Техніко-юридичний аналіз.

- це прийоми пізнання які дозволяють здійснити дослідження правових явищ за допомогою засобів юридичної техніки.

Види:

1.правотворча техніка

2.правозастосовча техніка

3.правореалізаційна техніка

професор П.М. Рабінович вважає, що юридична техніка є сукупністю способів і прийомів, умінь і навичок формування всіх елементів механізму правового регулювання та ефективного оперування ними у праворегулятивній практиці. Приблизно такої ж думки стосовно поняття юридичної техніки дотримується Г.Г. Шмельова. Л.Д. Воєводін вважає, що юридична техніка утворює основу проведення в життя права в цілому та його окремих галузей зокрема. Він визначає юридичну техніку як науково розроблену методику утворення, пізнання й ефективного застосування права з метою врегулювання поведінки людей. Вона являє собою сукупність прийомів, засобів і способів, систематизацію, упорядкування й узагальнення норм права з метою найбільш поглибленого та послідовного їх вивчення, а також розв’язання конфліктних ситуацій, що виникають у житті.Юридична техніка, що використовується в юридичній діяльності взагалі та при текстуальному закріпленні норм права й індивідуальних рішень, зокрема, досить різнорідна. Слушно зазначив Г.І. Муромцев, що можна виокремити кілька підвидів цього поняття. Залежно від сфери використання юридичну техніку можна поділити на два види. Перший — техніка, що має загальне значення — використовується не лише в юридичній, а і в будь-якій іншій діяльності. До неї належить розмножувальна, організаційна, комп`ютерна техніка. Другий — спеціальна техніка — застосовується лише в юридичній діяльності. Тут можна виокремити два підвиди: а) техніка, запозичена з неюридичної діяльності, але пристосована до правознавства (наприклад, криміналістична техніка); б) техніка, безпосередньо вироблена юридичною наукою та юридичною практикою; техніка, завдяки якій складаються тексти нормативних та індивідуальних правових актів. Зрозуміло, що провідна роль серед усіх видів юридичної діяльності надається діяльності, пов’язаній з правотворчістю та правозастосуванням. Внаслідок цієї діяльності видаються нормативно-правові та індивідуальні правові акти. Саме через ці акти право знаходить своє зовнішнє вираження і пристосовується до конкретних життєвих ситуацій. Тому вважаємо логічним саме техніку, що використовується при виробленні текстів правових актів, а не будь-яку іншу техніку, називати юридичною технікою [4, с. 113]. До того ж таке розуміння юридичної техніки глибоко закріпилося у мові юриспруденції, є звичним для всіх, хто досліджує право, встановлює правові норми та застосовує їх. Інше розуміння юридичної техніки може призвести до плутанини і невизначеності при вирішенні питань, пов`язаних з цією технікою, в юридичній науці, у правотворчій та правозастосовній діяльності.

Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності.
Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів).
Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки.

Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів.

Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).

Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:

1) юридична термінологія;

2) юридичні конструкції;

3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.

28. Методика правового дослідження.

Методика (гр. methodike) - сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження - це система правил використання методів, прийомів та операцій.

В одній і тій же науковій галузі може бути кілька мето­дик (комплексів методів), які постійно вдосконалюються під час наукової роботи. Найскладнішою е методика експеримен­тальних досліджень, як лабораторних, так і польових. У різних наукових галузях використовуються методи, що збігаються за назвою, наприклад, анкетування, тестування, шкалювання, однак цілі і методика їх реалізації різні.

Методика – сукупність правил, стадій, найбільш доцільне застосування наукових методів та засобів пізнання явищ з метою виявлення їх природи і місця в соціумі

Етапи

1. розробка програми дослідження

2.емпіричне

3.теоретичне

4.формування висновків щодо впровадження результатів в право

*