати вплив організаторів опитування на експертів. Тому невміле застосування даного методу іноді призводить до підміни глибокого і всебічного вивчення педагогічного явища підтасовуванням фактів з метою обгрунтувати заздалегідь сформульоване рішення.

В цьому випадку експертні оцінки дають тривіальні результати, які відображають громадську думку з досліджуваної проблеми, або організатори приходять до висновку про неефективність експертного методу, якщо в даний момент громадська думка з проблеми ще не вироблена. Ще раз підкреслимо, що експертна оцінка (як і інші експертні методи дослідження) не є способом виявлення громадської думки, а повинна розглядатися як засіб глибокого і всебічного вивчення педагогічних проблем, остаточне розв'язання відносно яких завжди залишається за самим дослідником.

Ефективність організації експертної оцінки безпосередньо пов'язана з проблемою підвищення надійності опитування спеціалістів. У даний час шляхом підвищення надійності експертного опитування можна вказати опрацювання більш ефективних форм проведення інтерв'ю; підвищення якості анкет; опрацювання методів самооцінки експертів, які забезпечують поліпшення системи їх відбору; вивчення залежності думок експертів від різних форм обміну інформацією між ними; опрацювання прийомів формулювання додаткових запитань для систематичного виявлення прихованих причин, які впливають на думку експертів.

Експертне оцінювання може проводитися і як метод узагальнення незалежних характеристик. Він полягає в тому, що за заздалегідь заданою формою беруться письмові відгуки (характеристики) досліджуваного об'єкта (дитини, сім'ї, групи, класу тощо), а потім співставляються одержані оцінки і рекомендації. Співпадання оцінок і рекомендацій дає підстави вважати, що нони близькі до істинних. Неспівпадаючі або доповнюючі одна одну оцінки і

рекомендації вимагають виявлення якостей об'єкта, які можливо приховані і проявляються лише в певних умовах, видах діяльності, відношеннях. Саме такі підходи дають можливість виявити приховані резерви особистості, яка розвивається, підібрати ключі до непростих педагогічних ситуацій. Якщо, наприклад, у байдужого, неорганізованого і недисциплінованого у школі і сім'ї учня раптом у спорті або в іграх виявляється ініціатива, наполегливість і організованість, то виникає припущення, що ці якості при належних умовах можуть проявитися і розвинутися і в навч& 'іьній роботі, і у відносинах у школі і сім'ї.

Своєрідним «колективним» варіантом методу оцінювання виступає психолого-педагогічний консиліум. Оцінювання в цьому випадку доповнюється колективним аналізом причин невдач, спільним пошуком заходів, необхідних для досягнення кращих результатів. Консиліум спрямований на те, щоб допомогти учителям з різних сторін підійти до оцінювання інтелектуального розвитку дитини, основних якостей її особистості, показати складність і неоднозначність проявів її поведінки, відносин, виявити проблеми самооцінки, мотивації, особливостей пізнавальних та інших інтересів, емоціонального настрою, а головне -забезпечити підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою відносно перспектив її подальшого розвитку і намітити реальну програму роботи з нею. Педагогічний консиліум допомагає запобігти суб'єктивізму в оцінці можливостей дітей, дає можливість об'єктивно їх зрозуміти і побудувати спільну програму дій, спрямовану на розвиток певних якостей або на усунення виявлених проблем і недоліків. Термін «консиліум педагогічний» запропонував Ю. Бабанський. Необхідність організації консиліуму педагогічного диктується тим, що у вихователів і учителів часто складається жорстка й однозначна думка про ту чи іншу дитину і змінити цю думку не дуже легко. Щоб дитина не робила, всі її дії і стосунки сприймаються через установку на неї дорослого. 1 Іодолати цю установку, упередженість знань і думки про дитину — надзвичайно складна проблема.

Учасниками педагогічного консиліуму, як правило, виступають експериментатор, класний' керівник, практичний психолог, учителі та інші працівники школи (лікар, організатор виховної роботи та ін.), котрі за визначеними ознаками оцінюють певну досліджувану якість дитини.

Поєднання імітації реальних ситуацій життя або професійної діяльності з методом оцінювання може проявитися як метод діагностичних ситуацій. Цей метод пов'язаний з використанням спеціально підібраних завдань -^ ситуацій, які вимагають для свого розв'язання (необхідного перетворення) оволодіння певними знаннями і практичними вміннями. Такі ситуації допомагають діагностувати не лише знання й уміння, але й життєві установки, спрямованість, ціннісні орієнтації, переваги, вміння зробити правильний вибір, дати оцінку.

Одним з емпіричних методів педагогічних досліджень є метод •ті НОСтуючих контрольних робіт - письмових або лабораторно-

практичних. Цей метод дає можливість одержати оперативну інформацію про фактичні знання учнів, про спеціальні уміння і навички навчальної праці і зробити об'єктивні висновки про рівень їхньої підготовки на тому чи іншому ступені навчання.

Завдання, які включають до змісту контрольних робіт, мають містити питання найбільш складні і важкі для засвоєння, а також актуальні для подальших етапів навчання. Сукупність виконаних завдань сприж побудові цшсного уявлення про особливості розумової діяльності учня, відображає ступінь сформованості найбільш універсальних і інтеірованих прийомів навчальної праці, складних для оволодіння і актуальних для основних етапів навчання.

Діагностуючі контрольні робити можна класифікувати: за метою: комплексні, які перевіряють весь шлях основних параметрів навчальних можливостей, і локальні, які перевіряють окремі параметри; за місцем у навчальному процесі - тематичні, четвертні, річні; за формою організації - контрольна письмова, експериментальна робота; вправи для школярів;

за обсягом і структурою змісту - роботи з однієї теми, з ряду тем; програмованого типу; непрограмованого типу;

за оформленням відповідей - роботи з описом процесу міркувань, з лаконічними відповідями, з розв'язками без опису процесу міркувань;

за розміщенням завдань - роботи з наростанням і зниженням складності завдання, з різноманітним чергуванням завдань за складністю.

Застосування комплексу різних діагностуючих контрольних робіт для ішзначення рівня знань і умінь учнів і студентів дає можливість: виявити характер і ступінь прогалин в їхніх знаннях і уміннях; з'ясувати причини цих прогалин і обставини, які заважають їх подоланню; здійснити заходи з нейтралізації факторів, які викликають нові прогалини; організувати систему іахіодів із поповнення недостачі в знаннях з одночасним оволодінням новим навчальним матеріалом.

Соціометричний метод (метод соціометрії) - опрацьований Дж. Морено соціально-психологічний тест (педагогічний), який іастосовується для оцінювання міжособистісних емоціональних зв'язків, ('ощіометричний метод дослідження здійснюється шляхом постановки мепірямих запитань, відповідаючи на які піддослідний здійснює послідовний нибір членів групи, яким віддається перевага перед іншими в певній ситуації. Цей метод використовується при вивченні динаміки внутрішніх стосунків у різних вікових групах для встановлення позиції індивідів, наявності іамікнутих угрупувань, позитивних, конфліктних або напружених ділянок, ■ Ту пеня групової згуртованості, мотиваційної структури відносин тощо.

Взаємовідносини людей зумовлюються об'єктивною необхідністю спільної діяльності (вона породжує офіційну структуру груп) і шощіональним фактором - симпатіями і антипатіями (цей фактор породжує неофіційні взаємовідносини в групі). Дізнатися про неофіційні іпаємовідносини, їхню структуру, симпатії і антипатії членів учнівського чи

ііМ: