Змієва печера

Змієва печера розташована біля урочища Чорна скеля (Січові Ворота) в північній частині острова з боку Старого Дніпра. Над Змієвою печерою стоїть кам'яний слов'янський образ Бога VI–VIII ст., який був поставлений там першим директором хортицького музею Арнольдом Сокульським близько 1975 р. Привезена статуя з гирла р. Вільнянка (Вільнянський район Запорізької обл.). [3].

Змієва печера найбільша серед відомих на Хортиці, вона являє собою розщелину в гранітній скелі. Доступ до неї складний, тому майже ніхто її не відвідує. Сама вона невелика розміром і сира, що унеможливлює довге перебування людини, тим більше ночівлю.

З цією печерою пов’язано кілька легенд. Одна з них була записана Яковом Новицьким в 1887 р. на о. Хортиця від Й. Шутя. Пропонуємо уривок з цієї легенди:

Поки жили тут козаки, багато було риби, звіра, птиці й лісу по Дніпру, а на степах росли такі трави, що як їдеш конем, то й не видно. А гаду було!.. Були жовтобрюхи, полози, а в печері, що у Вищій Голові* острова Хортиці, жив змій. Він нікого не чіпав – і козаки його не боялися. Було, кажуть, вночі як засяє, так і освітить Дніпро!

Змій не щоночі показувався, а так: у місяць або на тижнів три по разу, і все біля тієї печери, що зветься Змієвою.

Як подалися звідси запорожці під турка, то пішла за ними риба і птиця, пішов і звір усякий. Після того як зійшли запорожці, тут, по скелях, щось ходило й тужило... Було вночі як заголосить, так аж тіло похолоне. Потім із Кічкаського боку як почне кидати каміння на Хортицю, як почне, то так те каміння і прикипає до Чорної скелі... Сумно і страшно було тоді...

Після запорожців лишились одні пугачі. Вони й тепер щоночі сумують по скелях. [2, 194].

* Вища Голова – північний скелястий берег о. Хортиці.

Образ Бога над печерою

Іншу легенду, яку місцеві краєзнавці також пов’язують із Змієвою печерою, подає грецький історик Геродот, описуючи Скіфію в книзі «Мельпомена»:

8. Таке розповідають скіфи про свій народ і про країну, яка вище від них на півночі. Проте елліни що мешкають на узбережжях Понту, ось що кажуть про це. Геракл, коли він гнав Геріонових бугаїв, прибув до цієї країни, де тепер мешкають скіфи і яка тоді була пустельною. А Геріон, кажуть, мешкав поза Понтом, на острові, що його елліни називають Ерітея, десь поблизу Гадейрів, які розташовані далі за Геракловими стовпами на узбережжі Океану. Океан, як твердять, починається на сході і обтікає всю землю. Так кажуть, але для цього не наводять ніяких доказів. Звідти повертався Геракл і щойно він прибув до країни, яка тепер називається Скіфією (бо його там застала зима і мороз), як витяг свою лев'ячу шкуру, загорнувся в неї і тут на нього найшов сон, а його коні, що паслися, запряжені в колісницю, тим часом зникли з божої волі.

9. Ледве прокинувся Геракл і почав шукати своїх коней, обійшов усю ту землю і нарешті прибув до країни, яка називається Гілея*. І там в одній печері він знайшов істоту подвійної природи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією: до сідниць її тіло було жіночим, а нижче – зміїним. Він побачивши її здивувався і спитав її, чи не бачила вона десь його коней, що зникли. Вона тоді відповіла йому, що вони в неї, але вона поверне йому їх, коли він із нею з'єднається. І Геракл за таку ціну погодився з'єднатися з нею. А вона весь час відкладала повернення йому коней, бо хотіла якнайдовше жити з Гераклом, а він хотів забрати коней і піти геть. Нарешті, вона віддала йому їх і сказала: «Цих коней, що прийшли сюди, заради тебе я врятувала, а ти винагородив мене за мою послугу; від тебе я зачала трьох синів. Коли ці сини виростуть, що мені з ними робити, поясни мені, чи я залишу їх тут (бо цією країною володію лише я сама), чи я відішлю їх до тебе?» Так вона його запитала, а він, кажуть, так їй відповів: «Скоро ти побачиш, що сини вже стали дорослими, зроби те, що я тобі скажу, і це ти правильно зробиш: хто з них ти побачиш, зможе натягнути оцей лук ось так і зможе підперезатися оцим поясом, як я тобі показую, того ти залиш у цій країні. А хто не спроможеться зробити так, як я тобі кажу, того ти прожени геть із цієї країни. І коли ти так зробиш, ти і сама будеш задоволена і виконаєш мої вказівки».

