Тема 5. Японія у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.(2 год.)

Японія у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. (2 год.)

Мета семінару: визначити й проаналізувати політичне, економічне та психологічне становище Японії після Другої світової війни, з’ясувати умови Сан-Франциського договору та визначити його значення для Японії; висвітлити причини й наслідки «економічного дива» в Японії; показати внутрішню та зовнішню політику країни наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

План

1. Становище Японії після війни. Американська окупація.

2. Причини «японського економічного дива» та його наслідки для економіки країни.

3. Внутрішня та зовнішня політика Японії наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Починаючи розгляд першого питання, необхідно проаналізувати втрати та наслідки війни для Японіїї. Після закінчення війни японська економіка знаходилася у стані руїни. Згідно з ухвалами Каїрської (1943) та Ялтинської конференцій, Японія позбулася всіх колоніальних володінь: Маньчжурія, Тайвань, Корея, південна частина Сахаліну, чотири острови Курильських островів (Кунашир, Ітуруп, Шикотан, Хабомаї), Каролінські, Маршаллові, Маріанські острови, Палау частина архіпелагу Рюкю. Серед 90 головних міст країни 20 зруйновано більш як наполовину. Імпорт сировини, палива і продовольства було практично припинено. Рівень промислового виробництва у 1946 р. складав 14 % довоєнного. Наприкінці 1945 р. реальна заробітна плата робітників складала тільки 13 % довоєнного, теж вкрай низького рівня. У результаті припинення виробництва, демобілізації армії і флоту, репатріації японців з колишніх колоній й окупованих територій масове безробіття сягнуло майже 10 млн. осіб.

Потрібно охаректиризувати й моральне становище нації. Повідомлення про капітуляцію спричинило хвилю самогубств серед військових та цивільних чиновників. За умовами капітуляції, США мали окупувати Японію. Період капітуляції тривав із 1945 по 1952 рр. Верховна влада у країні перейшла до рук американської окупаційної армії, яку очолював генерал Дуглас Макартур.

Необхідно наголосити, що американська адміністрація зробила дуже багато щодо ліквідації японського мілітаризму, для впровадження конституції (почала діяти з 3 травня 1947 р.), проведення низки прогресивних реформ, які усунули середньовічні пережитки і спрямували країну на шлях буржуазно-демократичного розвитку. Так, у конституції 1947 р. владі імператора було надано номінального характеру – її обмежили статусом «символа держави та єдності нації». Завдяки аграрній реформі 1946–1949 рр. було ліквідовано поміщицьке землеволодіння. Держава викупила в багатіїв і продала селянам 80 % усіх сільськогосподарських угідь. Отже, збільшився внутрішній ринок Японії. Крім того, серйозної структурної перебудови зазнала вся економічна система країни.

Зазначивши наслідки війни для Японії, далі потрібно охарактеризувати реформи, які призвели до швидкої відбудови країни. Програми економічної стабілізації Японії розробили під керівництвом представника американського капіталу президента Детройтського банку Дж. Доджа. Визначають такі основні її складові: встановлення бюджетної рівноваги, підвищення податків, обмеження на виплату заробітної плати і банківський кредит, а також девальвація єни. Передбачалося реформувати економічну систему, державний устрій, а головне, здійснити перехід до демократизації суспільства і ринкової економіки. З цією метою реорганізували уряд Японії, через який і діяла американська окупаційна адміністрація.

У 1947–1949 рр. Проведено земельну реформу, згідно якою держава викуповувала землі поміщиків і продавала їх орендарям-селянам. Розміри ділянок обмежувались 1 га, а їх ціна в умовах гіперінфляції була надзвичайно низькою. У результаті реформи виникло понад 400 тис. нових селянських господарств, 80 % усієї орендної землі отримали селяни. Сформувався суспільний клас вільних незначних фермерів-власників, а поміщики як клас перестали існувати. Зросла товарність сільського господарства, почав відроджуватися внутрішній ринок.

У цей же час з метою формування ринкової економіки було розпущено дзайбацу, а їхні акції розпродали службовцям цих компаній. Здійснили демонополізацію і започаткували конкурентну економіку. Згідно із Законом 1947 р. заборонялася надмірна концентрація економічної могутності, утворення холдингових компаній, картелів та інших монопольних структур. Також ввели контроль над об'єднанням фірм, а взаємне володіння акціями обмежили до 25 %. Також було проведено бюджетну реформу. Ці заходи дали змогу припинити інфляцію.

Під контролем окупаційних властей відбувалася структурна перебудова економіки, що пізніше стала одним із постійно діючих чинників економічного успіху країни. З урахуванням специфіки (брак сировини, значний трудовий потенціал) Японія створювала багатогалузевий комплекс переробних галузей. У центрі його в 50-х роках були такі базові галузі, як металургія, хімія, гідроенергетика, суднобудування, торговий флот.

