Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Карпатська Україна






Після мюнхенської змови Англії та Франції з Гітлером у 1938 р. влада центрального уряду Чехословаччини послаб-ла. 6 жовтня 1938 р. Словаччина проголосила автономію в складі Чехословач-чини. Празький уряд змушений був надати автономію Підкарпатській Русі, як офіційно тоді називалося Закарпаття. У маніфесті " Підкарпаття — незалежна держава! ", виданому Першою Українською центральною народною радою в Ужгороді, говорилося: " Від сьогодні на нашій Землі буде володарювати наш народ без чужого опікунства. З цього історичного факту радіє увесь український народ".

Перший уряд Підкарпатської Русі очолив голова Автономно-землеробського союзу, шкільний учитель за фахом Андрій Бродій, проугорськи налаштований політик. Тому 27 жовтня Бродія усунули від влади. Прем'єр-міністром став доктор теології, голова української Центральної Народної Ради Августин Волошин (1874-1945). Він народився у верховинському селі Колечик у сім'ї священика, вчився у богословській семінарії в Ужгороді, згодом на теологічному факультеті, у вищій педагогічній школі у Будапешті. З 1900 р. професор, а в 1917—1938 рр. директор учительської семінарії в Ужгороді. З кінця XIX ст. активний учасник українського культурного та національно-визвольного руху, за що його прозвали батьком українського національного відродження на Закарпатті, редактор єдиної в Угорщині української газети " Наука" (1897-1918), згодом " Свобода" (1920-1938). У 1918-1920 рр. відіграв значну роль у політичному визначенні Закарпаття як член-засновник Руської Народної Ради в Ужгороді, а потім голова Руської (Української) Центральної Народної Ради, посол чехословацького парламенту. У подіях 1938—1939 рр. на Закарпатті А.Волошин став центральною постаттю. Августин Волошин користувався великим авторитетом серед закарпатських українців. Під його керівництвом восени 1938 р. почалась розбудова української держави на Закарпатті.

Але угорський уряд диктатора Хорті став претендувати на частину Словаччини і Закарпаття. Англія і Франція не заперечували. Тоді 2 листопада 1938 р. за рішенням арбітрів — міністрів закордонних справ Німеччини й Італії Ріббентропа й Чіано, що зібралися у Відні, від Чехословаччини було відторгнуто й передано Угорщині південні райони Словаччини й частину Закарпаття з містами Ужгородом, Мукачевим і Береговим. До Угорщини переходило близько 1, 5 тис. км. кв. території Закарпаття (з усієї території 12, 6 тис. км. кв.), де мешкало 173 тис. чол. населення з 725 тис. населення Карпатської України. Оскільки Ужгород і Мукачево були окуповані Угорщиною, то столицю з Ужгорода було перенесено в Хуст. За розпорядженням уряду 30 грудня 1938 р. закарпатська автономія мала називатися Карпатська Україна.

У січні 1939 р. у Закарпатті під керівництвом А.Волошина була створене " Українське національне об'єднання (УНО)", яке й стало головним організатором створення карпатської української суверенної держави.

12 лютого 1939 р. було проведено вибори до сейму Карпатської України. У ньому взяли участь 92, 5% населення, з них за Українське національне об'єднання на чолі з А.Волошиним проголосували 86, 1% тих, хто брав участь у голосуванні.

14 березня, скориставшись розпадом Чехословаччини у зв'язку з виходом з її складу Словаччини, А.Волошин проголосив самостійність Карпатської України. Було сформовано новий тимчасовий уряд, прем'єр-міністром якого він залишився.

15 березня у Хусті зібрався сейм і прийняв закон, який встановлював, що:

“1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

2. Назва Держави є Карпатська Україна.

1.Карпатська Україна є республіка з Президентом, вибраним Сеймом на чолі Карпатської України.

2.Державна мова Карпатської України є українська мова.

3.Барви Державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя — горішня, а жовта — долішня.

4.Державним Гербом Карпатської України є дотеперешній герб: медвідь у лівім колі й чотири сині та три жовті смуги у правому півколі, і тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі.

5.Державний гімн Карпатської України " Ще не вмерла Україна".

6.Цей закон обов'язує зараз од його прийняття”.

Президентом Карпатської України сейм обрав Августина Волошина.

Але 14 березня, з санкції Гітлера, на Карпатську Україну за наказом регента Угорщини М.Хорті почали наступати угорські війська чисельністю 40 тис. чол. з артилерією, танками, літаками. Їм на відсіч виступили всі чесні патріоти. Головною силою національної оборони стала Карпатська Січ — воєнізована організація, яка мала бути регулярною армією, до якої вступали робітники, селяни, гімназисти і семінаристи. У Карпатській Січі налічувалося за різними даними від 5 до 15 тис. вояків, озброєних легкою стрілецькою зброєю, які вчинили рішучий опір переважаючій чисельно й добре озброєній армії хортистської Угорщини. Сили були надто нерівні, і наприкінці березня Карпатська Україна була окупована Угорщиною.

Під час захисту республіки загинуло за різними джерелами від 2 до 6, 5 тис. патріотів. Трагічною була й доля А.Волошина. Він емігрував за кордон і після мандрів поселився у Празі, де читав лекції в Українському Вільному Університеті. У травні 1945 р. співробітники Смершу 4-го Українського фронту у Празі заарештували Волошина. Він був відправлений до Москви, поміщений у Лефортівську тюрму, потім переведений до Бутирської тюрми, де після четвертого допиту на 52-й день після арешту помер, як зазначено в архівній справі, від паралічу серця.

* * *

Отже, протягом усього міжвоєнного періоду (1921-1939 рр.) народні маси західноукраїнських земель не припиняли боротьбу за соціальне та національне визволення. Вона відбувалася як в легальних, так і в нелегальних формах. Небажання правлячих кіл Польщі, Румунії, Чехословаччини надати українцям соціальні та національні права, економічний застій зумовлювали радикалізацію національно-визвольного руху в краї. Одночасно голодомор 1932-1933 рр., масові репресії, згорнення українізації в УСРР помітно зменшили прорадянські настрої західних українців, силу набирав націоналістичний рух.

РОЗДІЛ 6


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал