Словник наукових термінів

Абстрагування (від лат. відволікати) - процес вичленовування якої-небудь ознаки об'єкта, досліджуваної системи, відволікання від інших ознак. За допомогою абстрагування формуються узагальнені образи реальності (поняття), що дозволяють виділити в ній значимі для діяльності зв'язку і відносини об'єктів, відмежувавши їх від інших.

Абстракція (від лат. відволікання) - результат уявного відволікання (абстрагування) тих чи інших визначених властивостей від безлічі властивостей досліджуваного конкретного предмета. Під абстракцією розуміють не тільки результат абстрагування, але також метод наукового дослідження, заснований на тому, що при вивченні якогось явища, процесу не приймаються до уваги його несуттєві сторони й ознаки.

Автореферат дисертації - наукове видання у вигляді брошури, що містить, складений автором реферат проведеного їм дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня. Одне з джерел наукової інформації на етапі аналізу стану питання в науці.

Адаптація – пристосування, звикання до нових умов.

Аксіома — істинне положення, що приймається без логічного доказу, в силу його безпосередньої переконаності.

Актуальність дослідження - методологічна характеристика дослідження. Обґрунтування актуальності припускає відповідь на питання: чому дану проблему потрібно в даний час вивчати? Варто розрізни пі актуальність наукового напрямку в цілому й актуальність самої геми усередині даною напрямку. Актуальність напрямку, як правило, не мас потреби в складній системі доказів. Інша справа - обґрунтування актуальності теми. Дослідження можна вважати актуальним лише в тому випадку, якщо актуальний не тільки даний науковий напрямок, але і сама тема актуальна в двох відносинах: її наукове рішення, по-перше, відповідає насущної потреби практики, а по-друге, заповнює пробіл у науці, що у даний час не має у своєму розпорядженні наукових засобів для рішення цієї актуальної наукової задачі.

Алгоритм - набір інструктивних дій, що визначає їхню послідовність для одержання даних чи результатів у цілому.

Алгоритм інтерпретації даних - структура тлумачення інформації, зібраної в ході дослідження:

Альтернативна гіпотеза (лат. один із двох) - статистична гіпотеза, відповідно до якої розходження між вибірками є значимими, тобто відбивають відповідне розходження усередині чи між популяціями, з яких узяті ці вибірки. Звичайно альтернативна гіпотеза відповідає робочій гіпотезі дослідження.

Аналіз (грец. розкладання, розчленовування) - метод дослідження, уявне чи практичне розкладання досліджуваного предмета чи явища на характерні для нього складені елементи, виділення в ньому окремих сторін, вивчення кожного елемента чи сторони явища окремо як частини одного цілого. Ціль аналізу - пізнання частин як елементів складного цілого.

Аналіз базових понять - теоретичний метод дослідження, сукупність гносеологічних операцій з науковими поняттями, у яких відбиваються явища, що виступають предметом дослідження.

Аналіз продуктів діяльно сті - емпіричний метод, застосовуваний у педагогічному дослідженні. Аналізу піддаються щоденникові записи, архівні матеріали, продукти трудової, навчальної чи творчої діяльності і т.д. До різновидів даного методу можна віднести і контент-анализ. Синоніми: архівний метод, праксиметричний метод.

Аналітичний огляд - огляд, у якому дається аналітична оцінка стану питання за визначений проміжок часу. Містить аргументовану характеристику матеріалу що аналізується, дає обґрунтовані практичні рекомендації. Розглядається як частина науково-дослідної роботи.

Анкета (фр. буквально: розслідування) - зв'язана єдиним дослідницьким задумом система питань; опитувальний лист, самостійно заповнюваний опитуваним по зазначеним у ньому правилам.

Анкетування - метод одержання інформації, заснований на опитуванні людей для одержання зведень про фактичне положення речей (наприклад, думок різних груп учнів і вчителів про різні сторони навчально-виховного процесу, методі навчання).

Анотація (від лат. - примітка, позначка) - коротка роз'яснювальна чи критична примітка, що випливає за бібліографічним описом якого-небудь твору (на звороті титульного листа книги, на каталожній картці і т.д.); розгорнута анотація - стиснута характеристика ідеї, змісту, призначення книги, статті чи рукопису.

Апарат наукового опису - особлива знакова система, що включає термінологію, кліше і вираження, характерні для мови науки, структурні схеми побудови визначених наукових жанрів, системи формул, умовних позначок і т.д.

Аргумент (від лат. логічний довід, який є підставою доказу) - думка, істиность якої перевірена і доведена практикою і яка може бути приведена в обґрунтування істинності чи хибності іншого положення. Аргумент є складовою частиною всякого доказу.

Аргументація - раціональний спосіб переконання, що спирається на ретельне обґрунтування й оцінку доводів у захист визначеної і є як сукупність аргументів на користь чого-небудь.

Артефакт (лат. штучно зроблений) - процес чи зареєстроване яким-небудь методом явище, невластиве досліджуваному об'єкту що не є метою дослідження. Артефакти як феномени чи ефекти можуть бути привнесені в експеримент дослідником.

Аспект (лат. погляд, вид) - точка зору, з якої розглядається об'єкт (явище, поняття) дослідження.

Атрибут (лат. додане) - необхідна, істотна, невід'ємна властивість об'єкта.

Базове (ключове) поняття (грец. підстава, основа) - головне, цільове поняття, що відбиває суть змісту предмета дослідження, його найбільш істотні властивості й ознаки. Виступає як об'єкт термінологічного аналізу і операціоналізації.

Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що присвоюється особі, яка засвоїла програму вищої освіти і успішно пройшла підсумкову атестацію.

Бібліографічне посилання - сукупність бібліографічних зведень про цитуємо, розглянуте чи документі, що згадується. Цитата, чивитримка, вказівка джерела, на які посилаються в основному тексті.

Бібліографічний огляд - огляд, що містить характеристику джерел інформації, що з'явилися за визначений час чи об'єднаних по якій-небудь іншій загальній ознаці.

Бібліографічний опис - опис книги, статті і т.д. відповідно до Державного стандарту.

Бібліографія (грец. книга - пишу) - досить вичерпний для даної мети список літератури по визначеному питанню; спеціальні видання (покажчики, каталоги, огляди), що містять такі списки.

Валідність (лат. міцний) - ступінь відповідності між параметрами методу та оцінюючий діяльність чи функцію (наприклад, придатність тесту вимірювати властивість, для виміру якого він призначений); обґрунтованість, надійність, цінність наукового результату.

Верифікація (лат. робити) - процес встановлення істинності наукових тверджень шляхом їх емпіричної перевірки. Служить найважливішим критерієм науковості висунутих гіпотез і теорій, але не усі твердження можуть бути перевірені такими шляхом безпосередньо. Існують також непрямі способи верифікації за допомогою визначення логічних наслідків з тверджень що не перевіряються і співвідношення їх з даними досвіду.

Версії (лат. видозміна) - гіпотези, що по різному пояснюють одні й ті ж самі факти. Версія, підтверджена фактами, стає вірогідністю.

Вибіркова сукупність (вибірка) - частина всієї досліджуваної (генеральної) сукупності, що виступає як безпосередній об'єкт вивчення за розробленою методикою чи програмою добору. Група що входить у вибірку складає експериментальну базу дослідження.

Вивчення документів (лат. доказ, свідчення) - метод одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об'єктом.

Визначення поняття (лат. - визначення) - розкрити зміст поняття, перелічити його істотні ознаки, необхідні і достатні для відмінності даного предмета від подібних з ним предметів.

Виноска - додатковий текст, поміщений у самому низу сторінки під основним текстом і відділений від нього прямою рисою. Звичайно це повний бібліографічний опис джерела (так називані посторінкові бібліографічні посилання) або примітка, коментар до якого-небудь фрагмента тексту.

Висновки - стиснутий узагальнений виклад самих істотних, з погляду автора, результатів, отриманих у результаті дослідження.

Властивість - те, що присутню предметам, що відрізняє їх від інших предметів чи робить їх схожими на інші предмети.

Вступ в наукову працю - особлива частина роботи, визначення основних понять, умов і обмежень, прийнятих при постановці основного питання наукової праці. У введенні викладаються основні методологічні характеристики дослідження: актуальність, проблема, тема, об'єкт, предмет, мета, задачі, гіпотеза, що захищають положення, новизна, значення для науки і практики.

Вторинна обробка даних - етап дослідження, який припускає використання операцій порівняння, узагальнення та ін. для виявлення подібності, розходження, визначення типового, однорідного, одиничного, а також побудова висновків і оцінку можливості їхнього поширення.

Вторинний аналіз - метод дослідження, спрямований на аналіз вже існуючих (раніше добутих в інших дослідженнях) даних відповідно до нових задач. Використовуються традиційні джерела агрегатування даних - звіти, наукові публікації тощо.

Генеральна сукупність (від лат. загальний, головний) - безліч, загальна кількість об'єктів, досліджуваних у конкретних просторово-тимчасових межах, обкреслених програмою вивчення.

Генетичний аналіз (від грец. походження, виникнення) - аналіз об'єкта за допомогою генетичного методу - способу дослідження явищ і процесів, що включає у себе аналіз їх походження, становлення, розвитку.

Гіпотеза - обґрунтоване припущення про можливі засоби розв’язання визначеної проблеми, або це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним. Якщо гіпотеза узгоджується з науковими фактами, то в нау­ці її називають теорією або законом. У гіпотезі органічно вживаються два моменти: висування деякого положення та наступний логічний і практичний доказ.

Гіпотеза дослідження (грец. підстава, припущення) - методологічна характеристика дослідження, наукове припущення, висунуте для пояснення якого-небудь явища і потребуюче перевірки на досвіді і теоретичному обґрунтуванні для того, щоб стати достовірним науковим знанням.

Гістограма (грец. тканина) - один із засобів графічною представлення кількісних даних. Стовпчики (прямокутники) гістограми примикають друг до друга і відповідають кількісним характеристикам кожного класу даних.

Дедукція (лат. виведення) - вид умовиводу і метод пізнання; перехід від загальних суджень до частки, від деяких пропозицій-посилок до їх наслідків; застосування встановленого загального положення до частки; або хід наукової думки від загального до конкретного.

Детермінанта (лат. визначальний) - визначник: те, що обумовлює що-небудь.

Дефініція - див. Визначення поняття.

Дипломна робота (грец. документ, складений удвічі) - самостійна письмова кваліфікаційна робота, що представляється студентом на останньому році навчання і служить однією із форм перевірки його підготовленості до самостійної роботі за спеціальністю.

Дисертація (лат. міркування, дослідження) - кваліфікаційна наукова праця, представлена на здобуття вченого ступеня і захищена привселюдно здобувачем (дисертантом). Одне з джерел інформації з досліджуваного питання.

Дисперсія (лат. розсіяний, розсипаний) - один з показників розкиду даних у статистиці; міра відхилення від середнього.

Діаграма (грец. малюнок, креслення) – креслення, що наочно показує співвідношення між різними величинами, що зображуються у вигляді лінійних відрізків чи геометричних фігур. Один із засобів графічного представлення кількісних даних.

Доктрина - вчення, наукова теорія, керівний теоретичний принцип.

Дослідження - процес наукового вивчення будь-якого об'єкту (предмета, явища - матеріального чи ідеального) з метою виявлення закономірностей його виникнення, розвитку і зміни, і перетворення його в інтересах суспільства.

Дослідницький підхід - вихідний принцип, позиція і спрямованість, орієнтація дослідження. У сучасних економічних дослідженнях реалізуються: системний, комплексний, особистісний і інші підходи.

Евристика - наука, що вивчає творче мислення.

Експеримент - метод пізнання, цілеспрямоване вивчення об’єкту з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, що визначаються певною пошуковою ідеєю і має чітко виражену мету.

Експерт (лат. досвідчений) - фахівець у визначеній області, компетентний у даній сфері діяльності.

Екстраполяція - процедура перенесення властивостей, відносин і закономірностей з однієї предметної області на іншу.

Елевація (лат. піднімаючий) - зведення простого до складного, підхід до виявлення тих властивостей найпростішої взаємодії. що роблять його потенційним джерелом більш складних взаємодій.

Емпіричне дослідження - вид наукового дослідження; вивчення конкретних проблем, зв'язане з рішенням переважно практичних задач.

Емпіричний (грец. досвід) - заснований на безпосередньому досвіді. Іноді протиставляється " теоретичному".

Задачі дослідження - методологічна характеристика дослідження. Намічаючи логіку свого дослідження, вчений формулює коло приватних дослідницьких задач, що у своїй сукупності повинні дати уяву про те, що потрібно зробити, щоб ціль була досягнута.

Закон - внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумов­лює їх закономірний розвиток. Закон, винайдений через здо­гадку, необхідно потім логічно довести, лише в такому разі він визнається наукою. Для доведення закону наука викори­стовує судження.

Закономірність - об'єктивно існуючий, повторюваний, стійкий, істотний зв'язок для групи явищ, що розкриває процеси становлення та існування систем, що розвиваються. Одна з форм наукового пізнання.

Збірник наукових праць - містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів по найважливіших наукових і науково-технічних проблемах.

Ідеалізація (грец. ідея, поняття, представлення) - один з видів абстрагування. Поняттям, утвореним за допомогою ідеалізації, не відповідають реальні об'єкти. За основу ідеалізації беруться зв'язки і якості предметів, принципово існуючі чи можливі.

Ідентифікація (лат. порівняння) - розпізнавання об'єктів.

Ідея - визначальне положення в системі поглядів, теорій.

Індикатор (лат. покажчик) - об'єктивно фіксуєма ознака, за допомогою якої відслідковується, відображується стан об'єкта спостереження, його кількісні або якісні характеристики, процеси змін під впливом тих чи інших факторів. Індикатор є інструментом виміру, покажчик на рівні показника, як визначника властивостей об'єкту у його фактичній конкретності.

Індуктивна статистика - розділ статистики, що розглядає індукцію, тобто поширення на великі групи об'єктів (популяції) висновків, зроблених при вивченні менших груп (вибірок).

Індукція (лат. виведення)- хід наукової думки від конкретного знання до загальних положень. Або - індукція являє собою умовивід і метод дослідження від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Як метод дослідження індукція – це процес дослідного вивчення явищ, під час якого здійснюється перехід від окремих фактів до загальних положень, окремі факти неначе виводять до загального положення. Це форма руху пізнання від емпіричного до теоретичного рівня. Індуктивний висновок завжди мас не достовірний, а лише ймовірний чи правдоподібний характер.

Інструментарій дослідження (лат. знаряддя для роботи) - сукупність методичних і технічних прийомів і операцій, що виступає у формі різноманітних документів (робочих матеріалів) і спрямована на одержання з її допомогою інформації

Інтерпретація (лат. посередництво) - тлумачення, роз'яснення змісту явища, чи тексту знакової структури, що сприяє їх розумінню.

Інформація (лат. давати відомості про що-небудь) - сукупність відомостей, необхідних для активного впливу на керовану систему з метою її оптимізації.

Категорія - кордонне широке поняття, у якому відображені найбільш загальні та істотні властивості, ознаки, зв'язки і відносини предметів, явищ об'єктивного світу. Категорія - це форма логічного мислення, в якій розкриваються внутрішні, суттєві сторони та відношення між предметами, що досліджуються.

Кваліфікаційна робота (лат. визначати, встановлювати якість) - одна з форм представлення результатів дослідження; служить для одержання документу, що засвідчує рівень компетентності. До кваліфікаційних робіт відносять курсову, дипломну роботу, дисертацію.

Кваліфікація - сертифікація досягнень або компетенції студента з зазначенням виду і назви підготовки, яка надає право доступу до подальшої освіти та професійної діяльності.

Квантифікація - кількісне вираження, опис якісних ознак об'єктів, явищ за допомогою показників і індикаторів з метою їх формалізації шляхом спеціальних кванторів.

Квантори (лат. скільки) - логічне поняття: термін і ознака, що несуть інформацію про кількісну характеристику логічного вираження. Приклади кванторів - слова " ніколи", " рідко"; " ні часто", " ні рідко"; " часто", " завжди".

Комплексний підхід (лат. зв'язок, сполучення) - дослідницький підхід і принцип організації практики навчання і виховання, що розглядає об'єкт дослідження, практику з позицій цілісності і системності.

Комунікант - відправник повідомлення (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує наукову інформацію та передає її.