У післявоєнний період розвиток економіки мав зовнішньоекономічну орієнтацію. Держава контролювала всю систему зовнішньоекономічних зв'язків, що тривало 22 роки. У 1952 р. прийнято закон, згідно з яким дозволяли утворювати експортні картелі. Держава розподіляла за лімітом кошти на оплату імпорту для модернізації промисловості, заохочувала імпорт технологій.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що важливу роль у повоєнній відбудові японської економіки відіграла американська допомога. Стабілізаційна лінія Дж. Доджа, якому президент США Г. Трумен доручив очолити перетворення в Японії, сприяла нормалізації фінансів, відновленню механізмів відтворення. Величезні американські капіталовкладення, а також внутрішні накопичення капіталу дали змогу повністю оновити обладнання, створити нові виробництва. Таким чином усі вищезазначені успіхи в економічній відбудові срияли стабілізації й політичної ситуації в країні.

Режим американської окупації тривав у Японії до підписання мирної угоди із країнами антигітлерівської коаліції у 1951 р. В Сан-Франциско. Підписаний договір з Японією вступив у дію 28 квітня 1952 р. У цьому ж році іноземні війська виведено з Японії та відновлено її суверенітет.

Розглядаючи друге питання – причини японського «економічного дива» та його наслідки для економіки країни – необхідно визначити для початку значення терміну «економічне диво». З середини 50-х років починається п’ятнадцятирічне феноменальне зростання японської економіки, у результаті якого змінилась сама Японія і її значення в світі. Темпи зростання були найбільш високими серед країн Заходу. У 1961–1970 рр. вони складали 11 % в рік. У 1968 р. вона посіла друге місце у Західному світі за обсягом національного валового продукту і вийшла на перше місце по виробництву сталі, кораблів, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів, копіювальної техніки, фотоапаратури. У 1981 р. зайняла перше місце по виробництву легкових автомобілів.

Щодо причин і передумов японського «економічного дива», то можна виокремити такі:

· реформи проведені американською окупаційною адміністрацією (аграрна, податкова та ін.);

· відносна дешевизна робочої сили;

· відсутність воєнних витрат;

· Японія більше від інших країн інвестувала у промисловість;

· традиційна бережливість японців, через банки їхні заощадження перетворювались у виробничі інвестиції;

· довіра до банківської системи;

· продумана економічна політика: контроль над зовнішньою торгівлею, закупка новітніх технологій, сприяння модернізації;

· широко використовувались технічні досягнення у виробництві товарів масового вжитку;

· орієнтація виробництва на експорт;

· висока кваліфікація і дисципліна робітників;

· патріотизм більшої частини населення, готовність купувати власну продукцію;

· у Японії домінувала традиційна система найму, згідно з якою робітник поступає на роботу і працює до виходу на пенсію. Заробітна плата прив’язана до стажу роботи. Заохочується лояльність своїй фірмі, яка навіть у скрутні часи не звільнить робітника. Така система найму називається патерналізмом;

· кредити США і воєнні замовлення в роки війни у Кореї та В`єтнамі;

· політична стабілізація.

Завдяки цим та деяким іншим чинникам, Японія досягнула передових рубежів у світі і перетворилася в один із світових центрів. Високій результативності проведених реформ сприяло те, що вони впроваджувалися у комплексі. Адже всі галузі пов’язані між собою і коли одна галузь не реформована, цей зв’язок стає неможливим, виникає неузгодженість, що негативно впливає на економіку. Тому комплексність реформ є головною складовою їх високої продуктивності.

Не треба забувати, що далеко неостанню роль у відбудові економіки відіграв японський менталітет, вроджена працьовитість допомогли

країні у виході з кризи. Японці мають високу довіру до уряду, і уряд їм віддячує (високі пенсії, соціальний захист). Надзвичайна працьовитість дозволяє швидко впроваджувати нові технології та виробляти нові види продукції. До того ж цікавим є те, що військові витрати становили менше 1 % від ВНП. Така економія коштів дозволила японцям витратити їх на розвиток економіки.

Насамкінець потрібно зазначити, що низькі ціни на сировину та дешева робоча сила створили міцну основу для подальшого розвитку економіки.

Розглядаючи третє питання семінарського завдання, потрібно окремо визначити напрямки й пріоритети внутрішньої та зовнішньої політики Японії на рубежі ХХ – ХХІ ст.

