Польова артилерія

Друге навчальне питання: " Бойові завдання та бойовий порядок в основних видах бою та на марші".

Наступальний бій в арміях країн НАТО вважається основним видом бойових дій. Сутність наступу полягає у поразці противника всіма засобами та стрімкому просуванні підрозділів у глибину розташування противника з метою його знищення та захвату займаної ним території, оборонних рубежів або інших об’єктів.

З точки зору вірогідного противника, наступ необхідно вести рішуче, у високих темпах, від об’єкта до об’єкта. В ході наступу підрозділи повинні не тільки займати місцевість, але й знищувати блискавично і раптово, з глибоким вклиненням у глибину оборони противника, використовуючи при цьому вогонь та маневр. На думку воєнних фахівців НАТО, для досягнення успіху в наступі необхідно створювати 3-4 - кратну перевагу над противникому звичайних силах і засобах, з тим щоб частини (підрозділи), що наступають, могли прорвати його оборону на всю глибину. На ділянці прориву перевага на користь тих, хто наступає, повинна бути 5-6 – кратна. Бойові можливості пiдроздiлiв можуть бути підсилені за рахунок раптовості дій, скритності, швидкості просування і тактичної хитрості.

Наступ може бути здійснюватись двома способами:

- з ходу

- та заздалегідь підготовленим. Останній здійснюється, як правило, з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Наступ з ходу здійснюється з маршу без зупинки або після невеликої попередньої підготовки в районах зосередження. Підрозділи в складі батальйону займають вказанийрайон, розташовуються в ньому розосереджено, організовують кругову оборону, отримують бойовий наказ і закінчують підготовку до наступу Район зосередження військ призначається на віддаленні від переднього краю оборони противника на 30-80 км. Висування частин (підрозділів) для наступу з ходу здійснюється, як правило, під прикриттям частин, що знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Частіше за все наступ з ходу ведеться на непідготовлену оборону або на слабкого противника, що поспішно перейшов до оборони.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником частіше за все здійснюється в тих випадках, коли противник займає підготовлену оборону і буде чинити наполегливий опір. Підрозділи в цьому випадку переходять в наступ із займаємого району оборони.

Військові фахівці США розглядають при наступі з ходу 4 основні етапи наступальних дій:

- зближення з противником,

- власне наступ (прорив оборони),

- розвиток успіху

- та переслідування У статутах Німеччини розвиток успіху та переслідування розглядаються разом як бій у глибині оборони противника.

Зближення має на меті досягти безпосереднього спів дотику з противником або відновити його. Цей етап включає швидке висування пiдроздiлiв у похідних порядках та їх розгортання для наступу під прикриттям своєї охорони. При цьому до складу бойової охорони звичайно виділяються розвідувальні та танкові підрозділи. Віддалення бойової охорони від головних сил повинне бути таким, щоб воно дозволяло командирові вчасно оцінити обстановку, прийняти рішення та, розгорнути головні сили поза зоною із поразок вогневими засобами противника.

Власне наступ (прорив) передбачає вогневу поразку противника та створення провалу в обороні противника на обраному для нанесення удару напрямку мотопіхотними та танковими підрозділами використання ними результатів вогневої поразки противника та стрімкого їх просування у глибину та у бік флангів з метою розчленування оборони противника на частини, оточення пiдроздiлiв супротивника, які обороняються, та їх знищення.

Розвиток успіху та переслідування здійснюються з метою завершення знищення вогневих засобів та живої сили противника, порушення системи його тилового забезпечення, захоплення ключових дільниць місцевості та досягнення високих темпів наступу.

Заздалегідь підготовлений наступ проводиться, як правило, у складі батальйону на противника, оборона якого обладнана в інженерному відношенні та насичена вогневими та протитанковими засобами. Підготовка такої оборони може займати 12 годин та більш. Організація такого способу наступальних дій проводиться звичайно у три етапи: ізоляція противника на ділянці прориву, прорив та знищення противника, який обороняється, розвиток успіху.

На першому етапі необхідно нанести поразку вогневим засобам та живій Сили противника з використанням штатних, приданих та вогневих засобів підтримки на намічений ділянці прориву та прилеглих дiлянках, а також у глибинi, щоб виключити можливiсть перегрупування його пiдроздiлiв на напрямок зосередження основних зусиль. Для введення противника до оману вiдносно напрямку головного удару можуть атакуватися сусiднi з проривом обороннi позицiї.

На другому етапi основна увага приділяється визначенню найбiльш слабих мiсці у оборонi противника та ізоляції дiлянки, де намiчається здiйснити прорив, пророблення проходiв у мiнних полях та загородженнях, а також продовження інших заходiв, які забезпечують прорив намiченої дiлянки оборони та її поширення у глибину та у бiк флангiв.

Третiй етап полягає у оволодiннi окремими об'єктами у глибинi оборони противника, у порушеннi системи його тилового забезпечення та знищеннi резервiв.

Основними формами маневру, які застосовуються пiдроздiлами у наступi є:

- охоплення,

- прорив

- та фронтальний наступ.

Велика увага придiляється веденню наступальних бойових дiй вночi. Вважається широко використовувати метод просочування невеликих мобiльних груп пiхоти через бойовi порядки противника, що обороняється з подальшим збором їх у призначеному районi на вiддаленнi 2-3 км вiд переднього краю.

Мотопiхотна рота армiї США у наступi, як правило, дiє у складi мотопiхотного батальйону (танкова рота танкового батальйону) дивізії, де вона може знаходитись у першому або у другому ешелонi (резервi), а також придаватись танковому батальйону.

В армії США на основі мотопіхотної (танкової) роти в бою створюються ротна тактична група (РТГр) в складі мотопіхотної роти (без взводу) з танковим взводом (танкової роти (без взводу) з мотопіхотним взводом), саперного віддіління, вогневого розрахунку ПЗРК «Стінгер» і підтримуваться батареєю 155-мм самохiдних гаубиць, з метою найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопiхотних і танкових рот.

Склад тактичної групи визначає командир батальйону, виходячи з поставленого завдання, наявності сил і засобів та обстановки, що склалася.

РТГр, де переважають мотопiхотнi пiдроздiли, називаються мотопiхотними тактичними групами, а де танковi - танковими групами. В той же час із складу роти один мотопіхотний взвод може бути приданий танковій роті, що наступає на одному із сусідніх ділянок.

Придані танкові взводи і вогневі засоби використовуються, як правило, централізовано, проте в деяких випадках частина штатних і приданих засобів може бути перепідпорядкована командирам мотопіхотних взводів.

З точки зору командування армії США, ротнiй тактичнiй групi в наступi вказується найближче і подальше завдання на глибину вiдповiдно 1, 5-2 км і 3-4 км., для танкової роти – 3 і 5 км від переднього краю оборони противника.

Виходячи із вказаної глибини завдання роти буде полягати:

- найближче – в знищенні противника в опорному пункті роти і оволодіння ним;

- подальше – в завершенні у взаємодії з сусідами знищення противника в районі оборони батальйону першого ешелону і оволодіння ним.

Мотопіхотна рота наступає на фронті 1, 2 -1, 5 км., танкова рота – 1, 5 км. взвод – 400 -500 м, вiддiлення - 100 м. Вважається, що така ширина фронту наступу забезпечує необхідний маневр у бою та дозволяє розосередити бойовий порядок до необхідних меж.

Бойовий порядок мотопіхотної роти в наступі, як правило, будують у один ешелон з видiленням резерву. Глибина бойового порядку роти може бути 500-600м. При атацi противника у пiшому порядку БМП мотопiхотної роти можуть виділятись у окрему маневрену групу, що дiє на вiддаленнi до 400 м вiд пiхоти, або, що здійснює обхiд з метою виходу у фланг та тил противника.

Бойовий порядок танкова рота будує, як правило, в один ешелон (в бойову лінію взводів). Рота може бути підсилена мотопіхотним взводом, вогневим розрахунком ПЗРК " Стінгер", саперними та iншими пiдроздiлами. Ротна тактична група пiдтримується батареєю 155-мм самохiдних гаубиць.

Командир мотопіхотної роти керує з КСП. Управління підлеглими підрозділами він здійснює по радіо, сигналами і через посильних. З командиром роти знаходиться передовий спостерігач від артилерійського дивізіону. Глибина бойового порядку роти може бути 500-600 м.

З точки зору командування армiї Німеччини, мотопiхотній роті в наступі визначається

- найближче завдання (об’єкт)

- та напрямок подальшого наступу.

Завдання полягає у знищеннi противника на глибинi 2-3 км. Напрямок подальшого наступу вказується на глибину найближчого завдання (об’єкта) батальйону та може бути до 8 км.

Ширина фронту наступу роти залежить від бойового завдання, положення і сил противника, характеру місцевості і може бути 1-1, 5 км., а при діях на БМП – 1, 5-2 км. (взводу – до 400 м, вiддiленя – до 100 м).

Рота може бути пiдсилена одним-двома танковими взводами, взводом ПТКР " Хот" та взводом 120-мм мiнометiв. Приданi вогневi засоби використовуються, як правило, централiзовано у iнтересах усiєї роти. В такому складі рота вважається найбільш придатною для наступу на підготовлену оборону противника.

В залежності вiд отриманого завдання та характеру оборони рота будує бойовий порядок в один або два ешелони. Частiше за все рота будує бойовий порядок в два ешелони: два взводи в першому і один у другому ешелоні (резерві). На думку західнонімецьких фіхівців, двоешелонна побудова забезпечує максимальне використання вогневої потужності підрозділу перед фронтом наступу. Придані танки рекомендуєтся використовувати в першому ешелоні.

Танкова рота армії Німеччини може вирiшувати завдання самостiйно або дiяти спiльно з мотопiхотою, знаходячись у першому або у другому ешелонi, а також придавитись мотопiхотному батальйону. Ширина фронту наступу роти до – 1, 5 км, взводу – до 400м.

Роті ставиться найближче завдання (об’єкт) на глибину 2-3 км., а напрямок подальшого наступу вказується на глибину до 8 км.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Танкова рота може підсилюватися мотопіхотним взводом. Дистанція між танками в наступі може бути 50–100 м. В залежності від отриманого завдання і характеру оборони противника взводи можуть діяти в лінію, кутом вперед (назад), уступом вправо (вліво). При одноешелонній побудові бойового порядку рота може наступати на слабо підготовлену оборону.

Танки можуть діяти попереду або разом з мотопіхотою. Мотопіхота забезпечує просування танкам, знищуючи протитанкові засобі. На думку воєнних фіхівців, передбачається наступ мотопіхоти попереду танків. Це здійснюється при веденні наступу на закритій або важкодоступній для танків місцевості, в умовах обмеженої видимості.

Ведення наступу.

В бойових статутах вірогідного противника відмічається, що наступ з ходу здійснюється, як правило, із районів зосередження. Висування рот здійснюється в складі батальйону в період вогневої підготовки наступу. Підрозділи послiдовно розгортаються у ротнi, взводнi колони та виходять на рубiж переходу до атаки. З досвiду навчань рубежi розгортання призначаються:

- у ротнi колони – на вiддаленнi - 5-8 км,

- у взводнi колони – на вiддаленнi 2-3 км вiд переднього краю противника.

Рубіж переходу в атаку вибирається на віддаленні 100-150 м від переднього краю (за природними укриттями). При наступі на БТР, БМП рубіж переходу в атаку може бути призначений більшій відстані.

З виходом підрозділив роти на рубежi переходу до атаки вони розгортаються у бойовий порядок і з ходу пpагнуть прорвати оборону противника. Мотопiхотнi пiдроздiли вoгнем протитанкових та інших вогневих засобiв забезпечують просування танкiв.

Взводи першого ешелону стрiмкою атакою вриваються на переднiй край оборони противника та знищують живу силу противника і вогневi засоби. В ходi наступу виявленi вогневi засоби противника знищуються вoгнем мотопiхоти приданих пiдроздiлiв та бойовими машинами пiхоти (бронетранспортерами), при цьому мотопiхотнi взводи пpагнуть вийти у фланги опорних пунктiв противника та розвивати наступ у глибину. Якщо наступ одного з взводiв зупинено противником, iншi взводи продовжують наступ, оволодiвають своїми об’єктами та ударами у фланг та в тил противника надають допомогу сусiдам. Успiшний наступ забезпечується своєчасним перемiщенням вогневих засобiв роти. Для досягнення високих темпiв наступу рекомендується зараженi дiлянки, завали, ділянки затоплення обходити або долати та швидко просуватись у глибину оборони.

У ходi бою рекомендується надавати широку iнiцiативу командирам взводiв та рот, які маневруючи, твердо керуючи пiдроздiлами, виконують поставленi завдання З захопленням призначеного об’єкта пiдроздiли закрiпляють його, приводять себе в порядок, пiсля чого продовжують наступ.

Другий ешелон роти (резерв) просувається у передбойовому порядку вiд укриття до укриття за взводами першого ешелону на вiддаленнi 300-500 м. Його рекомендують вводити в бій із-за флангу або у стики (промiжки) наступаючих взводiв для виконання подальшого (кiнцевого) завдання. Введення в бій другого ешелону забезпечується вoгнем мiнометiв, ПТКР та інших вогневих засобiв.

Оволодівши подальшим об’єктом, рота закрiплює його та готується до вiдбиття можливих контратак противника. Контратаки противника вiдбиваються з ходу або з коротких зупинок. Якщо противник контратакує великими силами, рота у взаємодiї з танками, ПТК, артилерiєю вiдбиває його контратаку вoгнем, в подальшому відновлює наступ у вказаному напрямку.

Рота переходить до переслiдування у тому випадку, якщо намiтився вiдхiд противника. При цьому пiдроздiли пpагнуть застосувати охоплення або обхiд, вiдрiзати шляхи вiдходу противнику. В ходi переслiдування мотопiхота буде дiяти на бойових машинах пiхоти (бронетранспортерах) та у тiснiй взаємодiї з танками. Тiльки при здійсненні стiйкого опору вважається доцiльним спішування для атаки та знищення противника, який обороняється. Основним завданням переслідування вважається повне знищення противника і позбавлення можливості вести бойові дії.

Тактика дiй мотопiхотних та танкових частин та підрозділів армiй Німеччини здебiльшого подібна до способів бойового використання вiдповiдних формувань США. Розбiжностi е, в основному, у термiнологiї та визначеннi деяких тактичних нормативiв використання частин та пiдроздiлiв.

При наступi з безпосереднього зіткнення з противником для забезпечення надiйного управлiння та органiзацiї взаємодiї з сусiднiми пiдроздiлами РТГр при постановцi бойового завдання окрiм об’єкта атаки вказуються:

- вихiднi рубежi або рубежi для наступу

- та рубежi переходу до атаки.

Вихiдний рубiж для наступу призначений для координацiї часу початку наступу та знаходиться поза досяжністю вoгню протитанкових засобiв противника та вогневих засобiв, які ведуть вогонь прямою наводкою.

Рубiж переходу до атаки призначається пiдроздiлам РТГр для узгодження дiй сил та засобiв, що входять до його складу. При наступi у пiшому порядку вiн обирається яка мого ближчим до переднього краю оборони противника до 100-150 м вiд переднього краю противника, а при атаці на БМП може спiвпадати з вихiдним рубежем.

ОБОРОНА

Оборона з точки зору командування США та Німеччини вважається вимушеним видом бою.

Вона органiзується та ведеться з метою зірвати або відбити наступ противника, утримати важливі райони (рубежi) мiсцевостi, з економити сили та засоби на одному напрямку та досягнути переваги на інших, а також створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Успіх в обороні може бути досягнутий в тому випадку, якщо перевага противника буде виражати співвідношення не більше як 3: 1.

При підтримці тактичної авіації і польової артилерії і при сприятливих умовах місцевості можно вести оборонний бій протягом короткого періоду часу при співвідношенні сил порядку 6: 1 на користь противника.