Комунікат - повідомлення; фіксована чи нефіксована наукова інформація, закодована певним чином за допомогою символів, знаків, кодів.

Комуніка­ція наукова - обмін науковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими і спеціалістами.

Контент-аналіз (англ. зміст) - формалізований метод аналізу змісту документів за допомогою математичних засобів. Містить у собі кілька послідовних дій: виділення одиниць аналізу; пошук їхніх індикаторів у тексті; підрахунок і статистичну обробку частоти уживання.

Концептуальність - це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.

Концепція - система поглядів, основна думка при визначенні мети й завдань дослідження, що вказує на шлях його опанування. Або, концепція – система поглядів, які певним чином пояснюють процеси та явища.

Кореляційний аналіз - розділ статистики, задача, якого полягає в тім, щоб установити можливий зв'язок між двома показниками, отриманими на одній і тієї ж чи на двох різних вибірках. При цьому встановлюється, чи проводиться збільшення якого-небудь показника до збільшення чи зменшення іншого показника.

Кореляція (лат. співвідношення, відповідність) - зв'язок між двома перемінними. Цей зв'язок може бути повним (при цьому, знаючи значення однієї перемінної, можна точно пророчити значення другої), неповним (при цьому між двома перемінними існує лише більш-менш систематичний зв'язок) чи нульовий, якщо дві перемінні ніяк не зв'язані одна з одною. Кореляція може бути позитивною, коли обидві перемінні змінюються в одному напрямку, чи негативною, якщо ці зміни протилежні.

Магістр - академічний ступінь (кваліфікація), що отримують бакалаври в результаті засвоєння основної освітньої програми вищої школи, яка дає право на зайняття основних посад на ринку праці та продовження навчання в аспірантурі.

Мета дослідження - методологічна характеристика дослідження; представлення про результат. Ставлячи перед собою ціль, дослідник уявляє собі, який результат він має намір одержати, яким буде цей результат.

Метод (грец. шлях до чого-небудь) – сукупність прийомів, операцій і способів теоретичного пізнання і практичного перетворення дійсності, досягнення визначених результатів. В основі будь-яких наукових методів лежать визначені принципи, теорії і закони. Це спосіб досягнення мети.

Метод дослідження — спосіб отримання нового знання, пізнання явищ дійсності, їх взаємозв’язку і розвитку, спосіб отримання інформації про об’єкт і предмет дослідження.

Метод структуралізації - поділ проблем на складові елементи з наступною оцінкою їх відносної переважності. Таку процедуру називають часто побудовою " дерева" цілей. Загальні правила його побудови: елементи нижнього рівня підкоряються елементам більш високого рівня, випливають з них. Метод структуралізації спирається на принципи системного аналізу.

Метод Стьюдента - непараметричний метод, що використовується для перевірки гіпотез про вірогідність різниці середніх при аналізі кількісних даних у популяціях з нормальним розподілом.

Методи дослідження в економіці - прийоми, процедури і операції емпіричного і теоретичного пізнання і вивчення явищ дійсності, що є знаряддям одержання наукових фактів. У залежності від аспекту розгляду методи дослідження в економші підрозділяються на: загальнонаукові, власне економічні і методи інших наук; що констатують і перетворюють; емпіричні і теоретичні; якісні і кількісні: приватні і загальні; змістовні і формалізовані; методи збору емпіричні даних, перевірки і спростування гіпотез і теорії; методи опису, пояснення і прогнозу: спеціальні методи, використовувані в окремих економічних науках; методи обробки результатів дослідження.

Методика - сукупність приватних прийомів, засобів, процедур, що дозволяють застосовувати той чи інший метод до даної специфічної предметної області. Якщо метод дослідження більш загальний чи більш приватний, характерний своєю застосовністю в межах визначеної науки чи групи наук, то методика вже не має більш чи менш загального характеру - вона є інструкцією діяльності по реалізації правил методу в умовах даного дослідження.

Методологічна рефлексія (лат. відображення) - міркування дослідника про застосовані їм способах наукового пізнання.

Методологічні характеристики економічного дослідження - система методологічних категорій, що виступають як характеристики економічного дослідження: проблема, тема, актуальність, об'єкт дослідження, його предмет, мета, задачі, гіпотеза і положення, що захищаються, новизна, значення для науки, значення для практики. Як синонім використовується термін " методологічний апарат економічного дослідження".

Методологія (грец. шлях дослідження чи пізнання) - система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності; навчання про науковий метод пізнання; сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів і їх певна послідовність, прийнята при розробці наукового дослідження.

Методологія наукового пізнання - учення про принципи, форми та способи науково-дослідницької діяльності.

Моделювання - теоретичний метод дослідження різних явищ, процесів і станів за допомогою їх реальних (фізичних) чи ідеальних (знакових, математичних) моделей. За допомогою моделювання описуються структура об'єкту (статична модель); процес його функціонування і розвитку (динамічна модель). Див. також Модель. Уявний експеримент, Ідеалізація, Ідеалізований об'єкт.

Моніторинг (англ. застережливий) - безупинне, тривале спостереження за станом середовища (явищ, процесів і т.д.); зіставлення результатів постійних спостережень для одержання обґрунтованих представлень про їх (явищ, процесів) дійсне положення, тенденціях їх розвитку.

Монографія - наукова праця, дослідження однієї проблеми чи теми і приналежне одному чи декільком авторам. Відрізняється від інших форм наукових повідомлень глибиною і цілісністю розгляду питання.

Наука - сфера дослідницької діяльності, спрямована на виробництво нових знань про природу, суспільство і мислення, що включає в себе всі умови і моменти цього виробництва.