Підводячи підсумки практичного заняття, зробимо висновки: після поразки у Другій світовій війни японці зробили правильний висновок, відмовившись від експансіоністської зовнішньої політики, японці здійснили економічні, політичні реформи які заклали основи економічного процвітання і становлення демократичного суспільства. Тепер Японія – багата і процвітаюча держава, один з центрів світової економіки, науки і техніки завтрашнього дня, з розвинутою інфраструктурою, системами освіти, охорони здоров`я і соціального забезпечення. Японці зуміли поєднати запозичення зарубіжного досвіду, досягнень з традиційними цінностями, створивши унікальну японську модель розвитку.

ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ ТА САМОСТІЙНИХ РОБІТ

1. Соціальна структура японського суспільства у період нового часу.

2. Розвиток самурайства та їх повсякденність періоду сьогунату Токугава.

3. Культура Японії періоду Токугава.

4. Революція Мейдзі: причини та наслідки.

5. Скасування самурайства як соціального стану.

6. Імператор Муцухіто: політичний портрет.

7. Російсько-японська війна 1904 – 1905 рр. та її наслідки для Японії.

8. Сучасний стан та діяльність імператорської династії в Японії.

9. Система пожиттєвого найму в Японії.

10. Японський сервіс – найкращий: причини та наслідки найвищого рівня сервісу.

11. Процеси виховання та освіта у сучасній Японії.

12. Розвиток українсько-японських дипломатичних відносин.

Джерела:

Конституции и законодательные акты буржуазных государств. XVII— XIX вв. / Сост. Н. Н. Блохин; Под ред. П. Н. Галанзы. – М., 1957. – 856 с.

Политика капиталистических держав и национально-освободительное движение в Юго-Восточной Азии (1871–1917 гг.): Документы и материалы: В 2 т. – М.: Наука, 1965.

Рекомендована література:

Гаджиева Е. А. Страна Восходящего Солнца. История и культура Японии / Е. А. Гаджиева. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. – 456 с.

Дейноров Э. История Японии / Э. Дейноров. – М.: АСТ: Астрель, 2011. – 767 с.

История Японии: В 2 т. – М., 1998.

Латышев И. А. Семейная жизнь японцев. М.: Глав. ред. вост. лит. изд. «Наука», 1985. – 288 с.

Леонтьєва Є. Японія / Є. Леонтьєва // МЕіМО. – 2001. – № 8. – С. 109-118.

Лещенко Н. Ф. Япония в епоху Токугава / Н. Ф. Лещенко. – М.: МГУ, 1999. – 458 с.

Мещеряков А. Н. Император Мейдзи и его Япония / А. Н. Мещеряков. – М.: Наталис, Рипол класик, 2006. – 388 с.

Мещеряков А. Н. Стать японцем / А. Н. Мещеряков. – М.: Эксмо, 2012. –431 с.

Молодяков В. Э. Консервативная революція в Японии. Идеология и политика / В. Э. Молодяков. – М., 1999.

Пронников В. А., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки). 3-е изд., исп. и доп. – М.: ВиМ, 1996. – 400 с.

Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (ХVІІІ – друга половини ХІХ ст.): Навч. посібник / В. А. Рубель. – К.: Либідь, 2007. – 560 с.

Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність / В. А. Рубель. – К.: Либідь, 1997. – 238 с.

Сімада Х. Причини розвитку японської економіки / Х. Сімада // Ділове життя. – 1996. – № 11. – С. 17-20.

Сэнсом Д. Япония: краткая история культуры / Д. Сэнсом. – СПб.: Евразия, 1999. – 283 с.

Тадагава С. Конституция Японии 1889 г. и «модернизация» страны / С. Тадагава // Правоведение. – 2002. – № 4 (243).

Толстогузов С. А. Сёгунат Токугава в первуй половине ХІХ в. и реформы годов Тэмпо / С. А. Толстогузов. – М.: Астрель, 1999.

Тояма Сигэки. Мэйдзи-исин: Крушение феодализма в Японии / Сигэки Тояма / Пер. с япон. – М.: Политиздат, 1959.

Хмель Павел. Проблема неравноправных договоров во взаимоотношениях Японии и стран Запада в 70–90е годы XIX века / Павел Хмель // Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей 63-ї міжнародної наукової конференції (м. Харків, 23 квітня 2010 р.). – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. – С. 350 – 351

Эйдус Х. Т. История Японии с древнейших времён до наших дней / Х. Т. Эйдус. – М.: Госполитиздат, 1955.

Экономическая история зарубежных стран/Под общ. ред. В.И.Голубовича Минск, 1997. - 412 с.

Япония: Справочник /Под общ. ред. Г.Ф. Кима и др.; Сост. В.Н. Еремин и др. – М.: Республика, 1992. – 543 с.