У будь-якому випадку, як сказано у польовому статутi МIОО-5 (США), мета оборони повинна заключатись у тому, щоб зосередити достатню кількість сил і засобiв та створити вiдповiдний бар’єр, здатний розгромити масований натиск броньованих машин противника

Вiйська США та Німеччини, залежно вiд вирiшуваних завдань та їх бойових можливостей, можуть вести:

- позицiйну

- та мобiльну (рухому) оборону.

Позицiйна оборона ведеться з метою утримання важливих районiв та рубежiв. Засновується вона на iнженерному устаткуваннi мiсцевостi та розташуваннi бiльшої частини сил та засобiв у першому ешелонi. Основний спосiб її ведення – вогонь з зайнятих позицiй, що займаються.

Мобiльна (рухома) оборона ведеться з'єднаннями та засновується при нанесеннi контратак з метою завершення розгрому наступаючого противника у заздалегiдь намiченому районі. Тому велика частина сил та засобiв, які обороняються, у цьому видi оборони знаходиться у глибинi.

Мотопiхотна рота армiй США та Німеччини вважається основним бойовим пiдроздiлом, який може вести оборонний бiй у складi батальйону та самостiйно.

У оборонi мотопiхотна (танкова) рота США може знаходитись у першому або другому ешелонi (резервi) батальйону. Вона звичайно підготовляєє та обороняє опорний пункт по фронту до 1500 м та у глибину до 1000 м, взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту та до 200 м у глибину, вiддiленя – позицiю до 125 м по фронтом.

З точки зору командування армiї США, оборона роти повинна бути активною та гнучкою, при цьому основу оборони становлять танки та ПТКР.

Для ведення оборони рiшенням командира батальйону може створюватись ротна тактична група. Окрiм штатних мотопiхотних (танкових) взводiв роти, на базi яких формується РТГр, у її складi можуть бути танковий (мотопiхотний) взвод та одна-двi секцiї ПТКР " Тоу". Всього у РТГр можуть бути у рiзних варiантах вiд двох до чотирьох взводiв. Залежно вiд вирiшуваних завдань вoгнем її пiдтримують, як правило, мiномети, польова артилерiя, а іноді вертольоти вогневої пiдтримки. Окрiм того, у опорному пунктi РТГр можуть бути розгорненi 2-3 пости радiолокацiйної розвiдки.

Бойове завдання роти (РТГр) буде залежати вiд мiсця у бойовому порядку батальйону. Якщо рота дiє у першому ешелонi, то її завдання у взаємодiї з приданими засобами, засобами пiдтримки і сусідами нанести вогневе ураження противнику ще до пiдходу до переднього краю, не допустити його прориву в глибину, а при вклиненнi у оборону знищити його вoгнем і контратаками та вiдновити втрачене положення.

Бойовий порядок роти може будуватись у один або два ешелони. Звичайно рота будує бойовий порядок у два ешелони,

- у першому ешелонi обороняються два взводи,

- у другому – один з розташуванням взводiв у лiнiю, кутом уперед та назад, а також уступами направо та налiво). Другий ешелон (резерв) рекомендується розташовувати не дальше 500 м вiд позицiї взводiв першого ешелону.

Приданi танки, як правило, займають позицiї у опорних пунктах першого ешелону. ПТКР " Тоу" – у опорних пунктах взводiв або про мішках мiж ними.

Якщо рота знаходиться у другому ешелонi, то вона, як правило, обороняє опорний пункт на важливому у тактичному вiдношеннi рубежi або на дiлянцi мiсцевостi, з таким розрахунком, щоб можна було блокувати тих хто вклинився з фронту або з флангу противника.

При вiдсутностi безпосереднього зіткнення з противником за розпорядженням командира батальйону вiд роти першого ешелону на вiддаленнi до 2500 м вiд переднього краю може виставлятись бойова охорона у складi підсиленого мотопіхотного взводу. Крiм бойової охорони від роти першого ешелону батальйону виставляються перед опорним пунктом безпосередня охорона ( на вiддаленнi до 500 м вiд переднього краю), пости спостереження і підслуховування, на відкритих флангах і стиках – дозори, а в тилу – дозори і патрулі.

