Стан сільського господарства. Керівництво колгоспним будівництвом здійснювалося зверху, з центру, адміністративно-командним методом

Керівництво колгоспним будівництвом здійснювалося зверху, з центру, адміністративно-командним методом, часто без урахування реального життя на селі, настроїв і бажань широких колгоспних мас. І – головне – дедалі більше колгоспники відчужувались від розпорядження землею, засобами виробництва, від участі в керівництві колгоспними справами і розподілі результатів праці. Більшовики продовжували вдаватися до грубого адміністрування, безцеремонного втручання у внутрішньоколгоспні справи, діяли методами всіляких обмежень та заборон. Характерним щодо цього було рішення травневого пленуму ЦК ВКП(б) 1939 р., яке було оформлене як постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР “Про заходи охорони громадських земель колгоспів від розбазарювання”. Всяка спроба урізати громадські землі колгоспу на користь особистого господарства колгоспників, а так само будь-яке збільшення присадибних ділянок понад розміри, передбачені Статутом сільгоспартілі (від ¼ до1/2 га), цією постановою розглядалися як кримінальний злочин, а винні підлягали притягненню до суду. Було вирішено до 15 серпня 1939 р. провести обмірювання всіх присадибних земель колгоспників і залишки відрізати. Для кожного працездатного колгоспника і колгоспниці встановлювався обов’язковий мінімум трудоднів на рік, невиконання якого тягло репресивні дії проти порушників. Усе це робилося для того, щоб змусити селянина якомога активніше працювати в колгоспі.

Негативний вплив на розвиток присадибних господарств колгоспників мав і новий закон про сільськогосподарський податок, затверджений Верховною Радою СРСР у вересні 1939 р. Тепер податок на особисте господарство колгоспників накладався не за твердими ставками, а обчислювався в залежності від фактичного прибутку, який суб’єктивно визнавався місцевими фінорганами.

У сільському господарстві України за час другої п’ятирічки і перших трьох років третьої п’ятирічки кардинальних змін не відбулося. Незважаючи на зростання парку тракторів та інших сільськогосподарських машин, на деяке збільшення продукції, сільське господарство не зробило серйозного ривка вперед. У 1939 р. в Україні валовий збір зернових склав – 242, 5 млн. ц. У 1913 р. зернових було зібрано 232 млн. ц., тобто зростання у 1939 р. неістотне. Тупцювалося на місці і тваринництво.

Отже, колгоспи і радгоспи напередодні війни практично не продемонстрували своїх переваг, як брехливо заявляла радянська пропаганда. Матеріальний рівень життя селян був ще нижчий, ніж у жителів міст і ледве дорівнював прожитковому мінімуму.