Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Розвідувальні органи, їх склад, завдання та віддалення
|
|
| Найменув. розвід. органу | Від кого висилається | Кількість розвід. органів | Склад розвід. органу | Що призначається для ведення розвідки | Глибина ведення розвідки, км |
| Спостерігач | Відділення Взвод Рота | 1-2 1-2 | Солдат | Сектор спостереження | До 5-6 |
| Спостережний пост | Батальйон Бригада | 1-2 2-3 | 2-3 чоловіки (1-старший) | Сектор, смуга спостереження | До 5-6 |
| Дозорне відділення (танк) | Рота Батальйон РД БРД РЗ | При необхідн. 1-2 1-2 1-2 | Відділення (танк) | Напрямок або об’єкт | 4-15 |
| Розвідуваль - ний дозор | РЗ (рота) РЗ (батальйон) | 1-2 3-4 | До взводу | Напрямок або об’єкт | До 10 |
| Бойовий розвідуваль - ний дозор | Рота Батальйон | 1-2 | До взводу | Напрямок або об’єкт | До 10 |
Виходячи із складу сил і засобів, способів ведення розвідки основними задачами розвідки вважається:
Задачі розвідки противника:
Встановити:
- його бойовий та чисельний склад, боєздатність положення та угрупування, наявність засобів ядерного та хімічного нападу, місця їх розташування та ступень готовності до застосування;
- характер дій, сильні та слабкі сторони;
- місця розташування вогневих засобів, засобів РЕБ, розвідки, ППО, пунктів управління, посадочних площадок, армійської авіації;
- ступінь і характер інженерного обладнання районів (позицій);
- систему загороджень, особливо ядерно-мінних;
- нові засоби боротьби, прийоми та способи ведення бою;
- моральний стан військ противника та місцевого населення.
Задачі розвідки місцевості:
Встановити:
- особливості рельєфу, наявність природних перешкод, стан ґрунту, доріг, джерел води, характер водяних перешкод, наявність переправ та бродів.
- ступінь впливу місцевості на пересування та бойові дії військ, на застосування ядерної зброї та інших засобів масового ураження та захист від них;
- район руйнувань, пожеж та затоплень, райони РХБЗ, можливі напрямки їх подолання та обходу.
Таким чином, знання основних задач розвідки, способів її розвідки, а також можливостей застосування сил і засобів для здобуття даних про противника і місцевість, дозволяють командиру підрозділу в встановлений час мати необхідні данні для прийняття найбільш доцільного рішення.
Під способами ведення розвідки розуміють прийоми та порядок застосування сил та засобів розвідки для вирішення поставлених завдань.
Основними способами військової розвідки, які застосовуються для здобуття даних про противника та місцевість, є:
- спостереження (підслуховування),
- пошук,
- засада,
- нальоти,
- розвідувальні дозори,
- розвідка боєм,
- огляд,
- опитуванням місцевих жителів,
- допитом полонених і вивченням документів, озброєння і техніки противника.
Розвідка спостереженням за противником організується всіма командирами підрозділів в будь-якій обстановці. Воно ведеться спеціально підготовленими постами, спостерігачами підрозділів і особисто командирами.
Спостереженням взвод може установити сили, склад і угрупування противника на дальності, що проглядається візуально і з а допомогою приладів спостереження;
- визначити (уточнити) зображення переднього краю;
- опорні пункти і вогневі засоби в них;
- місця вогневих позицій мінометів, артилерії, засобів ядерного нападу, інженерних споруд, загороджень, пунктів управління;
- визначити характер дій противника (підготовку до наступу, перехід до оборони, висування резервів, вихід із бою і відхід і т.д.);
- установити ознаки підготовки до застосування зброї масового ураження;
- вивчити характер місцевості у смузі майбутніх дій.
В обороні і в період підготовки до наступу доцільно призначати:
- у відділенні – 1-го спостерігача;
- у взводі і роті – 1-2-х спостерігачів.
- у батальйоні – 1-2-а спостережних поста.
При розташуванні підрозділів в районах зосередження спостереження ведеться також патрулями і секретами.
В ході пересування на кожній машині призначаються спостерігачі, які ведуть спостереження за противником і місцевістю, а також за сигналами командира взводу (роти).