Наукова діяльність – це процес пізнання закономірностей об’єктивного світу, процес виробництва знань та їх використання.

Наукова доповідь - науковий документ, що містить виклад результатів науково-дослідної чи дослідно-конструкторської роботи, опублікований у печаті чи прочитаний в аудиторії.

Наукова ідея - інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукуп­ності зв'язків, на основі яких робиться висновок. Вона ба­зується на наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності. Наука передбачає два види ідей: конструк­тивні й деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значу­щості для науки і практики. Свою специфічну матеріаліза­цію ідея знаходить у гіпотезі.

Наукова концепція - система поглядів, теоретичних по­ложень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єд­нані певною головною ідеєю.

Наукова стаття - одна з форм представлення наукових результатів у періодичному науковому виданні.

Наукова тема - завдання наукового характеру, що підлягає науковому дослідженню та є основним показником науково-дослідної роботи.

Наукова теорія - система абстрагованих понять та тверджень, що являє собою ідеальне відображення дійсності.

Наукове дослідження - методи отримання та перевірки нових знань. Або, наукове дослідження – вид діяльності, спрямований на здобування нових знань.

Науковий апарат - це основні положення, котрі визначають спрямованість, логіку та умови підготовки і проведення дослідження.

Науковий пошук - особливий вид наукового дослідження, у результаті якого виходять принципово нові результати, що мають значення наукових відкриттів нових закономірностей.

Науковий факт - явище, що становить базу для формування думки та є основою наукового знання. Науковий факт є основою для висновку або підтвердження. На основі науко­вих фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.

Новизна дослідження - методологічна характеристика дослідження; припускає конкретну відповідь на питання: що зроблено з того, що іншими не було зроблено? які результати були отримані вперше?

Об’єкт (лат. предмет) – 1) існуючий незалежно від нашої свідомості зовнішній світ, що є предметом пізнання, практичної дії суб’єкта; 2) предмет (явище), на який спрямована яка-небудь діяльність.

Об'єкт дослідження - методологічна характеристика дослідження; процес чи явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Визначаючи об’єкт дослідження, варто дати відповідь на питання: що розглядається?

Об'єкт науки - це частина об'єктивної реальності, яка вивчається наукою.

Обробка інформації - процес перетворення інформації без зміни її якості. Види обробки інформації: реєстрація, класифікація, систематизація, статистична обробка даних.

Огляд - науковий документ, що містить систематизовані наукові дані по якій-небудь темі, отримані в підсумку аналізу першоджерел.

Операція (лат. дія) - окрема закінчена частина технологічного процесу; дія, спрямоване на виконання будь-якої задачі.

Опис - функція наукового пізнання і етап наукового дослідження. що складає у фіксуванні даних експерименту чи спостереження за допомогою визначених систем позначень, прийнятих у науці.

Описова гіпотеза - тип гіпотези, у якій зв'язок між причиною і наслідком описується. При цьому умови і фактори, що диктують обов'язковість, необхідність настання наслідки, не розкриваються. Такі гіпотези не мають прогностичну функцію, тому що в інших умовах наслідок може і не наступити.

Описова статистика - сукупність методів і форм представлення інформації (графіки, виміру показників), що дозволяють охарактеризувати вибірки даних.

Опитування - метод збору емпіричних даних про об'єктивні факти, думки, знаннях і т.д., заснований на безпосередній взаємодії дослідника з опитуваним.

Опонент (від лат. що заперечує) - особа, що виступає з критикою доповіді, дисертації і т.п. Як опонент на захисті дипломної роботи звичайно виступає рецензент.

Оптимальний (лат. найкращий) - кращий з можливого в конкретних умовах.

Організація (від фр. пристрій) - загальнонаукове поняття; результат взаємодії компонентів досліджуваного об'єкта, що утворює і дозволяє зрозуміти його як ціле.

Оцінка - вид судження про визначений феномен; буває кількісною і якісною.

Панельне дослідження - різновид повторного дослідження, вивчення того самого об'єкта з визначеним тимчасовим інтервалом по однієї і тій же методиці і програмі (наприклад, оцінка знань учнів у різні роки). Ті самі питання ставляться тією ж особою через регулярні проміжки часу, що дає можливість порівнювати і аналізувати результати.

Парадигма (від грец. приклад, зразок) – теорія; теоретична модель, прийнята як зразок постановки, обґрунтування, рішення проблеми в рамках того чи іншого предмета дослідження. Парадигма визначає погляд дослідника на проблему. її теоретичне осмислення, вибір методичних засобів.

Первинна обробка даних - етап дослідження; містить у собі класифікацію фактів по їхній однорідності, індексування (кодування), проведення розрахунків (статистична обробка) і фіксування їхніх підсумків.

Первинні документи і видання - першоджерела, містять переважно нові, оригінальні ідеї, наукові зведення, нове осмислення відомих фактів, вихідні данні, що підлягають обробці.

Поняття - думка, що узагальнює та виокремлює предмети, явища за певними ознаками, відображає суттєві його якості.

Постулати - твердження, що приймаються як істинні, хоча вірність їх не доведена.

Пояснювальна гіпотеза - тип гіпотези, у якій розкриваються ті умови, фактори, при дотриманні яких причина обов'язково викликає наслідок як необхідність. Гіпотези цього типу мають прогностичну функцію.

Практична значимість дослідження - методологічна характеристика дослідження; відбиває представлення про ге, як і для яких практичних цілей можна застосувати результати саме цієї роботи. Визначаючи значення проведеного дослідження для практики, учений відповідає на запитання: які конкретні недоліки практичної діяльності можна виправляти за допомогою отриманих у дослідженні результатів?

