Розв’язання. Перед планово- фінансовим відділом підприємства поставлена задача скоротити витрати виробництва та збільшити суму прибутку

Завдання

Перед планово- фінансовим відділом підприємства поставлена задача скоротити витрати виробництва та збільшити суму прибутку. Одним із напрямків скорочення витрат є вибір оптимального варіанта технології виробництва із кількох альтернативних.

Необхідно на основі вихідних даних аналітичним і графічний способами обґрунтувати варіант тех­нології виробництва.

Обґрунтувати правильність обраного рішення. Визначити потребу підприємства в фінансових ресурсах для даного виду продукції на плановий рік, рентабельність виробництва продукції.

Вихідні данні та приклад виконання розрахунково-графічної роботи

Варіант А. Підприємство купує деталі, робить зборку готових виробів, а потім продає їх. При цьому витрати за рік становлять: постійні — 450 тис.грн, змінні — 170 грн. на одиницю про­дукції (Додаток Б, таблиця 1).

Варіант В. Підприємство додатково купує обладнання, що дає змо­гу виконувати деякі технологічні операції у власних приміщен­нях. При цьому витрати становитимуть: постійні — 950 тис. грн, змінні — 100 грн на одиницю продукції (Додаток Б, таблиця 1).

Максимально можлива виробнича потужність за двома варі­антами — 12 000 виробів у рік. Ціна реалізації одного виробу — 250 грн. За прогнозами попит на вироби становитиме 9000 од. (Додаток Б, таблиця 2).

Розв’язання.

Одержання прибутку залежить від трьох основних складових – витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції та обсягу реалізації. Наявність правильної інформації про витрати дає можливість:

- встановити оптимальну ціну товарів (робіт, послуг);

- оцінити економічність процесів та ефективність використання ресурсів окремими підрозділами підприємства;

- визначити прибуток підприємства.

Витрати – це характерне явище для діяльності будь-якого підприємства. Витрати підприємства – це вартість ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових), спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції та/або при здійсненні інших господарських операцій на підприємстві. На сучасному етапі основним завданням підприємства є оптимізація управління витратами, тобто пошук шляхів найбільш ефективного використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю.

Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді. В рослинництві до постійних витрат відносять: амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за землю або інші ресурси, земельний податок, заробітну плату постійних працівників, страхові платежі за посіви і майно рослинницьких галузей, загальновиробничі витрати в галузі, ремонт приміщень, що використовуються в рослинництві. До постійних витрат у тваринництві відносять амортизацію приміщень і техніки, що використовується в цій сфері виробництва, ремонт даних приміщень, амортизацію робочої і продуктивної худоби, податок на майно, витрати на підтримуючий корм, страхові платежі, оплату праці постійних працівників, рівень якої безпосередньо не пов’язується з обсягом виробленої продукції, загальновиробничі витрати в галузі, орендну плату.

Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко зменшити. Якщо, скажімо, підприємство придбало бурякозбиральний комплекс, то загальна сума постійних витрат не залежатиме від збиральної площі. Тому для ефективної роботи підприємству необхідно раціонально використовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшуючи цим їх суму на одиницю площі або (і) на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то вони, по суті, втрачаються безповоротно. Яскравим прикладом такої втрати можуть бути порожні або не повністю використовувані виробничі приміщення. Підприємство повинно нараховувати на них амортизацію і здійснювати ремонт, але ці витрати повністю або частково є непродуктивними, а частина споживної вартості даного ресурсу буде безповоротно втраченою.

Змінними називають такі витрати, величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції. В рослинництві до таких витрат відносять вартість насіння, витрати на мінеральні добрива й отрутохімікати, на органічні добрива, паливно-мастильні матеріали, на технічний огляд і ремонт техніки, транспортні витрати на перевезення і доробку продукції, витрати на оплату праці найманих працівників і працівників підприємства, які виконують збиральні роботи і роботи, пов’язані з використанням ресурсів, що є елементом змінних витрат (наприклад, оплата працівників, які обробляють посіви отрутохімікатами). У тваринництві до змінних витрат відносять оплату праці постійних працівників, рівень якої (оплати) безпосередньо пов’язується з обсягом виробленої продукції, оплату праці найманих працівників, продуктивні корми, витрати на ветеринарне обслуговування і племінну справу, технічний догляд і ремонт машин та обладнання галузі, витрати на електроенергію, воду, на молоко для випоювання телят, транспортні витрати тощо.

Обгрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень.

Ви­значимо за кожним варіантом максимальний прибуток і поріг рен­табельності (беззбитковий обсяг продажу). Результати подані в таблиці 1.

Маржа покриття (маржинальний прибуток) — різниця між виручкою від реалізації продукції, товарів і послуг та змінни­ми витратами, віднесеними на реалізовану продукцію

Вона служить основою для визначення беззбиткового обсягу продажів за кожним видом про­дукції в цілому по підприємству, а також для обґрунтування опти­мального варіанта різноманітних управлінських рішень.

Маржа покриття на одиницю продукції показує внесок кож­ної додатково виготовленої одиниці продукції у загальну суму маржинального прибутку, що є джерелом покриття постійних витрат і генерації прибутків. Порівняння маржинального прибут­ку з сумою постійних витрат підприємства відбиває фінансовий ре­зультат від операційної діяльності. її величина залежить від та­ких факторів:

МП_од = p_i – b_i; (1)

• на весь обсяг продажів і- го виду продукції:

МП_i = VРП_i * (р_i – b_i); (2)

• в цілому по підприємству:

• на одиницю продукції (питомий маржинальний прибуток):

МП_звг = ∑ VPП_i(p_i-b_i) =∑ VPП_зар * ПВ_i(p_i – b_i) (3)

де МП — сума маржі покриття;

Р — ціна одиниці продукції;

b — змінні витрати на одиницю продукції (усічена собівартість),

VPП — фізичний обсяг реалізованої продукції;

ПВ_і — питома вага окремих видів продукції в загальному об­сязі продажів.