10. Так він узяв один із своїх луків (бо до тих пір Геракл носив із собою два луки) і показав, як слід оперізуватися поясом і передав їй і лук, і пояс, які носив на тому боці, де було припасовано золоту чашу, а передавши їх, відійшов. Коли народилися сини, вона спершу дала їм імена: першого назвала Агатірсом, другого Гелоном, а останнього – Скіфом. Згодом, коли вони стали чоловіками, вона згадала про доручення Геракла і виконала його. І сталося так, що двох з її синів, Агатірса і Гелона, які не спромоглися виконати запропоноване матір'ю, вона вигнала з країни і вони пішли світ за очі. Проте молодший із них, Скіф, виконав запропоноване йому і залишився в країні. І від Скіфа, Гераклова сина, походять ті, що стають царями скіфів. І на згадку про ту чашу скіфи і до цього часу носять підвішену на поясі чашу. (Оце, власне, зробила для Скіфа, і саме лише для нього, його мати). Це, про що я розповів, переказують елліни, які мешкають на берегах Понту. [1, 181-182].

* Гілеєю (" Лісиста країна", наше - " гілка") вважають дніпровський Великий Луг, який починався від о. Хортиця.

Література:

1. Геродот. Історії в дев’яти книгах / пер. А.О.Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.

2. Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В.А. Чабаненко. – К.: Дніпро, 1990. – 261 с.

3. Сокульський А.Л. Анотація до чоловічої статуї встановленої над Чорною скелею о.Хортиця (рукопис), 14.05.2004.

Зорова Могила (Скіфський стан)

На Хортиці (за Я.П. Новицьким) було 129 курганів, найдавніші з яких споруджені в добу бронзи (ІІІ-ІІ тис. до н.е.) Кургани розташовувалися 6-ма групами. Усі вони були, ніби нанизані на так званий Скіфський шлях, який діє і сьогодні і проходить серединою Хортиці, від балки Наумової до плавневої частини.

П'ята курганна група (колись там було 28 курганів, а вціліло лише 3) розташована у найвищій точці Хортиці – висота над рівнем Дніпра 59 м, над рівнем моря – 72 м. На цьому місці цілюща енергетична зваба, відкриваються чудові краєвиди. Відтак тут у листопаді 2005 року вперше в Україні розпочалися роботи з відновлення історичного ландшафту. До трьох вцілілих курганів додалися ще вісім: один насипаний на місці дослідженого; два на місці зруйнованих; два – у вигляді макетів, а ще два рукотворні пагорби постали один у вигляді стилізованого святилища скіфського Бога війни Арея, а другий – своєрідний постамент для стилізованої козацької вежі. На курганах установлено стели доби бронзи, половецькі статуї.

На західній околиці комплексу розташовано музей кам'яних витворів, який склали гармани, ступи, корита, зернотерки, жорна та хрести козацького типу виявлені у довколишніх селах і привезені на Хортицю.

Комплекс використовуєся у пізнавальному, культурно- та науково-просвітницькому, а також у туристичному спрямуванні. Він став початком відновлення усього Скіфського шляху.

Храм доби бронзи в балці Ганівка (Дубова)

Під час дослідження території під будівництво мостових переходів і автомагістралі через о. Хортиця в 2003–2005 рр. археологами було виявлено древню кам'яну кладку. Науковці знайдену пам’ятку визначили як культову споруду критого типу, це древній храм доби пізньої бронзи (ХІV–ХІІ ст. до н.е.). Приміщення овальної форми, заглиблене у грунт. Площа знайденої Святині до 200 кв. м. Унікальна споруда складається з великої обрядової зали (84 кв. м.) та кількох прилеглих приміщень. Це найкраща кам'яна будівля цього періоду, що знайдена на території України.

На рівні давнього горизонту (0, 9-1, 2 м) збереглися залишки стін у вигляді кам'яних закладок шириною 0, 2-0, 4 м, викладених на земляному розчині в 3-4 камені. Фундамент приміщення не має слідів руйнації. Його висота здіймається до 1, 3 метрів.

Другий ярус стін будівлі не зберігся. За попередніми оцінками він міг бути виготовлений із саманної цегли, нижній ряд якого викладався на верхню кромку кам'яного цоколю. Це підтверджується незначним глиняним прошарком, який фіксувався вздовж кам'яного ярусу всередині центрального залу.

На території розкопу було виявлено і розкрито 46 ям, що розподілені за групами: стовпові, господарчі і культові.

На плані центрального приміщення стовпові ями утворюють овал, що повторює форму зали, але менших розмірів. Овал витягнутий за довжиною на 8 м, за шириною на 5 м. Дерев'яна конструкція з шести стовпів, напевне, підтримувала покрівлю великого приміщення.

Інтерес представляють і 9 культових ям. Найбільша яма в центральному залі має неправильну форму (довжина - 1, 2, ширина – 0, 9, глибина 0, 5) і розташована в глибині приміщення у стіни. Центральне заглиблення ями утворює циліндр. По верхньому краю воно переходить у дві виямки-сходинки зі східної і західної сторони. З південної сторони, де розташований вхід, центральна яма стикується з невеликим заглибленням, яке в свою чергу торкається з великою вохристою плямою в центрі залу. Взаємозв'язок всіх цих складових дає право розглядати їх як єдиний культовий об'єкт всередині приміщення. Інші ями, в тому числі і господарські, також підкреслюють культове призначення об'єкту: наявність останків жертовних тварин, залишки керамічного посуду, кам'яні і бронзові вироби, наявність вохри. [1].

На острові і довколишніх берегах зустрічалися менші за розміром житлові приміщення і святилища доби бронзи, які також зведені з каменя. Ряд історичних пам’яток цього періоду було зруйновано під час будівництва Дніпрогесу та промислового комплексу м. Запоріжжя в 20-30-х роках минулого століття. Не жалували природні та історичні пам’ятки нашого краю і пізніше. Як правило, обмежувалися фіксацією археологічних знахідок, в кращому випадку, ми маємо кілька малюнків і фото давніх споруд.

Пам’ятки ІІ-І тис. на острові Хортиця виокремлюють в багатовалікову, сабатинівську та білозерську історичні культури, які між собою відрізняються плавними переходами у відмінності виготовлення посуду і археологами відносяться до однієї етнічної групи. В цей період тут проживали історичні кіммерійці – наші далекі пращури.

Зараз ця культова споруда очікує своєї музеєфікації після будівництва мостового переходу.

Література:

1. Кабалия Д.Р. Исследования у балки Ганновка на о-ве Хортица // Археологічні пам'ятки Хортиці та їх музеєфікація. – Вип.1. – Запоріжжя: Дике Поле, 2006. – С. 102-115.

Святилища біля історико-культурного комплексу «Запорозька Січ»

Комплекс кромлехів мідного віку є унікальною пам’яткою археології та має взаємозв’язок з курганною групою, що розташована поруч. Пам’ятка була відкрита під час будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» у 2005 році.

Археологічними розкопками 2006-2008 років було досліджено 12 кромлехів та 6 кам’яних закладів різного розміру та часу.

Споруди культового призначення були залишені мешканцями квітянської (група середньостогівської) культури наприкінці V початку IV тис. до н.е.

Культова споруда була законсервована і знаходиться під землею. На рівні сучасного грунту для огляду був виставлений муляж.