Наука як специфічний тип знання. Наукова картина світу.

Наука — це форма духовної діяльності людей, спрямована на виробництво знань про природу, суспільство і процес пізнання. ЇЇ головною метою є досягнення істини і відкриття об’єктивних законів природи на основі узагальнення емпіричних і теоретичних фактів для передбачення основних тенденцій розвитку дійсності та умов їх трансформації.

Наука функціонує як творча діяльність результатом якої є отримання нового знання, що постає як упевнене розуміння предмету, уміння самостійно поводитися з ним та використовувати для досягнення намічених цілей.

Знання – форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини, іншими словами, знання – це суб'єктивний образ об'єктивної реальності, тобто адекватне віддзеркалення зовнішнього і внутрішнього світу у свідомості людини у формі уявлень, понять, думок, теорій.

Звернемо увагу, що знання не тотожне інформації, яка є сукупністю, сумою розрізнених, хаотичних відомостей, і відповідно відіграє у пізнавальному процесі інструментальне знанчення. В свою чергу, знання, з одного боку, має виражатися у понятійній формі, а з іншого – приводитися в цілісну систему на основі певних принципів.

Таким чином, основними сторонами буття науки виступає по-перше, складний, суперечливий процес отримання нового знання; по-друге, результат цього процесу, тобто об'єднання отриманих знань в цілісну динамічну систему, (а не просте їх підсумовування); по-третє — соціальний інститут зі всією своєю інфраструктурою: організація науки, наукові установи і т. п.; етос (моральність) науки, професійні об'єднання учених, ресурси, фінанси, наукове устаткування, система наукової інформації, різноманітні комунікації учених і т. п.; по-четверте, особлива сфера людської діяльності і важливий елемент культури.

Наукове знання – це соціально обумовлений результат раціонального осягнення дійсності, який постає як система знань про закони природи, суспільства, мислення та формує основу наукової картини світу й відображає закони розвитку останньої.

Специфічні риси наукового знання:

· практична корисність;

· співвідноситися з досвідом;

· має емпіричну й логічну обґрунтованість, та внутрішню несуперечність;

· постає методологічно організованим;

· постає як система, що розвивається;

· виражається в понятійній формі й осягається за допомогою розуму;

· прагне до об'єктивності, тобто до вираження дійсного співвідношення речей, незалежного від людської свідомості;

· повністю відкрите для критики;

· рефлексивне;

· прогнозувальне;

Варто зазначити, що розрізнення наукового та ненаукового знання у філософії науки залишається актуальною проблемою, адже даним систематизованим чинникам наукового знання можуть відповідати й інші види знання.