Комуністичні організації

Розгортали в західноукраїнських землях свою діяльність комуністи. Створена в лютому 1919 р. Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ), яка з травня 1919 р. була обласною організацією КП(б)У, в 1921 р., у зв'язку з окупацією Східної Галичини Польщею, ввійшла до складу Комуністичної Партії Польщі (КПП) на правах крайової автономної організації. Оскільки з осені 1923 р., за рішеннм II з'їзду КПП, КПСГ свою діяльність поширила і на Волинь, Полісся, Холмщину та Підляшшя, вона була перейменована в Комуністичну Партію Західної України (КПЗУ). Керівні діячі: А.Бараль (Савка В.), М.Заячковський (Косар), Г.Іваненко (Бараба), Й.Крілик (Васильків), Р.Кузьма (Турянський), К.Саврич (Максимович), М.Теслюк (Ернест) та ін.

Комуністична партія Буковини, заснована в листопаді 1918 р., деякий час перебувала в складі КП(б)У як її крайова організація, а в 1926 р., за рішенням V Конгесу Комінтерну, ввійшла до складу Комуністичної Партії Румунії (КПР) і діяла як її буковинська крайова організація. Видатними діячами комуністичної організації Буковини були В.Гаврилюк, С.Галицький, С.Канюк, Л.Тодоракі та ін.

На Закарпатті з листопада 1918 р. діяла " Група комуністів Руської країни", яка в березні 1920 р. на з'їзді (конгресі) в Ужгороді разом з лівими соціалістами створила Міжнародну соціалістичну партію Підкарпатської Русі (МСП), що примкнула до III Інтернаціоналу. Із заснуванням у травні 1921 р. Комуністичної партії Чехословаччини Міжнародна соціалістична партія Підкарпатької Русі стала її крайовою організацією. Активними діячами закарпатської комуністичної організації були О.Борканюк, І.Ваш, І.Туряниця та ін.

У своїй діяльності комуністи як Західної України, Північної Буковини й Закарпаття, так і комуністичні партії Польщі, Румунії і Чехословаччини були повністю підпорядковані Комінтерну, який діяв за вказівками ЦК ВКП(б).

У Західній Україні під керівництвом комуністів у 1926 р. була створена й діяла масова легальна революційна організація трудящих " Українське селянсько-робітниче соціальне об’єднання" (" Сельроб"), на Буковині під впливом комуністів перебувала заснована в 1929 р. Масова легальна організація трудящих " Визволення", а на Закарпатті крайова комуністична організація вела широку роботу в масах через створення нею в 1932 р. " Союзу працюючого селянства", а після заборони його діяльності в 1932 р. — через " Об’єднання трудящого селянства".

Але великі ускладнення і труднощі в діяльності комуністів Західної України внесла криза в КПЗУ в 1927—1929 рр., спровокована Сталіним і його посланцем в Україні Кагановичем, що з квітня 1925 р. до липня 1928 р. був генеральним секретарем ЦК КП(б)У. Нарком освіти УСРР Шумський, вважаючи, що Каганович неспроможний здійснювати керівництво КП(б)У, зокрема правильне проведення національної політики, поставив перед Сталіним питання про усунення його з поста генерального секретаря ЦК КП(б)У. Каганович обвинуватив Шумського в націоналізмі і під його тиском лютнево-березневий пленум ЦК КП(б)У 1927 р. погодився на звільнення Шумського з посади наркома освіти і його виїзд з України. На цьому пленумі секретар Закордонного бюро допомоги КПЗУ, член ЦК КПЗУ і кандидат у члени ЦК КП(б)У К.Саврич (Максимович) сказав, що він не бачить принципового розходження Шумського з політичною лінією ЦК КП(б)У, зокрема в національному питанні, і висловив своє непогодження з рішенням пленуму про звільнення Шумського і його від’їзд з України. Позицію К.Саврича підтримали більшість членів і кандидатів у члени ЦК КПЗУ, зокрема Р.Турянський (Кузьма), Й.Крілик (Васильків), М.Теслюк, І.Калатинський, Б.Копач (Ковальський) та ін. Каганович та його прихильники стали розглядати діяльність як керівників, так і КПЗУ в цілому під кутом зору перманентної зради і націоналізму. У цих умовах виконком Комінтерну 18 лютого 1928 р. своєю постановою виключив керівників КПЗУ Й.Крілика (Васильківа), Р.Турянського (Кузьму) та їхніх прихильників з партії і Комінтерну. З партії і Комінтерну було виключено і К.Саврича (Максимовича).

Розгром керівництва і розкол, який відбувся на цій основі, завдали великої шкоди КПЗУ, яка втратила 2/3 своїх членів. На III з’їзді КПЗУ, який відбувся у червні–липні 1928 р., було представлено всього 600 комуністів (до кризи в 1927 р. було близько 1800 чол.). III з'їзд обрав новий склад ЦК КПЗУ, який очолили М.Заячковський (Косар), Г.Іваненко (Бараба) та ін. Нове керівництво КПЗУ розгорнуло діяльність з відродження й активізації партії, внаслідок чого в 1933 р. КПЗУ зросла до 4400 членів. Але в 1933 р. Заячківський, Іваненко та інші керівні діячі КПЗУ були обвинувачені у націоналізмі та зраді, оголошені замаскованими агентами УВО та ОУН і репресовані. Це внесло деморалізацію в КПЗУ. Виконком Комінтерну влітку 1938 р. розпустив Комуністичну партію Польщі та її складову частину — Комуністичну партію Західної України.