До складу спостережного поста призначаються 2-3 спостерігача із числа підготовлених для цього солдат і сержантів, один із них призначається старшим. Особовий склад забезпечується приладами спостереження, великомасштабною кодованою картою або схемою місцевості, журналом спостереження, компасом, ліхтарем, годинником, засобами зв’язку і подачі сигналів оповіщення., а спостерігач – приладами спостереження. Спостереження ведеться візуально, з використанням оптичних приборів (біноклів, стереотруб, перископів, далекомірів), а вночі – за допомогою приборів нічного бачення.
Для зручності спостереження сектор (смугу) спостереження розділяють на зони:
- ближню;
- середню;
- і дальню.
Ближня зона (до 400 м) включає ділянку місцевості в межах видимості неозброєним оком дрібних предметів, об’єктів і цілей.
Середня зона (від 400 до 800 м) призначається в межах видимості місцевих предметів, що виділяються.
Дальня зона охвачує всю решту простору до меж видимості.
Вночі та при обмеженій видимості спостереження доповнюється підслуховуванням, яке здійснюється спостерігачами, постами підслуховування, спеціально виставленими за лінію охорони своїх військ. Сутність розвідки підслуховуванням полягає в тому, що характер дій противника визначається за звуковими і світловими демаскуючими ознаками. До них відносяться шуми і світлові ефекти, що визиваються рухом бойової техніки, людей, стрільбою із зброї, здійсненням інженерних робіт, командами і сигналами, що подаються командирами.
Пошук як спосіб ведення розвідки застосовується механізованим або штатним розвідувальним взводом (танкові взводи пошук не проводять, так як пошук завжди проводиться в пішому порядку) і проводиться в умовах, коли війська безпосередньо зіткненні з противником, як правило, перед наступом, переважно вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Підрозділи (група солдатів і сержантів, відділення, взвод) виділені в пошук, приховано висуваються до раніше наміченого та вивченого об’єкту, раптово нападають на нього з метою захоплення полонених, зразків озброєння та документів. Для проведення пошуку взводу або групі спеціально підібраних солдатів і сержантів, як правило, придаються сапери із засобами розмінування, а для підтримки їхніх дій у пошуку виділяються вогневі засоби (артилерійські і мінометні підрозділи).
Засада як один із способів ведення розвідки у всіх видах бою застосовується розвідувальним (окремим розвідувальним) дозором, дозорним відділенням (танком), що висилається від РД (ОРД), а також спеціально призначеним для цього взводом (відділенням, танком, групою). Вона влаштується на ймовірних напрямках противника, в місцях, де забезпечується раптовість нападу на нього з метою захвата полонених, документів, зразків озброєння та бойової техніки. Успіх засади залежить від прихованості її розташування, готовності до ведення влучного вогню, витримки всього особового складу, його рішучих і умілих дій.
Засада знаходить широке застосування:
- в наступі;
- в обороні;
- при здійсненні маршу;
- при розташуванні на місці.
В залежності від умов обстановки і місцевості вона може влаштовуватися:
- в розташуванні противника;
- перед переднім краєм наших передових підрозділів і органів сторожової охорони;
- в розташуванні своїх військ.
Найбільш сприятливі умови для проведення засади виникають при підготовці противника до наступу, а також в період перегрупування і зміни його військ.
Нальот як спосіб добування розвідувальних даних проводиться звичайно взводом, що діє в якості РД (ОРД), за вказівкою командира, що вислав дозор, а інколи і за рішенням командира взводу. Він проводиться з метою захоплення полонених, документів або знищення тих чи інших об’єктів противника. Об’єктами нальоту можуть бути вогневі точки (споруди), командно – спостережні пункти, вузли зв’язку, засоби та інше.
При проведенні нальоту дозор приховано висувається якомога ближче до об’єкту, безшумно або після раптового вогневого ураження стрімко нападає на об’єкт і знищує противника вогнем та в рукопашній схватці. Солдати та офіцери противника, які залишились в живих, беруться в полон; документи які вилучені при огляді вбитих, машин або об’єктів, вилучаються. Нові зразки бойової техніки та озброєння при можливості забираються і передаються командирові, який вислав дозор. Після проведення нальоту розвідувальний дозор відходить в раніше намічений район і продовжує діяти згідно з попереднім рішенням командира на бій.
