Підсумки розвитку промисловості в ході здійснення індустріалізації

За 12 років, з 1928 р. до 1941 р., у СРСР у ході індустріалізації було збудовано 9 тис. великих промислових підприємств, оснащених сучасною на той час технікою. Хоч плани довоєнних п’ятирічок були виконані не повністю, але на шляху перетворення країни з сільськогосподарської в індустріальну тоді було зроблено великий крок уперед. На першому місці по значенню і обсягу продукції були галузі важкої промисловості. Легка і харчова промисловість хронічно відставала.

У народному господарстві всього СРСР значне місце належало промисловості Української РСР. У 1940 р. Україна давала 50, 5% загальносоюзного видобутку вугілля, 67, 6% залізної руди, 64, 7% виробництва чавуну, 48, 8% сталі, 49, 7% - прокату, 74, 5% - коксу, 25, 4% - магістральних паровозів, 33% - тракторів, 73% - цукру. За роки довоєнних п’ятирічок в Україні було збудовано понад 2 тис. нових великих промислових підприємств, набагато зросли натуральні обсяги промислової продукції. Так, виробництво електроенергії збільшилося з 1, 3 до 12, 4 млрд. кВт. год.(майже в 10 разів), видобуток вугілля зріс з 24, 8 млн. т. у 1928 р. до 83, 8 млн. т. у 1940 р. (більше ніж у 3 рази), залізної руди – з 4, 7 до 20, 2 млн. т (більше ніж у 4 рази), виробництво чавуну – з 2, 4 до 9, 6 млн. т (в 4 рази) сталі – з 2, 4 до 8, 9 млн. т (у 3, 7 рази), прокату – з 1, 8 до 5, 6 млн. т (більше ніж у 3 рази), мінеральних добрив – з 57 до 1012 тис. т (більше майже ніж у 18 разів), металорізальних верстатів з 0, 8 до 11, 7 тис. штук (більше в 14, 6 разів), тракторів з 0, 2 до 10, 4 тис. штук (більше в 52 рази). Успіхи, досягнуті в проведенні індустріалізації СРСР, а в його складі УРСР, за довоєнні п’ятирічки були вражаючими.

Але високі темпи розвитку промисловості в 1928 – 1940 р. (пересічно 17% щорічно) досягалися головним чином за рахунок невиправно великого залучення до виробництва людських і матеріальних ресурсів. Порушення нормального економічного життя, доцільних пропорцій у розвитку господарства, фактична ліквідація товарно-грошових відносин, держпрозрахунку, бюрократичне, некомпетентне управління, неймовірна централізація, надзвичайні заходи зумовили екстенсивний, затратний характер економіки. Нічим необґрунтоване прагнення забезпечити небачений “стрибок” в індустріалізації країни створював умови постійного, безперервного штурму, неймовірного напруження всіх сил народу.

Крім того, слід зважати і на специфічні особливості, які були притаманні в силу політики керівництва СРСР, розвиткові промисловості Української РСР. Через прагнення максимально прискорити темпи індустріалізації та хронічну нестачу коштів директивні органи при плануванні будівництва підприємств виходили лише з суто утилітарних мотивів, з мотивів забезпечення виконання накреслених планів. Через це структура промисловості України в ході індустріалізації фактично не зазнала істотних змін. Розвиток промисловості УРСР, як і за часів царату, залишався однобоким, виходив з економічних інтересів усього СРСР, і не був спрямований на задоволення насущних потреб і поліпшення життя населення УРСР. Зосередження матеріальних і людських ресурсів на форсованому піднесенні важкої промисловості неминуче прирікало відставання галузей групи “Б” (легкої і харчової промисловості), які мали працювати на безпосереднє задоволення щоденних потреб населення, загострювали дефіцит продуктів харчування і товарів масового споживання. Матеріальний рівень життя простих радянських громадян залишався дуже низьким.