Контрнаступ Червоної Армії і відновлення радянської влади вУкраїні

Відчуваючи загрозу Денікіна, більшовицька партія і органи радянської влади провели значну роботу з зміцнення Червоної Армії. 15 жовтня 1919 р. Політбюро ЦК РКП(б) визнало Південний фронт головним. Ударна група під командуванням А.Мартусевича 11 жовтня 1919 р. перейшла в наступ і в ході запеклих бої в 20 жовтня зайняла Орел, а 26 жовтня – Кроми. У районі Воронежа кінний корпус Будьонного за підтримцки військ 8-ї армії, почавши наступ 13 жовтня, завдав нищівного удару кінним корпусам Мамонтова і Шкуро, 24 жовтня зайняв Воронеж, а 15 листопада – Касторну. Одночасно продовжували наступ війська ударної групи Мартусевича, які в ніч на 18 листопада оволоділи Курськом. Успішний контрнаступ радянських військ в Орловсько-Курському і Воронезькому напрямках створив умови для активних дій 12-ї армії на правому фланзі Південного фронту. 4 листопада її бійці перейшли в наступ і після триденних боїв, 6 листопада, зайняли Чернігів, а 19 листопада вступили у Бахмач. Розгортаючи наступ, радянські війська швидко просувалися вперед. 1-а Кінна армія, створена в листопаді 1919 р., 9 грудня взяла Валуйки і рушила далі на південь. 30 листопада Червона Армія вступила до Сум, 11 грудня 1919 р. – до Харкова. Після зайняття Червоною Армією Харкова денікінські війська відступали у двох розбіжних напрямках: одна частина – до Ростова, друга – до Криму і Одеси. Успішні дії радянських військ на головному напрямку – на Донбас-Ростов – створили сприятливі умови для наступу частин 12-ї армії на Київ і Правобережжя України. 16 грудня 1919 р. червоні війська вступили до Києва, а 30 грудня зайняли Катеринослав. Ударна група у складі 1-ї Кінної армії і 13-ї армії швидкими й рішучими ударами громила денікінців у Донбасі. 26 грудня вона зайняла Луганськ, 27-го –Бахмут, а до початку січня 1920 р. увесь Донбас був очищений від денікінців. 9 січня 1920 р. червона кіннота вступила до Ростова. Унаслідок зайняття Ростова і виходу армій Південного фронту до Азовського моря денікінські війська було роз'єднано. Утвори­лись три окремі частини військ: одна - відійшла на Пів­нічний Кавказ, друга - група генерала Слащова - у Крим, третя -генерала Шиллінга - відступала на Одесу. Для розгрому цих сил 10 січня 1920 р. фронти, які діяли на Півдні, було реорганізовано. Південний фронт дістав назву Південно-Західного (командуючий О.Єгоров). До його складу були вклю­чені 12-а, 14-а і 13-а армії: 12-а армія мала завданням повністю зайняти Правобережжя України і захистити його від можливого наступу польських військ; 14-а армія - розгромити денікінців, що відступали до Одеси; 13-а армія - знищити групу гене­рала Слащова і зайняти Крим. Південно-Східний фронт було реорганізовано у Кавказький фронт. Його завданням було розгромити білогвардійські війська, які відступали на Північний Кавказ. Війська Південно-Західного фронту силами 14-ї армії протягом січня-лютого 1920 р. зайняли Правобережну Україну, а 7 лютого 1920 р. кавалерійська бригада Котовського вступила до Одеси. Затиснуті в районі від Тираспо­ля до Дністра, залишки білогвардійських військ групи Шиллінга ка­пітулювали. Проти групи Слащова, що відійшла в Крим, фактично діяла лише 46-а дивізія (начдив Р.Ейдеман) 13-ї армії. Сил у неї було не­достатньо, і розгромити білогвардійців, що засіли в Криму, на по­чатку 1920 р. вона не змогла. Білогвардійці закріпилися на півострові. Війська Кавказького фронту до квітня 1920 р. розгромили денікінські війська, що відступили на Північний Кавказ, і 27 березня оволоділи Новоросійськом. Залишки білої армії на кораблях інтер­вентів були перевезені в Крим. Денікін склав повноваження коман­дуючого і відплив до Константинополя. Головнокомандуючим білогвардійськими військами на Півдні Росії став генерал Врангель. Отже, наприкінці 1919 - на початку 1920 р. унаслідок бойових дій Червоної Армії і широкого повстанського руху денікінські вій­ська було розгромлено і на більшій території України відновлено радянську владу.