Розвідка боєм проводиться з метою перевірки і уточнення даних про противника або отримання їх коли не представляється можливості отримати ці дані іншим способом. Розвідку боєм організують і проводять командири частин.
Огляд є допоміжним способом розвідки і вивченням противника. Він застосовується в поєднанні з спостереженням усіма діючими розвідувальними органами, або окремо назначеними спеціалістами від родів військ, спеціальних військ і служб для обслідування місцевості, місцевих предметів, а також для вивчення захопленого озброєння, бойової техніки і речей противника.
Іншими способами отримання розвідувальних даних є:
- бій підрозділу,
- допит полонених та вивчення документів противника;
- а також дані сусідів, артилерійських, інженерних підрозділів і других родів військ.
Охорона організується і здійснюється з метою:
Ø не допустити проникнення розвідки противника в район дій (розташування) своїх підрозділів;
Ø виключити раптовий напад на них наземного противника, його повітряних десантів, (аеромобільних), диверсійно-розвідувальних груп;
Ø забезпечити підрозділам, що охороняються, час і вигідні умови для розгортання (приведення в бойову готовність) і вступу в бій.
Види охорони:
v в бою – бойова охорона, висилається за вказівкою старшого командира;
v на марші – похідна охорона, організуються за вказівкою старшого командира, а під час дій у відриві від головних сил - самостійно.
v при розташуванні на місці - сторожова охорона, організуються за вказівкою старшого командира, а під час дій у відриві від головних сил - самостійно.
v в усіх випадках, крім того, безпосередня охорона.
Безпосередня охорона організується командирами підрозділів залежно від завдання, яке вирішується, умов обстановки і вказівок старшого командира. Вона здійснюється вартовими, патрулями і секретами з урахуванням організації чергування вогневих засобів, спостереження і комендантської служби.
При організації охорони командир вказує:
· напрямки, на яких зосередити особливу увагу;
· де і яку мати охорону та її склад;
· час висилання (виставлення) охорони та її завдання;
· пропуск і відзив;
· за необхідності склад і завдання безпосередньої охорони.
Особовий склад, призначений в охорону, повинен:
- знаходитись у постійній бойовій готовності;
- дотримуватись встановленого порядку бойового чергування, відпочинку, заходів маскування,
- виявляти високу спостережливість, рішучість і стійкість.
На кожну добу для пізнавання своїх військовослужбовців встановлюється пропуск і відзив.
Пропуском служить найменування озброєння або техніки, наприклад " Автомат", а відзивом - назва населеного пункту, яка розпочинається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад " Астрахань".
Пропуск повідомляється усно всьому особовому складу охорони, розвідорганів та особам, які посилаються за межі підрозділу, а вночі і в межах розташування своїх підрозділів.
Відзив повідомляється командирам цих підрозділів, а також особам, які посилаються для передачі усних розпоряджень.
Пропуск запитується в усіх осіб, які проходять через рубіж охорони та ідуть по розташуванню підрозділу вночі, відзив - у осіб, які передають розпорядження командира, та у командирів підрозділів, які ведуть розвідку.
Пропуск і відзив вимовляється тихо. Всі особи, які не знають пропуску, а ті, що прибули з розпорядженням - відзиву, затримуються. Затримані опитуються, і залежно від обставин їм дозволяється слідувати далі або вони направляються під наглядом до командира, який вислав охорону.
Друге навчальне питання: " Захист від зброї масового ураження. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту".
Захист від зброї масового ураження організовується і здійснюється з метою максимального послаблення впливу ядерної, хімічної та біологічної зброї противника, а також результатів зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, збереження боєздатності підрозділів та забезпечення успішного виконання ними бойових завдань.
Заходи щодо захисту від ЗМУ виконуються у повному обсязі командирами всіх ступенів під час підготовки і ведення бою як із застосуванням, так і без застосування зброї масового ураження і включає:
Ø розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їх розташування
Ø фортифікаційне обладнання районів (позицій), які займають підрозділ, з урахуванням захисних властивостей місцевості та підготовку шляхів маневру;
Ø виявлення та ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження;
Ø попередження підрозділів про безпосередню небезпеку та початок застосування противником зброї масового ураження, зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, а також оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження;
Ø забезпечення безпеки і захисту особового складу під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень.