Для ведення оборони ротною тактичною групою у межах району бойових дiй батальйонної тактичної групи призначається не менше трьох бойових позицiй, які являють собою пiдготовленi в усiх вiдношеннях дiлянки мiсцевостi, розташовуючись на яких, вона може вести бойовi дiї з метою блокувати наступ противника, пiдтримувати дiї других пiдроздiлiв та наносити iншi вогневi удари.

Система вoгню роти будується у спiльно з iнженерними загородженнями. Основою системи вoгню є протитанкова оборона. Для її органiзацiї ротна тактична група використовує штатнi протитанковi засоби: ПТКР " Тоу", " Дракон", протитанковi гранатомети, а також приданi танки та вогнемети.

Залежно вiд завдань та характеру мiсцевостi танки та ПТКР " Тоу" займають вогневi позицiї з iнтервалами та дистанцiями до 300м, а БТР у взводних опорних пунктах – до 200 м.

З початком вогневої пiдготовки противника особовий склад РТГр займає укриття, а по закiнченнi її всi повиннi знаходитись на своїх бойових мiсцях. Ротна тактична група у взаємодiї з сусідами та іншими пiдроздiлами батальйону при пiдтримцi артилерiйського та мiнометного вoгню наносить поразку противнику ще на далеких пiдступах до оборони, розстроює його бойовi порядки. Iнтенсивнiсть вoгню зростає при наближеннi противника до переднього краю, пiдроздiли, які обороняються, не допускають його прориву.

Оборонний бiй звичайно починають пiдроздiли охорони, які пiдтримуються, як правило, вoгнем артилерiї та мiнометiв. Пiсля виконання завдання вони вiдходять до основного району оборони на свої позицiї, де приводять себе у готовнiсть до ведення бою на них. З пiдходом противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги.

При проривi противника на стику з з'єднаннями, пiдроздiлами вживають заходи до прикриття флангу вoгнем, а взвод, який знаходиться у резервi, займає запаснi позицiї, що прикривають цей фланг. При вклинюваннi противника у опорний пункт, командир РТГр використовує усi вогневi засоби, щоб запобiгти розширення прориву та знищити противника. Вважається доцiльним, щоб штатнi протитанковi засоби та приданi танки постiйно мiняли позицiї та знищували танки противника, які прорвались.

Для лiквiдацiї дрiбних груп, які вклинились на невелику глибину, рекомендується проводити частковi контратаки силами другого ешелону (резерву) роти.

Якщо у тому випадку, коли противнику вдалось прорвати оборону великими силами та створити загрозу оточення, РТГр займає кругову оборону, використовуючи заздалегiдь пiдготовленi запаснi позицiї.

Таким чином, ми бачимо, що створення ротних тактичних груп у перiод виконання поставлених задач розглядається американським командуванням як найбiльш оптимальний варiант бойового використання рiзнорiдних сил та засобiв пiдроздiлiв сухопутних вiйськ за умов сучасного бою. Вiн засновується на принципах концепцiї " повiтряно-наземної операцiї (битви)".

Мотопiхотна рота (мр) армiї Німеччини у оборонi може оборонятись у складi першого та другого ешелону (резерву) батальйону. Рота обороняє опорний пункт по фронту 1, 5-2, 0 км та у глибину вiдповiдно до 2 км. Мотопiхотний взвод (тв) обороняє опорний пункт до 400 м по фронту та до 300 м у глибину, мотопiхотне вiддiленя – позицiю до 100 м по фронту.

Бойовий порядок мотопіхотної роти будується у один або два ешелони. При двох ешелонній побудовi бойового порядку два взводи обороняються у першому та один у другому ешелонi, який пiдтягується для ведення кругової оборони. При побудовi бойового порядку у один ешелон видiляється невеликий резерв. Типовим вважається бойовий порядок у два ешелони. При цьому взвод другого ешелону обладнує опорний пункт у 150-300 м вiд позицiй взводiв першого ешелону.

Опорний пункт роти включає

-опорнi пункти взводiв, розташованi фронтом та у глибинi

- та позицiї вогневих засобiв. Промiжки мiж опорними пунктами взводiв можуть досягати 300 м та бiльш. Промiжки мiж взводними опорними пунктами прикриваються вoгнем з усiх видiв зброї, а також протитанковими та протипiхотними загородженнями.

