Організація розрахункових операцій на біржі

Для організації розрахункових операцій на ТБ створюється Розрахункова палата - орган, який відповідає за врегулювання біржових розрахунків клієнтів і брокерських контор по підсумках кожних торгів. В окремих випадках функції Розрахункової палати можуть бути покладені на спеціальний комерційний банк, засновниками і акціонерами якого є члени товарної біржі. Розрахункова палата разом з іншими підрозділами біржі визначає види і форми документів, необхідних для проведення розрахунків, час і порядок внесення платежів і проведення виплат. Концентрація всіх розрахункових операцій в єдиному центрі при товарній біржі дозволяє значно прискорити і опростити обіговість грошових засобів, забезпечити гарантію виплат по здійснених біржових угодах.
Організація розрахункових операцій на ТБ здійснюється по-різному, по угодах з реальним товаром (типу " спот" і " форвард") і по угодах на строк (" ф'ючерсних").
При укладанні угод з реальним товаром, якщо розрахунки по них між продавцем і покупцем здійснюються через Розрахункову палату біржі, обидві сторони, укладаючи угоду, вносять в неї певну заставу (в зарубіжній практиці ця застава не перевищує 10 відсотків, а в наших умовах він доходить до 50 відсотків). При укладанні клієнтом угоди через брокерську контору застава вноситься через неї. Якщо біржа має складські приміщення, то продавець у вигляді застави може залишити товар, який призначений для передачі покупцю. Як застава продавця може також застосовуватись складський варан або інші документи, які засвідчують право розпорядження товаром. Варант - це посвідчення, які видають склади на прийняті для зберігання товари.
Застава в грошовій формі вертається продавцю при виконанні ним зобов'язань по угоді (передачі товару або розпорядницьких документів на нього). Грошова застава покупця зараховується при здійсненні кінцевих розрахунків по угоді з продавцем. У випадку, якщо угода не відбулася (наприклад, в силу форс-мажорних обставин), застава покупцю повертається. Застава використовується на слідуючі цілі: а) покриття збитків однієї з сторін, понесених внаслідок невиконання біржового контракту контрагентом по угоді; б) сплату неустойки, передбаченої біржовим контрактом; в) сплату штрафів.
Кінцевий розрахунок по угоді з реальним товаром здійснюється в строки і на умовах, обумовлених біржовим контрактом, безпосередньо через Розрахункову палату (або комерційний банк, який обслуговує біржу), або у порядку розрахунків, передбачених раніше.
При укладанні угоди на строк на кожного члена товарної біржі, які ведуть ці операції, Розрахункова палата веде особистий рахунок (так званий маржевий рахунок з підведенням підсумків по ньому за результатами кожних торгів). Грошові засоби, що передаються учасниками біржі Розрахунковій палаті в якості застави по угоді на строк, називаються маржею. Виділяють два види маржі: початкова маржа і підтримуюча маржа.
Початкова (первоначальна) маржа являє собою грошову суму, яку учасник торгів по ф'ючерських угодах повинен внести на свій маржевий рахунок в той час, коли він віддає доручення купити або продати ф'ючерський контракт. В зарубіжній практиці сума початкової маржі взагалі складає від 5 до 20 відсотків від номінальної вартості контракту. В умовах нашої біржової торгівлі, зв'язку з нестабільністю товарного ринку і високими темпами інфляції сума початкової маржі повинна бути значно вищою (до 50 відсотків).
Підтримуюча маржа - встановлена правилами роботи біржі мінімальна сума маржі, яка повинна бути постійно на маржевому рахунку члена біржі, який купив чи продав ф'ючерський контракт. Здебільшого вона складає 55-70 відсотків від суми початкової маржі. Якщо сума на маржевому рахунку члена біржі, який здійснює ф'ючерські угоди, зменшується нижче рівня підтримуючої маржі, йому висуваються вимоги про внесення додаткового маржевого забезпечення для відновлення маржевого рахунку до рівня початкової маржі.