Ø здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів;
Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організується і здійснюється з метою максимального зниження втрат підрозділів і забезпечення виконання поставлених їм завдань при діях в умовах радіоактивного, хімічного та біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї.
Основні завдання РХБз:
Ø виявлення й оцінка масштабів і наслідків застосування зброї масового ураження, руйнувань радіаційного, хімічно і біологічно небезпечних об'єктів;
Ø забезпечення захисту особового складу від радіоактивних, отруйних, інших токсичних речовин і біологічних засобів; зниження помітності підрозділів і об'єктів.
Заходи радіаційного, хімічного, біологічного захисту:
ò радіаційна, хімічна, біологічна розвідка і контроль;
ò збирання, обробка даних про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку;
ò оповіщення підрозділів про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;
ò використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості, техніки й інших об'єктів;
ò спеціальна обробка підрозділів, знезаражування ділянок місцевості, об'єктів і споруджень;
ò аерозольна протидія засобам розвідки і наведення зброї;
ò застосування радіопоглинаючих матеріалів.
Третє навчальне питання: " Тактичне маскування. Інженерне забезпечення".
Тактичне маскування організується і здійснюється з метою введення противника в оману щодо складу, положення, стану, призначення і характеру дій підрозділів (озброєння і військової техніки), задуму майбутніх дій і направлена на досягнення раптовості дій, підвищення живучості і збереження боєздатності підрозділів.
Основними завданнями тактичного маскування під час підготовки та в ході бою є:
v забезпечення скритності діяльності підрозділу (озброєння і військової техніки),
v створення правдоподібності несправжньої діяльності військ.
Способи тактичного маскування:
v забезпечення безпеки зв'язку й інформації;
v приховання;
v забезпечення режиму таємності;
v протидія розвідці противника;
v демонстративні дії й імітація;
v дезинформація.
Тактичне маскування повино бути безперервним, переконливим, різноманітним та активним. Заходи щодо тактичного маскування виконуються підрозділами, як правило своїми силами і засобами.
Під час організації тактичного маскування командир підрозділу, як правило, вказує основні заходи щодо тактичного маскування, обсяг, терміни та порядок їх виконання; сили і засоби, які виділяються для здійснення маскувальних заходів; порядок додержання підрозділами маскувальної дисципліни.
Потайність досягається проведенням комплексу заходів, які спрямовані на збереження у таємниці, запобігання та недопущення втрати інформації про підрозділи, їх дії та заходіи, які вони проводять, а також на усунення та поослаблення демаскуючих ознак їхньої діяльності.
Основним способом забезпечення потайності у підрозділі є маскування підрозділів і об’єктів, яке полягає в усуненні або послабленні демаскуючих ознак стану, місцерозташування та дій підрозділу.
Потайність досягається:
- використанням маскуючих властивостей місцевості та умов обмеженої видимості;
- застосуванням табельних засобів маскування, місцевих матеріалів та аерозолів (димів);
- видозміною (деформуванням) озброєння і техніки;
- фарбуванням озброєння і техніки під фон оточуючої місцевості;
- своєчасним оповіщенням військ про дії засобів розвідки противника;
- дотриманням правил скритого управління військами та раніше встановленого режиму діяльності в районі або на позиціях;
- відповідним розташуванням підрозділів з періодичною зміною позицій (районів);
- найсуворішим виконанням вимог маскувальної дисципліни.
З метою захисту від високоточної зброї противника використовуються яри, зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості та інші маскувальні властивості місцевості. Захист бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків від керованих (коректованих) і самонавідних боєприпасів противника досягається шляхом радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності бойових машин у відношенні до оточуючого фону місцевості, для чого застосовуються деформуюче фарбування техніки, табельні маскувальні покриття, над тепловипромінюючими поверхнями машини установлюються теплорозсіюючі екрани (козирки). Крім того, можуть застосовуватися теплові імітатори (пастки), радіолокаційні та лазерні відбивачі.
Введення противника в оману в підрозділі здійснюється демонстративними діями (навмисний показ діяльності реальних підрозділів на фальшивих напрямках, у районах) та імітацією (створення фальшивих об’єктів і районів розташування підрозділів шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак їхньої наявності та функціонування). Ці способи маскування повинні здійснюватися відповідно до визначених у задумі бою заходів щодо обману противника. Вони, як правило, проводяться з дозволу старшого командира.