БМП (БТР) роти розташовується в укриттях за бойовими порядками своїх вiддiлень та взводiв у готовностi пiдтримати вoгнем Ії бiй та забезпечити при необхiдностi маневр особового складу на загрозливих напрямках.

Рота першого ешелону, яка дiє на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, може одержати для посилення танковий взвод, до взводу ПТКР " Хот" та до взводу 120-мм мiнометiв. Приданi вогневi засоби використовуються, як правило, централiзовано в iнтересах всiєї роти.

Вогневi позицiї 120-мм мiнометiв обираються у тилу ротного району оборони на вiддаленнi 1-2 км вiд переднього краю. Якщо 120-мм мiномети використовуються для пiдтримки бойової охорони, то для них обладнуються тимчасовi позицiї поблизу переднього краю.

Взвод ПТКР " Хот" використовується для прикриття танконебезпечних напрямкiв. Для кожної пускової установки готуються основнi та запаснi вогневi позицiї.

Мотопiхотна рота першого ешелону посилає вiд себе безпосередню охорону на вiддалення 400-500 м вiд переднього краю.

Вважається, що головним елементом побудови оборони є система вoгню. Вогневi засоби роти та приданих засобiв розташовуються в оборонi таким чином, щоб створити максимальну щiльнiсть вoгню на найважливiших напрямках, з яких очiкується наступ противника, забезпечити ведення вoгню по противнику та тримати пiд вoгнем всю мiсцевiсть перед позицiями та мiж ними. Перед переднiм краєм оборони створюється зона суцiльного вoгню стрiлецької зброї на глибину до 600 м.

Так само, як б при органiзацiї оборони мотопіхотної (танкової) роти США на напрямок, де очiкується наступ основних сил противника, артилерiя та мiномети готують зосереджений та загороджувальний вогонь.

Особлива увага придiляється органiзацiї протитанкового вoгню. Протитанковi засоби розташовуються як усерединi опорних пунктiв, так i мiж ними. При цьому ефективна зона протитанкового вoгню створюється на глибину 3000 м та бiльш, а зона суцiльного протитанкового вoгню – до 1000 м перед переднiм краєм.

Велика увага придiляється встановленню загороджень перед переднiм краєм оборони, у глибинi та на флангах. У ходi бою передбачається мiцне утримання позицiй (опорних пунктiв), що займаються у районі оборони батальйонiв. Рота своїми силами контратак звичайно не проводить. При проривi противником переднього краю її оборони пiдроздiли роти, як правило, висуваються на пiдготовленi позицiї та наносять вогневий удар по противнику у фланг та у тил з метою заперечення просування його у глибину та створення умов для проведення контратак бригадними резервами.

Це є важливою од накою точкою зору командування Німеччини на ведення оборони пiдроздiлами о порiвняннi з точкою зору американських вiйськових фахiвцiв (проведення контратак резервом роти).

У цiлому ж тактика ведення оборонного бою мотопіхотною (танковою) ротою Германії подібна до тієї, що ми розглянули вище стосовно до дій у обороні ротної тактичної групи армiї США.

Таким чином, вважаючи наступ основним видом бойових дiй, командування США та Німеччини важливе мiсце вiдводять оборонi. На їх думку, оборона дозволяє виграти час, ослабити противника ще до наступу та тим самим нанести йому значних втрат, утримуючи рубiж (район), який займається.

Важливо також вiдзначити, що оборона мпр (тр) США та Німеччини являє собою систему оборонних позицiй пiдроздiлiв та протитанкових вогневих засобiв, пов'язаних мiж собою вогневою взаємодiєю. Цiєю системою передбачається безперервна та зростаюча поразка наступаючого противника по мiрi його просунення у глибину оборони.

Разом з тим, аналiз тактичних нормативiв, які визначаються мпр (тр) як США, так i Німеччини у оборонi та наступi показує, що командування НАТО придiляє велику увагу виробленню єдиних поглядiв на тактику пiдроздiлiв та на використання вiйськ у бою.