Предзахист (дипломної роботи) - процедура попередньої оцінки готовності дипломної роботи до захисту. Проходить на спеціальному засіданні кафедри в присутності інших дипломників і наукового керівника.

Предмет дослідження - методологічна характеристика дослідження; усе те, що знаходиться в межах об'єкту дослідження. Якщо, визначаючи об'єкт дослідження, варто дати відповідь на питання " Що розглядається? ", то предмет позначає аспект розгляду, дає представлення про те, як розглядається об'єкт, які нові відносини, властивості, аспекти і функції об'єкта розглядає дане дослідження.

Предмет науки - це частина, сторона об'єкта або " кут зору", під яким вивчається об'єкт.

При­кладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

Принципи - вихідні положення будь-якої теорії, учення, науки або світогляду.

Природничі науки - сукупність наук, предметом дослідження яких є різні види матерії та форми їхнього руху, що виявляються в природі, їхні зв’язки й закономірності.

Причина - категорія, що позначає явище, що викликає, обумовлює інше явище. Переходить у наслідок, утворюючі ланцюг взаємозалежних процесів, у якій явища самі себе обумовлюють.

Проблема (грец. труднощі, перешкода) - протиріччя в пізнанні, що характеризується невідповідністю між новими фактами, даними і старими способами їхнього пояснення. Спочатку виникає у формі проблемної ситуації і тільки потім ясно усвідомлюється і формулюється у вигляді проблеми.

Проблема дослідження - методологічна характеристика дослідження. З визначення проблеми починається дослідження. Ставлячи проблему, дослідник відповідає на запитання: що треба вивчити з того, що раніш не було вивчено? Вирішити практичну задачу засобами науки це визначити співвідношення цієї задачі з областю невідомого в науковому знанні і у результаті наукового дослідження одержати знання, що потім будуть покладені в основу практичної діяльності, спрямованої на рішення даної задачі. Ця область невідомого в науковому знанні, " біла пляма на карті науки" і є наукова проблема. " Знання про незнання" - у цьому суть наукової проблеми.

Прогноз (грец. передбачення, пророкування) - наукове обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому і (чи) про альтернативні шляхи, терміни і механізми здійснення цих станів,

Програма дослідження (грец. оголошення, розпорядження) - план наміченої діяльності, робіт; виклад основних задач і цілей. Науковий документ, у якому дається виклад і обґрунтування логіки і методів вивчення об'єкта відповідно до розв'язуваних наукових і практичних задач.

Проект - план, задум; прообраз (прототип) об'єкта, ямища чи процесу.

Проектування - процес створення проекту за допомогою специфічних методів. Метою проектування є перетворення дійсності, коли створюються об'єкти, явища чи процеси, що відповідали б бажаним властивостям.

Процедура (лат. просуватися) - установлений порядок дій при організації діяльності; елемент технології.

Процес (лат. хід, походження, просування) - закономірна. послідовна, безупинна зміна наступних друг за другом моментів розвитку чого-небудь (наприклад, процес мислення)

Ранжування (франц. ставити в ряд) - процедура упорядкування оцінюваних властивостей об'єкта за допомогою чисел (рангів) експертом. За допомогою порядкової шкали значенню змінної величини приписується відповідне місце в ряді.

Редагування - процес перевірки і виправлення якого-небудь тексту, рукопису; остаточна літературна обробка.

Редукція (лат. повернення, відсунення) - пояснення складних явищ за аналогією з більш простими.

Резюме - короткий виклад суті написаного, сказаного чи прочитаного; підсумок закінченого відрізка тексту (параграфа, глави).

Рейтинг (англ. оцінка, положення, ранг) - числовий показник оцінки чого-небудь. Визначається на основі опитування, анкетування.

Респондент (англ. відповідати, реагувати) - опитуваний, що відповідає на питання анкети чи приймає участь в інтерв'ю як об'єкті дослідження.

Реферат - стислий виклад у письмовій формі суті певного питання або наукової проблеми, що включає огляд відповідних інформаційних джерел.

Реферування - виклад основного змісту документа (статті, книги) у короткій формі чи складання резюме документа.

Рецензія (від лат. огляд, обстеження) - стаття, метою якої є критичний огляд якого-небудь наукового чи художнього твору; відкликання на наукову працю чи який-небудь добуток перед їх публікацією, захистом. Висвітлює зміст рецензуємого документа і дає критичну оцінку як його окремим положенням, так і документу в цілому.

Реципієнт — отримувач повідомлення (особа, якій при­значена інформація і яка певним чином інтерпретує її, реа­гує на неї).

Розробки - один з типів дослідження. У розробках представлені кінцеві результати досліджень у їхній нормативній формі, більшість яких. застосовувані на практиці.

Рубрикація (лат. заголовок закону) - членування тексту на складові частини, розподіл по рубриках (розділам, підрозділам у тексті); графічне відділення однієї частини від інший, а також використання заголовків, нумерації і т.п. Рубрикація є зовнішнім вираженням композиційної структури наукового тексту і відбиває логіку наукового дослідження.

Синтез (грец. складання, з'єднання) - метод дослідження; практичне уявне з'єднання частин властивостей (сторін) досліджуваного об'єкта в єдине ціле. Синтез нерозривно зв'язаний з аналізом і не існує без нього: синтетичне знання об'єкту ґрунтується на виділенні його складових частин чи приватних особливостей. Синтез тісно зв'язаний також з іншими розумовими процесами; без синтезу неможливі узагальнення, систематизація, порівняння, разом з якими він складає логічний апарат мислення. Синтез на противагу аналізу, дає можливість з’єднувати окремі частини чи сторони об’єкта в єдине ціле.

