Третя п’ятирічка. Посилення адміністративно- командного тиску в економіці

Наприкінці 30-х років, в умовах загострення міжнародних відносин, а потім і початку Другої світової війни керівництво СРСР, продовжуючи форсованими темпами “соціалістичне будівництво”, для зміцнення обороноздатності країни посилило курс на прискорений розвиток важкої промисловості: машинобудування, електроенергетики, металургії, хімічної галузі. Це було запрограмовано й в третьому п’ятирічному плані розвитку народного господарства СРСР на 1939 – 1942 рр., схваленому XVIII з’їздом ВКП(б) у березні 1939 р. Партійно-радянське керівництво країни все більше вдавалося до адміністративних, репресивних, надзвичайних заходів в управлінні народним господарством. Особливо жорсткі надзвичайні заходи запроваджувалися за указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1940 р. Цим указом замість семигодинного встановлювався восьмигодинний робочий день, замість шестиденного – семиденний робочий тиждень. Самовільне залишення підприємства кралось тюремним ув’язненням на строк від двох до чотирьох місяців, прогул без поважної причини – засудженням до виправно-трудових робіт за місцем роботи на строк до 6 місяців з утриманням до 25% зарплати.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 жовтня 1940 р. створювалися державні трудові резерви. Щороку передбачалось призвати (мобілізувати) від 800 тис. до 1 млн. чол. міської і сільської молоді для навчання в ремісничих і залізничних училищах або школах фабрично-заводського навчання. Випускників потім централізовано розподіляли на роботу. А указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 жовтня народним комісарам СРСР було надано право переводити інженерів, конструкторів та інших фахівців, службовців і кваліфікованих робітників без їх згоди з одних підприємств або установ у інші, незалежно від територіального розташування. Нарешті, указ від 10 липня 1940 р. випуск недоброякісної і некомплектної продукції прирівняв до шкідництва, обвинувачення в якому тягло за собою тяжку кримінальну відповідальність.

За три з половиною роки третьої п’ятирічки (1938 – червень 1941) в СРСР було введено в дію близько 3 тис. нових промислових підприємств, в тому числі в УРСР – 600. Як і раніше, головна увага приділялась піднесенню важкої промисловості. Так, виробництво засобів виробництва за ці рокм зросло на 52%. 92% продукції важкої промисловості давали нові або повністю реконструйовані підприємства. У цілому валова продукція всіх галузей промисловості УРСР за три роки збільшилася на 41%. Але промисловість в роки третьої п’ятирічки як і в попередні п’ятирічки розвивалася не стабільно і не виконувала накреслених планів.