Показники спадної продуктивності та закон спадної граничної продуктивності.

Зміна обсягів виробництва означає перехід від од­нієї комбінації факторів виробництва до іншої, що містяться на різних ізоквантах. У короткотерміново­му періоді обсяги виробництва можуть збільшуватися за рахунок додаткового використання праці при не­змінних затратах капіталу. Тому обсяги виробництва можуть пересуватися вздовж лінії АВ (рис. 5.4). Ви­робник може використовувати більше праці, перехо­дячи від однієї ізокванти до іншої. При цьому зміню­ється співвідношення затрат капіталу і праці (відно­шення K/L).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни співвідношення K/L на ефективність їх використання, слід ввести ряд понять, що характеризують результати виробництва:

— сукупний продукт змінного фактора вироб­ництва (у нашому випадку праці — TPL) — це кіль­кість продукції, що виробляється при певній кількос­ті цього фактора за інших незмінних умов;

— середній продукт, змінного фактора виробни­цтва це відношення сукупного продукту
змінного фактора до кількості цього фактора, яка ви­користовується у виробництві: Цей по­казник можна вважати продуктивністю змінного фак­тора;

— граничний продукт змінного фактора — це зміни за інших рівних умов сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одини­цю:

лежно від збільшення затрат праці при незмінних за­тратах капіталу (К = 50 маш.-год). Вони більш-менш точно відображають спрямованість зміни показників у реальних умовах виробництва.

Сукупний продукт змінного фактора зростає у мі­ру того, як збільшуються затрати праці. Однак це зростання затухаюче. Більше того, настає момент, ко­ли збільшення кількості праці не збільшує, а змен­шує загальні результати виробництва. Це означає, що виробничий процес перенасичений працею, яка не може ефективно використовуватися за даного обсягу капіталу. У нашому прикладі це відбувається при співвідношенні K/L = 1/2.

Зазначені залежності можна показати графічно. На рис. 5.5 показано криву сукупного продукту. Во­на відображає, як змінюється випуск продукції при зміні одного з факторів виробництва, тоді як інші за­лишаються незмінними.

Середній продукт змінного фактора можна визна­чити, якщо виміряти нахил променя, проведеного від початку координат через відповідну точку кривої су­купного продукту. Так, нахил променя ОА можна ви­значити через співвідношення координат точки А: Це буде середній продукт у цій точці.

Середній продукт досягне свого максимуму за умови використання кількості праці, яка відповідає точці дотику променя, що виходить від початку коор­динат, та кривої сукупного продукту. На рис. 5.5 це точка С.

Якщо проведемо дотичні до кожної точки на кри­вій сукупного продукту та знайдемо тангенси кутів, що вони утворюють з віссю X, то отримаємо гранич­ний продукт. Криві середнього та граничного продук­тів подано на рис. 5.6.

Середній продукт буде збільшуватися доти, поки граничний продукт буде більший за нього. Якщо до виробництва залучається нова порція ресурсу, продук­тивність якої більша за середню, то таке залучення, звичайно, збільшить і середній показник. Навпаки, якщо гранична продуктивність змінного фактора ви­явиться менше середньої, то нове залучення змен­шить середні показники. Тому свого максимального значення середній продукт змінного фактора досяга­тиме в точці перетину кривих середнього та гранич­ного продуктів, тобто при АР = МР. У нашому при­кладі ця точка лежить в інтервалі затрат праці від 50 до 60 люд.-год.

Слід звернути увагу на одну досить важливу залеж­ність спрямованості динаміки граничного продукту від збільшення змінного фактора. Граничний продукт досягає свого максимуму в точці А, а потім починає зменшуватися. Більше того, після досягнення нуля у точці В граничний продукт набуває від'ємного зна­чення. З цього моменту сукупний продукт починає зменшуватися при збільшенні змінного фактора. Ця залежність є досить стійкою, що дає змогу вважати її економічним законом. Закон спадної граничної про- дуктивності полягає в тому, що, починаючи з пев­ного обсягу збільшення використання одного з факто­рів виробництва, в той час як інші фактори залиша­ються незмінними, супроводжується зменшенням граничного продукту цього фактора. Це означає, що збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор, Точка зменшення граничної продуктивності — це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися.

Дія закону спадної граничної продуктивності стає очевидною, якщо взяти за приклад вирощування кар­топлі на присадибній ділянці чи дачі. Якщо вдвічі збільшити кількість годин роботи на ній проти нор­мального рівня, то кількість зібраної картоплі зросте у меншій пропорції. Якби такої залежності не існува­ло, то все сільське господарство світу можна було б помістити на одному гектарі землі, сконцентрувавши там усі витрати праці.

З'ясування динаміки обсягів виробництва залежно від динаміки змінного фактора для конкретного вироб­ництва має важливе практичне значення. Вона вико­ристовується насамперед для визначення меж, в яких доцільно вести виробництво з точки зору раціоналіза­ції використання факторів. Для короткотермінового пе­ріоду можна виділити три стадії виробництва:

— перша стадія: від початку виробництва до до­сягнення середнім продуктом максимального значен­ня. Вона характеризується надлишком капіталу та недостачею праці, що призводить до перевитрат ре­сурсів та, як правило, до збитків підприємця;

— друга стадія: від максимального значення се­реднього продукту до досягнення нульового значення граничного продукту. Ця стадія найпривабливіша для виробника, оскільки досягається нормальна збалансо­ваність факторів виробництва;

— третя стадія: після досягнення граничним продуктом нульового значення. На ній виробництво стає перенасиченим працею і найчастіше призводить до збитків виробника.

Іншою сферою використання досліджуваних зако­номірностей може бути прийняття рішень з оптиміза-ції структури затрат на виробництво. Припустимо, що існує дві дільниці, які виробляють однакову продук­цію. Як маневруючи перерозподілом фіксованої кіль­кості праці між ними в короткотерміновому періоді досягти більших обсягів виробництва?

Щоб відповісти на це запитання, слід порівняти граничні продукти змінного фактора на цих двох діль­
ницях. Якщо при певному розподілі праці між діль­ницями то ресурси треба перерозподілити на користь першої дільниці, якщо співвідношення протилежне — на користь другої. Мак­симальний обсяг продукції з двох дільниць підприє­мець отримає тоді, коли граничні продукти на двохдільницях зрівняються: Уміння оцінити граничні продукти змінного фактора та максимізувати результати від його використання є однією з скла­дових мистецтва управління.