Дашвар Люко. Мати все. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. – 336 с.

Четверта книжка Люко Дашвар у жодному разі не повинна стати схожою на попередні. Це було б помилкою для письменницької перспективи Ірини Чернової. І ось у крамницях книжка, яка вже своєю обкладинкою запевняє читачів: «Це щось інше». Звична яскраво-червона обкладинка гармонійно змінилась на сіро-чорну. Таким цікавим чином продовжується (та розвивається) лінія творчості Дашвар, адже «червоне – то любов, а чорне – то….». Так само і в «Мати все»: ми маємо і любов і журбу. Дві теми якими пронизані всі книжки письменниці. Але сьогодні це вже не сільська журба чи раптова зажура в рай.центрі, сьогодні це людські переживання, які оточують нас щодня.

«Мати все» вирізняється тонким, та в той же час вираженим психологізмом. Нехай вони і на поверхневому, популярному рівні, але це значний крок письменниці. Не хочу визначати до якого напрямку можна віднести книжку Люко Дашвар: сучкурліт, маскульт чи поп-культура. Головне інше! Головне: життя, яке вирує в її творах. Життя, яке близьке нам через події, що відбуваються поруч – на Подолі, українських глибинках тощо. Життя знайоме через щоденні зустрічі з подібним. Свідомо або несвідомо. І тут ми маємо зауважити, що авторка (знову ж таки свідомо, а може і несвідомо) сховала в свій новий текст під «сіро-темною» обкладинкою цікаві смисли.

«Мати ВСЕ» або «МАТИ все» або… Гру слів закладену авторкою в назву книжки можна продовжувати довго. Тут дійсно про матір, і про володіння, і про невизначеність що саме в житті є цінним. У той же час тут питання, яке поставив психоаналітик та філософ Еріх Фромм: «Бути чи володіти?». Четверта книжка Дашвар є цікавим коментарем до поставленого запитання, адже не випадково кілька героїв твору – лікарі. В певний момент Ліда, одна з героїнь книжки, вислуховує сповіді пацієнтів, вона прагне власного порятунку та виліковування таким шляхом. Але це складно досягти, бо вона не може визначити, хто для неї головний – Матір, Стас, Платон чи сама вона? Як же хочеться утримати все біля себе! І тут згадується «Психо» Хічкока з відомою усмішкою Нормана Бейтса наприкінці фільму. Саме така усмішка проглядається протягом нової книжки Дашвар. От тільки хто саме виявляється хворим у творі? Матір, що дбає про дивного сина Платона? Чи сам Платон, що живе в чотирьох стінах? Ліда, що втрачає свого сина? Чи Стас, який наче кохає? І хто, врешті-решт, може дати остаточний діагноз?

Люко Дашвар недаремно дає ім’я Платонові саме таке. Це ще одне посилання на філософські розмірковування над тим, що відбувається у книжці. Нагадує читачеві про ідеальний світ ейдосів античного філософа, де як і в кімнаті персонажа з книжки панує порядок. Порядок до якого ми постійно прагнемо, але нам щось заважає. І заважає за Фромом та Дашвар невизначеність у нашого спрямування: бути чи володіти? І нехай мене критикуватимуть про те, що авторка хотіла сказати інше, але саме такою мені здалась усмішка нової книжки з новою обкладинкою.

Про ці питання пишеться в «Мати все»? Моя відповідь: так. І навіть більше. Але залишу місце для інших точок зору та простір для розмірковувань самого читача.