Людина. Стели. Вікно.

Оглядаючи жіночий двір, ми можемо уявити розташування господарського приміщення (голова Вола) на одній лінії з центральним вівтарем і проходом. В такому випадку вівтар Вола (Тельця) може ототожнюватися з головою людини (згадаємо, що на стелах голови без шиї), руки це ті самі роги, а центральний вівтар може ототожнюватися із сонячним сплетінням. Зазвичай половецькі антропоморфні (людиноподібні) кам’яні стели тримають руками в нижній частині, щось подібне до чаші, за однією з версій, це могла бути сома (Сома у ведизмі є також Богом Місяця) – священний напій, що поєднував людину з Богами.

В іншому випадку, прямокутне зображення в руках, може бути тотожним плиті, що закривала вхід до черева-вмістилища. Прямокутні плити досі використовуються в храмах для означення поминального місця: начебто такою плитою був закритий вхід до Гробу Господнього. Цей звичай був взятий з образу прадавніх поховань. Переплетені пальці на поєднаних руках означають «замок», як замкнуті ворота, так і безпосередньо укріплене місце – огорожу. (Див. світ. половецької баби).

Аналогічно до розглянутого образу людини на стелах виставлялися вікна в хатах. Замість голови над вікном чіпляли таріль або ікону, за яку звішували до низу рушник, що також може символізувати руки або зміїв, а також віки, що закривали вікно. Вікно відігравало роль центрального вівтаря (золотого), через яке проходило світло Сонця, або туди заглядав сам лик Сонця. Первісні вікна були колоподібними з хрестовидною рамою, що є також символом Сонця. В будові людської статури вікно відповідає сонячному сплетінню.