Система (грец. ціле; складене з частин; з'єднання) - сукупність елементів і їхніх взаємозв'язків, що утворюють деяку, здатну до функціонування цілісність. Залежить від елементів і від способу та характеру їх взаємозв'язку. Будучи цілим, у той же час входить в інші більш широкі системи як їхня частина, елемент. Система – це сукупність взаємозв'язаних, взаємодіючих частин (компонентів), яка володіє новою якістю, що не зводиться до суми якостей складових частин. Ця нова якість називається інтегративною.

Систематизація - розумова діяльність, у процесі якої досліджувані об'єкти організуються у визначену систему на основі обраного принципу. Найважливіший вид систематизації - класифікація. До систематизації приводить також встановлення причинно-наслідкових відносин між досліджуваними фактами, виділення основних одиниць матеріалу, що дозволяє розглядати конкретний об'єкт як частину цілої системи.

Системно-структурний аналіз - метод, заснований на принципі системного підходу, що складається з декількох етапів: уточнення того, який науковий феномен береться для аналізу як ціле; виявлення можливо більшого числа елементів цілого; групування елементів у необхідне і достатнє число підструктур з узгодженням їх з наявними науковими теоріями; установлення різних зв'язків і відносин між елементами, підструктурами і цілим.

Софізм - невірний, хибний доказ, що видається за правильний, заснований на зовнішній схожості явищ, заміні понять, свідомо невірному виборі вихідних положень.

Спостереження - метод дослідження, цілеспрямований і планомірний процес збору інформації шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації дослідником процесів чи явищ.

Структура - взаєморозмішення і зв'язок складових частин чого-небудь; будівля.

Структура наукового дослідження - загальний шлях (логіка) дослідження проблеми. Виділяються наступні основні загальні етапи дослідження: встановлення об’єкта вивчення; дослідження відомої про об’єкт дійсності; постановка і формулювання проблеми, визначення предмета дослідження; визначення мети і задач дослідження, висування гіпотези; побудова плану дослідження (вибір методів і процедур); перевірка гіпотези; визначення сфери застосування знайденого рішення; літературне оформлення результатів дослідження; перевірка висновків дослідження, впровадження результатів.

Суб'єкт - носій суб'єктивного, зовні об'єктивованого; людина, що пізнає зовнішній світ (об'єкт) і впливає на його у своїй практичній діяльності.

Суб'єкти наукової діяльності - вчені, наукові праців­ники, науково-педагогічні працівники, а також наукові уста­нови, наукові організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

Судження - висловлена думка, у якій відображене ставлення до її змісту, істинності або хибності; думка, що представляє собою твердження чи заперечення наявності в предметах чи явищах деяких властивостей чи відносин між ними. Об'єктивне судження може бути вірним або помилковим.

Сукупна (вторинна) інформація - інформація про зведені властивості групи об'єктів, об'єднаних деякою ознакою в сукупність. Сукупна інформація є безпосередньою основою для теоретичних узагальнені, і аналізу, а також для практичних висновків.

Суспільні науки - сукупність наук, предметом дослідження яких є соціально-економічні, політичні та ідеологічні закономірності розвитку суспільства і суспільних відносин, а також духовна культура.

Сутність - категорія, що позначає єдиний внутрішній визначальний зв'язок для групи явищ, що служить основою їх існування. Зв'язана з явищем, але не є надбанням одного явища. Існує як загальне в одиничному, як єдине в безлічі. Розкривається через явища.

Схема (грец. образ, вид, форма) - один зі способів представлення даних, отриманих у дослідженні; креслення, що зображує систему, пристрій чи взаєморозмішення, зв'язок частий чого-небудь.

Сходження від абстрактного до конкретного - метод дослідження дійсності від знання загального, закономірного до пізнання окремих, конкретних процесів чи явищ. Дає можливість будувати нові теорії, заглиблено вивчати окремі процеси чи явища, виходячи з наявного загального закономірного знання. Є сходженням знання, тобто його розширенням, збагаченням, наближенням до реальних процесів.

Теза (грец. положення, твердження) - думка чи положення, істинність якого потрібно довести. Теза повинна відрізнятися однією головною якістю - бути відповідною об'єктивній дійсності. Якщо теза помилкова, то ніякий доказ не зможе його обґрунтувати. Тези - коротко сформульовані основні положення повідомлення, тексту. На етапі вивчення стану проблеми в науковому дослідженні використовується як елемент конспекту.

Тези доповідей наукової конференції - науковий неперіодичний збірник, що містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього характеру (анотації, чи реферативні повідомлення). Одне з джерел інформації на етапі аналізу стану досліджуваного питання.

Тема дослідження (грец. предмет викладу) - методологічна характеристика дослідження; формулювання, що відбиває проблему дослідження. Тема повинна так чи інакше відбивати рух від досягнутого наукою, від звичного до нового, містити момент зіткнення старого з новим.

Теоретична значимість дослідження - методологічна характеристика дослідження; значення отриманих результатів для науки. Визначається тим, у які проблеми, концепції, галузі знання вносяться зміни, спрямовані на розвиток науки, що поповнюють її зміст. Не збігається з такою методологічною характеристикою, як новизна.

Теоретична модель (у дослідженні) - являє собою деякий чіткий фіксований зв'язок елементів, припускає визначену структуру, що відбиває внутрішні, істотні відносини реальності. Виступає як модель сущого (тобто реального, різноманітних проявів буття).

