Чи інкасуючий банк 3 чи банк-ремітент

Рис. 2. Схема розрахунків за документарним інкасо

1. Експортер укладає контракт з імпортером про продажу товарів на умовах розрахунків по документарному інкасо і відправляє йому товар (1а)

2. Експортер відправляє своєму банку інкасове доручення і комерційні документи.

3. Банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи банку, який представляє (чи банку імпортера)

4. Банк, який представляє, надає ці документи імпортеру.

5. Імпортер оплачує документи банку, який інкасує (чи своєму банку)

6. Банк, який інкасує, переказує платіж банку-ремітенту (чи банку експортера).

7. Банк-ремітент зараховує переказну суму на рахунок експортера.

Види інкасо. Відповідно до Уніфікованих правил та сформованої практики розрахунки з інкасо здійснюються у вигляді чистого або документарного інкасо.

Чисте інкасо (англ. — clean collections) — інкасо, за якого платіж або акцепт переказного векселя здійснюються при наданні переказ-них векселів, простих векселів, чеків або інших фінансових документів, які використовуються для одержання грошового платежу; при цьому транспортні й інші комерційні документи не надаються.

Документарне інкасо — інкасо, за якого платіж чи акцепт переказного векселя здійснюються при наданні рахунків, відвантажувальних документів, документів про право власності або інших документів, що підтверджують підставу платежу чи акцепту векселя (комерційні документи); при наданні зазначених документів і виписаних на їх підставі переказних векселів або інших фінансових документів.

Форми інкасо. Інкасо здійснюється в таких формах:

• одержання платежу — надання простого або переказного векселя, чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грішми;

• акцепт переказного векселя — надання переказного векселя для його акцепту платником;

• видача комерційних документів проти платежу (англ. — documents against payment — D/P). — представляючий банк видає комерційні документи (які можуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умови здійснення платежу грішми;

• видача комерційних документів проти акцепту переказного векселя (англ. — documents against accept — D/A) — представляючий банк видає комерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя;

• видача документів на інших умовах — представляючий банк видає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні.

Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків.

Переваги для експортера:

- більша надійність, ніж при розрахунках за допомогою переказу, оскільки до здійснення платежу чи акцепту товаросупровідні документи не видаються покупцеві;

- можливість безпечної доставки товаророзпорядчих документів імпортеру;

- можливість доручити банку здійснення протесту тратт у разі відмови імпортера від акцепту або платежу;

- можливість дострокового, до остаточної оплати товарів покупцем, поповнення оборотних коштів шляхом обліку в банку акцептованих покупцем трат.

Недоліки для експортера:

- додаткові часові затрати на пересилання передбачених умовами акредитива документів;

- ризик, пов'язаний із можливою відмовою імпортера від платежу.

Переваги для імпортера:

- здійснення оплати товарів тільки проти документів, які засвідчують фактичне виконання експортером своїх зобов'язань із відвантаження товарів;

- отримання документального підтвердження відповідності відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного договору до здійснення оплати;

- менш значні витрати, ніж при акредитивній формі розрахунків.
4. Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи.При здійсненні переказу банк продає клієнту іноземну валюту на національну. Банківський переказ може здійснюватися через телеграф. Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У цьому випадку інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу). Сьогодні переважно банківський переказ здійснюється через систему електронних переказів СВІФТ. СВІФТ - Всесвітня міжбанківська фінансова телекомунікаційна мережа, яка була створена у Брюсселі в 1973 р. (офіційно функціонує з 1977 р.) з метою максимальної комп’ютеризації міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій для підвищення їхньої ефективності. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із понад 90 країн світу (США, Канада, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи. У березні 1993 р. Україна стала 92-ю державою, яка увійшла до системи СВІФТ. Вступний внесок для кожного банку країни (країна може бути представлена кількома банками) – 55 тис. дол. США. Основне завдання СВІФТ – швидкісна передача банківської і фінансової інформації (процес передачі інформації досягає приблизно 20 хвилин), її сортування і архівування на базі засобів обчислювальної техніки. Основне досягнення СВІФТ полягає в створенні і використанні стандартів банківської документації призначеної для електронної обробки, що визнані Міжнародною організацією інформації (ISO). Це дозволило запобігти багатьох складностей і похибок при здійсненні міжнародних міжбанківських розрахунків в умовах рівного для всіх учасників доступу до швидкісної мережі передачі даних, високого ступеню контролю та захисту від несанкціонованого доступу. Системи міжбанківської комунікації з перевагами стандартів існують і на національному рівні: англійська ЧАПС, французька САЖИТЕР, американська ЧІПС, швейцарська СІК та інші.