Інженерне забезпечення організується та здійснюється з метою створення підрозділам необхідних умов для своєчасного та потайного їх висування, розгортання та маневру, підвищення захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження, а також для завдання противнику втрат та утруднення його дії.
Інженерне забезпечення в підрозділі включає:
Ø інженерну розвідку противника, місцевості та об'єктів;
Ø фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій та районів розташування підрозділів;
Ø здійснення інженерних заходів щодо маскування та захисту від високоточної зброї;
Ø влаштування інженерних загороджень;
Ø пророблювання проходів у загородженнях, зруйнуваннях та влаштування переходів через перешкоди;
Ø обладнання і утримання переправ через водні перешкоди;
Ø добування, очищення води та обладнання пунктів водопостачання;
Ø ліквідація наслідків застосування противником ядерної зброї.
Фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій і районів розташування підрозділів здійснюється з метою захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження противника. Воно ведеться силами самих підрозділів з максимальним використанням засобів механізації, застосуванням зарядів вибухових речовин, місцевих матеріалів, конструкцій та споруджень промислового виготовлення, а також з урахуванням захисних властивостей місцевості. Черговість та терміни фортифікаційного обладнання опорних пунктів (позицій) або районів розташування підрозділів визначаються з урахуванням забезпечення їхньої постійної готовності до ведення бою та нарощування захисту особового складу, озброєння та техніки від усіх засобів ураження.
Здійснення інженерних заходів щодо маскування і захисту від високоточної зброї противника полягає у своєчасному та вмілому застосуванні табельних маскувальних комплектів та покрить, маскувальному фарбуванні озброєння та техніки під фон навколишньої місцевості, влаштуванні приховуючих масок із місцевих матеріалів, макетів, фальшивих теплових цілей (пасток), фальшивих споруджень, опорних пунктів та інших об’єктів. Над тепловипромінюючими поверхнями броньованої техніки при необхідності додатково можуть установлюватися перекриття, теплорозсіюючі екрани та козирки. Всі заходи здійснюються у поєднанні з максимальним використанням маскуючих властивостей місцевості.
Інженерні загородження влаштовуються в усіх видах бою з метою завдати втрат противнику, затримати просування та сковування його маневру. Загородженнями прикриваються, як правило, опорні пункти, стики та проміжки між підрозділами та їхні відкриті фланги. Для цього встановлюються протитанкові та протипіхотні мінні поля, групи мін та окремі міни, підготовляються до зруйнування об’єкти, влаштовуються дротяні огорожі та сітки, рогатки та інші невибухові загородження.
Інженерні загородження встановлюються штатними підрозділами і приданими підрозділами інженерних військ.
Пророблення проходів в загородженнях, зруйнуваннях та влаштування переходів через перешкоди здійснюється силами штатних підрозділів, приданими підрозділами інженерних військ з використанням навісного (вбудованого) обладнання бойової та інженерної техніки, зарядів вибухових речовин та місцевих матеріалів.
Дистанційно встановленімінні поля обходяться по розвіданих напрямках, а при неможливості долаються з використанням мінних тралів, по проходах, які пророблені групами розгородження (розмінування) батальйонів (рот).
Група розгородження в батальйоні створюється іхз приданих підрозділів інженерних військ і при необхідності посилюється загальновійськовим підрозділом.
Група розмінування в роті призначається з числа підготовлених для цього відділень (екіпажів). Вона забезпечується возимим комплектом розмінування і підривними зарядами.
Обладнання і утримання переправ на штатній плаваючій бойовій техніці, вбрід і танків під водою включає:
- визначення та позначення напрямків (ділянок) переправ і напрямків (маршрутів) виходу до них, улаштування спусків у воду та виїздів із води;
- маскування та охорону переправ, комендантську службу на них;
- пророблювання проходів у загородженнях на берегах та в воді.
Діючи у складі головних сил, підрозділи форсують водну перешкоду, як правило, на штатній плаваючій бойовій техніці і по переправах, обладнаних силами і засобами старшого командира.
Добування, очищення води та обладнання пункту водопостачання здійснюється, як правило, в батальйоні своїми силами з використанням табельних засобів польового водопостачання. При відсутності місцевих джерел води, а також на маловодній місцевості водопостачання організовується силами і засобами старшого командира.