Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Перетворення сполук вуглецю мікроорганізмами.
Вуглець є одним з найважливіших елементів живої природи. Це складова частина всіх органічних речовин. Основним його джерелом є вуглекислий газ. Щороку рослинність Землі зв'язує понад 170 млрд т вуглецю, а також мільярди тонн азоту, фосфору, сірки, калію та інших елементів. Внаслідок цього синтезується близько 450 млрд т органічних речовин (у перерахунку на глюкозу). Якби С02 в атмосфері не поповнювався, то зелені рослини швидко використали б його атмосферний запас. Однак живі організми не тільки використовують вуглекислий газ, а й безперервно виділяють його у довкілля в процесі дихання. Велика кількість С02 виділяється під час виверження вулканів, спалювання палива тощо. Проте основна роль у трансформації органічних вуглецевих сполук, поверненні С02 в атмосферу нале жить мікроорганізмам. Руйнуючи рештки рослинних і тваринних організмів, мікроби їх мінералізують з утворенням кінцевих продуктів С02 і Н20, які знову використовуються зеленими рослинами. Існують два основні типи розкладу органічних речовин — ф і тогенний ізоогенний. Перший здійснюється за участю грибів, бактерій, актиноміцетів та інших мікроорганізмів. Зоогенний розклад здійснюють тварини: найпростіші, черви, молюски, різні комахи і навіть ссавці. Основну роль у розкладі органічних речовин відіграє фітогенний тип. Залежно від умов середовища органічні речовини розкладаються аеробними або анаеробними мікроорганізмами. Кінцевими продуктами розкладу органічних речовин аеробними мікробами є вуглекислий газ і вода, анаеробними — продукти неповного розкладу (кислоти, спирти тощо). Розклад клітковини Клітковину розкладають аеробні мікроорганізми (бактерії, актиноміцети, гриби) та анаеробні мезофільні і термофільні бактерії. Для цих мікроорганізмів характерна висока специфічність до цього полісахариду. Розклад целюлози відбувається як в аеробних, так і анаеробних умовах, у кислому або лужному середовищі, при низькій або високій вологості та температурі. Аеробний розклад. Цей процес здійснюють бактерії родів Cyto- phaga, Sporocytophaga, Polyangium, Archangium, Sporangium, Myxo- coccus, Cellulomonas. Окремі види Pseudomonas, Vibrio і Bacillus, які живуть у грунтах також можуть перетворювати клітковину. До актиноміцетів і грибів, що розкладають целюлозу в Грунтах, належать представники родів Streptomyces, Streptosporangium, Micromonospora, Aspergillus, Botry- tis, Dematium, Fusarium, Penicillium, Rhizoctonia, Trichoderma та інші. Анаеробний розклад здійснюють переважно бактерії роду Clostridium. Вони поширені в ґрунтах, гною, мулі, стічних водах та інших середовищах. Найкраще вивченим представником цього роду є Clostridium omelianskii, вперше виділений відомим російським мікробіологом В.Л.Омелянським у 1902 р. Це анаеробна, рухлива, спороносна бактерія, що має вигляд барабанної палички. До мезофільних бактерій, які руйнують клітковину, належить також Clostridium cello- bioparum. Серед термофілів, температурним оптимумом для яких є температура близько 60 °С, слід згадати C.thermocellum. При температурі 40 °С ця бактерія погано розвивається. Дуже важливе значення мають бактерії, які розкладають клітковину в рубці жуйних тварин. Це специфічні кулясті та паличкоподібні, облігатно анаеробні бактерії, які розкладають целюлозу кормів до глюкози. Найкраще вивченими представниками цієї групи бактерій є Ruminococcus albus, Ruminococcus flavefaciens, Bacteroides suc- cinogenes, Butyrovibrio fibrisolvens та інші. Розклад клітковини відбувається протягом кількох етапів. Першим етапом є ферментативний гідроліз цього складного полісахариду під впливом ферменту целюлази, який