Теоретичне дослідження - вид наукового дослідження. Виділяється за рівнем знання; зв'язано з одержанням теоретичного знання, розробкою загальної чи спеціальної теорій.

Теорія (грец. спостереження, дослідження) - вища форма наукового мислення, система понять, категорій, законів, що відбивають істотні властивості, зв'язки і відносини предметів дійсності. Теорія складає основний структурний елемент науки, зв'язуючи в єдине ціле факти, проблеми, гіпотези, методи пізнання й ін.; виникає на основі спостережень, експериментів, опису, класифікації й узагальнення фактів.

Теорія пізнання - навчання про джерела й основні закономірності пізнавального процесу, про форми і методи збагнення людиною навколишнього світу.

Технічні науки - науки, що вивчають та визначають закономірності розвитку техніки, способи найефективнішого її використання.

Технологія (грец. мистецтво, майстерність-поняття, навчання) – сукупність знань про способи діяльності, методах здійснення діяльності. Ключові поняття технології: метод, методика, техніка, процедура, операція, алгоритм, управління, програма тощо.

Умовивід - процес мислення, що об’єднує послідовність двох та більше суджень, у результаті чого з’являється нове судження. Умовивід є необхідним засобом пізнання, коли для встановлення істини потрібно провести дослідження: вивести наслідок, здійснити доказ, систематизувати наявні знання, перевіриш гіпотетичне положення і т.п.

Уявний експеримент - один з видів теоретичного моделювання. У ньому дослідник конструює ідеальні (ідеалізовані) об'єкти, співвідносить їх у визначеній динамічній моделі, імітуючи думкою той рух і ті ситуації, що могли б мати місце в реальному експериментуванні

Факт (лат. зроблене, що вчинилося) - будь-яке не залежне від спостерігача стан чи подія, що здійснилася. Факти стають складовою частиною наукових знань, коли їх систематизовано та узагальнено.

Фактографічний документ - науковий документ, що містить текстову, цифрову, ілюстративну та іншу інформацію, що відбиває стан предмета дослідження чи зібрану в результаті науково-дослідної роботи.

Фальсифікація (лат. помилковий) - процедура, що встановлює хибність гіпотези чи теорії в ході їхньої емпіричної перевірки.

Феномен - окреме, явище, як воно дано у свідомості, на відміну від його сутності. Може розумітися як об'єктивно існуючий предмет, процес у тім виді, у якому він з'являється в почуттєвому сприйнятті.

Форма - категорія, що позначає спосіб зв'язку частин, спосіб побудови і прояву змісту. Присутня кожному предмету чи явищу, існує в нерозривній єдності з їх змістом. Форми розрізняються по ступеню спільності і підрозділяються на внутрішні і зовнішні.

Форма наукового тексту - сукупність наступних аспектів тексту: композиція (побудова тексту, що поєднує всі його елементи в «єдине» ціле); рубрикація (розподіл тексту на структурні одиниці: частини, розділи, глави, параграфи); логіка (відповідність міркувань, висновків і визначень автора нормам логічно правильного мислення); мова і стиль (відповідність правилам, нормам наукового стилю, адекватність уживання термінології); графічне оформлення (якість таблиць, ілюстрацій і т.п.)

Формалізація – шлях дослідження об’єктів, коли їхній зміст пізнається за допомогою виявлених елементів його форми.

Форми наукового пізнання - елементи, що складають структуру наукового знання. Для сучасної науки характерні такі форми наукового пізнання, як гіпотеза, теорія, модель. Крім того, до форм наукового пізнання відноситься проблема, ідея, принцип, закон і т.п.

Форми фіксації даних - способи представлення інформації, зібраної в ході дослідження - текстові і графічні (графіки, таблиці, схеми, гістограми, діаграми).

Форми фіксації спостережень - способи, види реєстрації дослідження, що спостерігається в ході - протокольний запис, щоденниковий запис, відеозапис, фонограма і т.д.

Фундаментальні наукові досліджен­ня — наукова теоретична та (або) експериментальна діяль­ність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини.

Функції науки - призначення, роль наукового пізнання. Виділяють описову, прогностичну, технологічну і інші функції.

Функціональні питання - різновид питань, використовуваних в опитувальних методах дослідження; призначені для оптимізації, упорядкування плану опитування (зняття психологічної напруги, перевірки вірогідності даних і т.д.).

Функція (лат. виконання) - призначення, роль, обов'язок; сукупність і спосіб дій, виконуваних тими чи іншими елементами, частинами якоїсь системи (чогось цілого) стосовно інших частин, чи елементам системі в цілому і сприятливих збереженню як самого елемента, так і всієї системи.

Цитата (лат. проголошувати) - дослівна витримка з якого-небудь тексту, чи твору що приводяться дослівно, або окремі слова.

Шкалування - сукупність методів виміру для оцінки інформації, що збирається в процесі опитування, спостереження чи аналізу документів; шкалою є алгоритм, за допомогою якого кожному об'єкту, щоспостерігається, привласнюється деяке число.

Явище - категорія, що позначає окремий предмет, процес, думку чи переживання. Знаходиться в діалектичній єдності із сутністю, але містить лише її момент, частку.

Якісні данні - тип даних у статистиці що являють собою будь-які властивості елементів чи вибірки популяції. Їх не можна вимірити, і єдиною їхньою кількісною оцінкою служить частота повторів (число осіб з блакитними чи зеленими очима, курців і не курців, стомлених і відпочилих тощо).