Бруцельоз: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.

Бруцельоз (Brucelosis) — хронічне інфекційне захворювання усіх видів сільськогосподарських і диких ссавців, що характеризується абортами із затримкою посліду, розладом репродуктивної здатності тварин, ендометритами, орхітами, бурситами, гігромами та артритами. На бруцельоз хворіє людина.

Збудник хвороби — бруцели, що належать до роду Brucella і представлені шістьма видами: Brucella abortus — спричинює захворювання великої рогатої худоби, а також верблюдів, буйволів, яків, коней; Br. suis — свиней, північних оленів; Br. melitensis — кіз, овець, буйволів; Br. canis — собак, Br. ovis — овець; Br. neotomaе — пацюків.

Доведено міграцію Br. melitensis від кіз та овець до великої рогатої худоби й свиней, а Br. suis — від свиней до кіз і овець. У людини бруцельозна інфекція спричинюється трьома видами збудника, частіше Br. melitensis, рідше — Br. abortus i Br. suis.

Епізоотол. хвороби. Найсприйнятливіші до бруцельозу велика рогата худоба, вівці, кози, свині, північні олені, менш чутливі — коні, верблюди, м’ясоїдні тварини. З диких тварин хворіють антилопи, лосі, дикі кабани, лисиці, гризуни. Джер.зб. інфекції є хворі тварини, особливо в період аборту, коли бруцели у великій кількості виділяються з плодом, плодовими оболонками і водами та виділеннями зі статевих органів, періодично з молоком, із сечею й калом. У разі захворювання статевих органів бики, а також барани й хряки виділяють бруцели із спермою. Факторами передавання збудника інфекції можуть бути забруднені виділеннями хворих тварин корми, вода, годівниці, гній, предмети догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналуЗбудник хвороби проникає в організм тварин головним чином аліментарно, а також через шкіру, в тому числі й неушкоджену, через слизові оболонки, кон’юнктиву очей. У овець і свиней переважає статевий шлях передавання збудника хвороби

Діагноз установлюють на підставі бактеріологічних, серологічних та алергічних (у овець і свиней) досліджень з урахуванням епізоотологічної ситуації та клінічної картини хвороби

Під час планових профілактичних серологічних досліджень на бруцельоз бугаїв-плідників, корів, нетелей, телиць віком понад один рік, буйволів, баранів-плідників, вівцематок, кнурів-плідників та основних свиноматок один раз на рік досліджують за РБП. У разі виявлення позитивно реагуючих тварин повторне дослідження на бруцельоз усієї групи тварин проводять через 15 – 20 діб серологічними методами (РБП, РА, РТЗК) та алергічно. Планові серологічні дослідження та клінічне обстеження на інфекційний епідидиміт баранів-плідників проводять один раз на рік до парувальної кампанії, а також перед формуванням отар для відгону на випасання та після повернення, а також під час профілактичного карантину в разі продажу племінних баранів (баранчиків) і вівцематок (ярок) чи міжгосподарчого обміну. Для дослідження використовують РТЗК з бруцеловмісним антигеном або РІД.

Діагноз на бруцельоз вважається установленим, якщо виділено культуру бруцел з патологічного матеріалу або одержано позитивні результати біопроби на морських свинках; виявлено позитивні серологічні й алергічні реакції у тварин з клінічними ознаками бруцельозу; виявлено зростання титрів антитіл за РА і РЗК у повторних пробах сироваток, відібраних з інтервалом 15 – 20 діб, а також при позитивній алергічній реакції та збільшенні загальної чисельності позитивно реагуючих тварин.

Діагноз на інфекційний епідидиміт баранів вважається установленим, якщо виділено культуру збудника хвороби — Br. ovis або виявлено позитивну РТЗК або РІД з бруцеловмісним антигеном.

Диф діагн. Передбачає необхідність виключення у великої рогатої худоби трихомонозу, хламідіозу та кампілобактеріозу; у свиней — сальмонельозу, лептоспірозу; у овець і кіз — лістеріозу, кампілобактеріозу, хламідіозу.

Профіл бруцельозу в різних видів тварин та інфекційного епідидиміту баранів. З метою запобігання занесенню в Україну збудника бруцельозу не дозволяється завозити поголів’я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперму, зиготи, ембріони з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, а також тварин, щеплених протибруцельозними вакцинами. У разі встановлення захворювання на бруцельоз окремі ферми, господарства, населені пункти оголошуються неблагополучними щодо бруцельозу, в них з подання головного інспектора державної ветеринарної медицини та за розпорядженням органу самоврядування негайно запроваджуються ветеринарні обмеження та розробляється план оздоровчих протибруцельозних заходів.

У разі встановлення захворювання на бруцельоз у свиней терміново забивають усіх тварин, а технологічний цикл відтворювання свиней продовжують лише після ретельної санації приміщень та прилеглої території. Відповідно до цих обмежень забороняється реалізація племінної продукції за межі господарства та використання баранів-плідників з неблагополучної отари для запліднення вівцематок або ярок. Оздоровлення неблагополучних отар проводять шляхом виявлення і забою клінічно хворих тварин, а також тварин, які позитивно реагують за РТЗК або РІД з бруцеловмісним антигеном.