Монополія: сутність, види. Бар'єри входження в галузь. Антимонопольне законодавство

Монополія – модель ринку, де діє лише один виробник певної продукції. Хар-ки ринку:

1. На ринку діє тільки один виробник певної продукції. Для чистого монополіста еквівалентні поняття " ринкова пропозиція" та " пропозиція окремої фірми", а також відсутній поділ на попит для окремої фірми і ринковий попит.

2. Товар, що виробляється монополістом, не має близьких замінників.

3. Контроль ціни. Для монополіста попит збігається з ринковим, тому він встановлює ціну, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, і навпаки.

4. Заблокований вступ у галузь для інших виробників. Бар'єрами для вступу в галузь можуть бути:

а) масштаби виробництва (для створення їй гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти);

б) легальні бар'єри (патент — виключне право на виробництво якогось продукту чи використання технології, ліцензія — право на заняття певним видом діяльності);

в) власність на найважливіші види ресурсів (коли обмеженість ресурсів абсолютна, й у них немає близького замінника);

г) недобросовісна конкуренція (тиск на постачальників сировини, цінова війна з метою банкрутства конкурента, підкуп чиновників і т. д.).

Види:

1) залежно від бар’єрів: природна; закрита (захищена від конкуренції юр. обмеженннями); відкрита (п-во стає монополістом на деякий час); дискримінаційна; проста (фірма встановлює однакові ціни для всіх покупців).

2) за причиною виникнення:

а) природна – виникає внаслідок об'єктивних причин (особливості технологій вир-ва й обслуговування споживачів) Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входженні в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть. Причиною є економія від масштабу – чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Прикладом можуть служити галузі енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний тр-т i т. д.

б) адміністративна – виникає внаслідок дій державних органів.

в) економічна монополія – йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи: 1) ycпішний розвиток п-ва, постійне зростання його масштабів шляхом концентрації капіталу; 2) (швидший) базується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.

3 (?): чиста монополія; олігополія (панування кількох фірм, значний вплив на ціну і суттєві барєри входження в галузь); монополістична конкуренція (досить багато невеликих фірм, диференційована продукція, нецінова конкуренція)

Антимонопольне законодавство – сукупність нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку. В антимонопольному зак-ві встановлюються форми завчасного попередження, відповідальності та компенсації на випадок здійснення заборонених дій.

Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:

1) організаційні – диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;

2) економічні – сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;

3) економічне стимулювання та підтримка розвитку зовн.-ек. діяльності;

4) адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного держ. контролю (Антимонопольний комітет У.), контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;

5) недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.