розщеплює р 1, 4-глікозид- ні зв'язки. При цьому полімерний ланцюг молекули клітковини перетворюється спочатку на дисахарид целобіозу, яка далі під дією ферменту глюкозидази (целобіази) гідролізується до глюкози: (С6Н10О5) „ + Н20 -> п сІ2н22о„ + Н20 -> п с6нІ2о6. При аеробному розкладі глюкоза перетворюється (переважно) до С02 і Н20. При анаеробному — вона піддається процесу бродіння, в результаті якого утворюються чимало органічних речовин (кислоти, спирти тощо). У розкладі геміцелюлоз беруть участь набагато більше видів мікроорганізмів, ніж у розкладі клітковини. Це пов'язано з неоднаковим хімічним складом цих сполук у різних рослин. Геміцелюлози рослинних решток активно розкладаються грибами і аеробними та анаеробними бактеріями. До них належать представники родів грибів (Aspergillus, Fomes, Polyporus, Rhizopus та інші), актиноміцетів (Streptomyces), бактерій (Bacillus, Clostridium, Cytophaga, Sporocyto- phaga, Vibrio та інші). В аеробних умовах лігнін можуть розкладати багато представників класу Basidiomycetes. Наприклад, є дані про те, що при помірній температурі лігнін розкладають чимало видів вищих грибів, які належать до родів Armillariella, Clavaria, Fomes, Polysticus, Polyporus і Ustilina. Руйнують лігнін також Alternaria tenuis, Fusarium lactis, Fusarium nivala, Trichoderma lignorum, Stremphylium botryosum. У ґрунті є також аеробні бактерії, які належать до роду Pseudomo- nas і мають здатність розкладати лігнін. За даними Є.М.Мішустіна і В. Т. Ємцева (1987) у руйнуванні лігніну беруть участь і анаеробні бактерії роду Clostridium та актиноміцети. Рослинний крохмаль є високомолекуляр- Розклад крохмалю L ним полісахаридом, що складається з великої кількості (від кількох сот до кількох тисяч) залишків глюкози. Він являє собою суміш двох полімерів глюкози — а-амілози і амілопектину. Крохмаль є найважливішим резервним полісахаридом рослин. Найбільша кількість його міститься в насінні і бульбах. Розклад крохмалю відбувається під впливом амілолітичних ферментів, які утворюються як бактеріями, так і грибами. Активними продуцентами амілази серед бактерій є Bacillus macerans і Bacillus polymyxa, а серед цвільових грибів — Aspergillus oryzae. Полісахарид хітин є головним структурним елементом твердого зовнішнього скелета комах і ракоподібних, а також клітинної стінки у багатьох грибів. За хімічною природою хітин — це лінійний полімер, який утворюється із залишків TV- ацет ил - Z)-глю козоамі ну, які з'єднані один з одним (3-зв'язками. За структурою гомополімер хітин є близьким до такої клітковини. Багато Ґрунтових і водних мікроорганізмів мають здатність використовувати цей дуже стійкий і поширений у природі полісахарид, розкладаючи його за допомогою екзоферментів. Близько 50 видів бактерій розкладають хітин. Серед них найкраще вивчено представників родів Achromobacter, Flavobacterium, Bacillus, Cytophaga, Pseu- domonas, Nocardia, Micromonospora та ін. Добре відомо, що навіть такі хімічно стійкі органічні речовини, як парафіни, нафта і каучук можуть розкладатися різними мікробами. Дослідами В.О.Таусона було доказано, що мікроби мають здатність засвоювати парафіни і нафту. Вуглеводні цим мікроорганізмам слугують за джерело енергії і матеріал для синтезу структурних компонентів клітини. До активних перетворювачів вуг леводнів належать представники родів Arthrobacter, Pseudomonas, Methylomonas, Flavobacterium, Nocardia, Mycobacterium, Streptococcus та інших. Серед газоподібних вуглеводнів особливе місце належить метану. Він окислюється до метилового спирту бактеріями з родів Methylomonas, Hyphomicrobium, Pseudomonas, Methylobacter, Methylococcus, Methylocystis, що є метилотрофними мікроорганізмами.
|