Таблиця 1 – Визначення максимального прибутку і беззбиткового обсягу реалізації

Графічний метод полягає у побудові графіка залежності прибутку від обсягу реалізації за кожним варіантом.

1. При нульовій реалізації маржа покриття дорівнює 0, а ком­панія зазнає збитків у розмірі постійних витрат (варіант А 450 000 грн., варіант В — 925000 грн).

2. При обсязі реалізації 12 000 од. прибуток уже розрахова­ний. За варіантом А він становить 510 000 грн, за варіантом В 850 000 грн.

За допомогою графіка визначаємо поріг рентабельності (без­збитковий обсяг реалізації продукції) і максимальний прибуток за кожним варіантом. З рисунка видно, що прибуток за обома ва­ріантами однаковий при обсязі реалізації 7143 од., і при великих обсягах варіант В стає вигіднішим, ніж варіант А.

у

850 млн. грн Варiант А

Варiант В

510

х

5625 6333 7143 12000

-450

-950

Рисунок 1 – Графік залежності прибутку від обсягу реалізації.

Аналітичний спосіб розрахунку. Припустимо, що обсяг реалізації, при якому обидва варіанти дають однаковий прибуток, дорівнює х одиниць. Сума операційного брутто-прибутку - це сумарний маржинальний прибуток за вирахуванням постійних витрат, а сумарний маржинальний прибуток можна подати як ставку маржинального прибутку на одиницю продукції, помно­жену на х одиниць.

П = МП – А = С_см* х - А (4)

де

МП – маржинальний прибурок;

Смп- ставка маржинального прибутку

А – постійні витрати;

Звідси прибуток дорівнює:

за варіантом А — 80х - 450 000;

за варіантомВ— 150х - 950 000.

З урахуванням того, що при обсязі реалізації x одиниць при­буток однаковий, одержимо:

80х – 450000 = 150х – 950000

70х – 500000; х = 7143 од.

Таблиця 2- Доведення правильності обраного рішення

Таким чином, варіант А вигідніший до 7143 од. Якщо ж очі­кується, що попит перевищить 7143 од., то вигіднішим будева­ріант В. Потрібно вивчити й оцінити попит на продукцію цього виду. За прогнозами попит на вироби становитиме 9000 од., тому ми обираємо варіант В.

Щоб визначити, за скільки місяців окупляться постійні ви­трати звітного періоду, необхідно зробити такий розрахунок:

t = 12 * беззбитковий обсяг продажу

Річний обясяг продажу

t = (12* 6333)/9000 = 8, 44 місяців.

При реалізації 9000 од. виробів постійні ви­трати звітного періоду окупляться за 8, 44 місяців.

Рентабельність виробництва – показує прибутковість кожної вкладеної у виробництво продукції і визначається за формулою:

(6)

де ЧП – чистий прибуток;

Вит – витрати.

Валовий прибуток розраховується за формулою:

, (7)

де Д_і - доходи від реалізації продукції і-го виду без врахування ПДВ, грн.;

С_і – собівартістю виробництва продукції і-го виду, грн.

Чистий прибуток – прибуток, що безпосередньо залишається в розпорядженні підприємства, з урахуванням виробничих і позавиробничих доходів і витрат, а також сплати податку на прибуток. Розраховується за формулою:

, (8)

де ПП – податок на прибуток,

Ставка податку на прибуток у 2014 році 18 %. Розраховується за формулою:

(9)

Результати розрахунків подано в таблиці 3.

Таблиця 3 – Розрахунок фінансових показників

Потреба підприємства в фінансових ресурсах на виробництво 9000 од. продукції на плановий рік за варіантом В становить 1 850 000 грн.

Висновки

У розрахунково-графічній роботі визначено напрямки скорочення витрати та збільшення суми прибутку. Одним із напрямків скорочення витрат є вибір оптимального варіанта технології виробництва із кількох альтернативних. Аналітичним та графічним методом визначено, що варіант А (підприємство купує деталі, робить зборку готових виробів, а потім продає їх) вигідніший коли попит на продукцію становить до 7143 од. Якщо ж очі­кується, що попит перевищить 7143 од.(а саме зазначений в умові 9000), то вигіднішим будева­ріант В (підприємство додатково купує обладнання, що дає змо­гу виконувати деякі технологічні операції у власних приміщен­нях). За прогнозами попит на вироби становитиме 9000 од., тому ми обираємо варіант В. При реалізації 9000 од. виробів постійні ви­трати звітного періоду окупляться за 8, 44 місяців.

Визначено потребу підприємства в фінансових ресурсах на виробництво 9000 од. продукції на плановий рік за обраним варіантом виробництва, вона становить 1 850 000 грн., чистий прибуток становитиме – 328 000 грн, рентабельність виробництва за обраним варіантом 17, 73%

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бондар Н.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2005.– 400 с.

2. Власова Н.О. Фінанси підприємств: навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів / Н.О. Власова, О. А. Круглова, Л. І. Безгінова. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 272 с.

3. Грещак М. Г. Управління витратами: навч. посібник для самостійного вивч. дисципліни – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2006.– 132 с.

4. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник – вид. перероб. і допов. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 432 с.

5. Наказ від 07.02.2013 р. №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»». Режим доступу: https://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article? art_id=366860

6. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

7. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учеб. пособие. - Минск; М.: ИП " Экоперспектива", 2005.