Облікова політика.

Зовнішнє регулювання бухгалтерського обліку установ і організацій, що виражається у регламентації порядку документування господарських операцій, облікової методики за відповідними напрямками, порядку складання та подання звітності тощо, має на меті забезпечити методологічну єдність щодо бухгалтерського обліку установ державного сектору в цілому, а отже, і порівнянність облікової та звітної інформації на мікро- і макрорівнях.

Внутрішнє регулювання облікового процесу здійснюється в межах нормативної бази системи зовнішнього регулювання і, як зазначено у статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цілковито перебуває у веденні бюджетної установи чи організації. Означений рівень керівництва бухгалтерським обліком державного сектору реалізує свої права і завдання у формі вироблення облікової політики.

Під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, що їх використовує підприємство, організація, установа для складання та подання фінансової звітності. У цьому формулюванні, наведеному згідно зі статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», немає згадки про організацію бухгалтерського обліку, а отже, і про організаційні заходи. Проте проходження облікової інформації від етапу первинного обліку до підсумкового і остаточне формування якісної достовірної звітної інформації неможливі без визначення кола організаційних заходів щодо системи бухгалтерського обліку.

Облікова політика стосується двох частин— методологічну та організаційну.

До методологічної складової облікової політики слід відносити все те, що стосується і визначає внутрішню структуру процесу бухгалтерського обліку. Вочевидь, ідеться про принципи, методи й процедури.

Первинною складовою облікової політики є принципи, які відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як «базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку і звітності господарської діяльності» суб’єкта господарювання. Задекларована вітчизняна система принципів являє собою поєднання трьох груп фундаментальних уявлень про функціонування бухгалтерського обліку (рис. 1).

Рис.1. Система принципів бухгалтерського обліку України

Організаційна складова облікової політики регулює в повному обсязі механізм організації бухгалтерського обліку в кожній конкретній установі.

Облікова політика установи є основою внутрішнього регулювання обліку, і щоб вона набула нормативного статусу, її формалізують у вигляді наказу про облікову політику. Загалом він має такий вигляд.

Загальні положення (організаційно-правова форма установи, рівень бюджету, з якого установа отримує фінансове забезпечення, рівень як розпорядника коштів, галузева належність, види діяльності установи (основні та додаткові) відповідно до статуту, обсяги діяльності бюджетної установи за видами та джерелами фінансового забезпечення, кількість персоналу).

Розділ 1. Організація бухгалтерського обліку(форма організації бухгалтерського обліку, форма організаційної побудови бухгалтерської служби, права й обов’язки працівників бухгалтерії, чинна нормативна база бухгалтерського обліку, форма бухгалтерського обліку, робочий план рахунків Облікові номенклатури, форми первинних документів, графік документообігу, форми звітності, графік складання та подання звітності, порядок ведення архіву установи, тощо).

Розділ 2. Методичні основи бухгалтерського обліку. У цьому розділі детально фіксуються методики обліку окремих операцій та об’єктів обліку.

Наказ про облікову політику установи розробляє та складає її головний бухгалтер, а затверджує керівник до кінця звітного року. Затверджений наказ набуває чинності з 1 січня нового календарного року.