Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розкрийте методичні особливості організації мотиваційно-організаційного етапу уроків з курсу «Технології».






Будь-яка свідома діяльність людини складається з трьох етапів: мотиваційно-організаційного (підготовка до виконання певної діяльності з метою досягнення бажаних результатів), діяльнісно-виконавчого (здійснення дій, які повинні забезпечити досягнення бажаного результату) і контрольно-корекційного (порівняння отриманого результату з бажаним і внесення змін у разі їх невідповідності).

Мета вчителя на мотиваційно організаційному етапі – перетворити учнів з об’єктів на суб’єктів навчальної діяльності, що має забезпечити доцільність, організованість і правильність їх подальшої діяльності. Щоб досягти цієї мети, вчитель повинен:

· організувати вплив на мотиватори, що формують навчально-пізнавальну діяльність учнів;

· організувати прийняття і розуміння учнями її мети (тобто сформувати мету діяльності учнів);

· організувати чітке бачення учнями результатів діяльності, ресурсів (інформації, вмінь, навичок), які їм стануть у пригоді, та способів можливої діяльності.

Тобто на даному етапі вчитель повинен забезпечити (організувати) мотивацію й орієнтацію діяльності учнів на наступних етапах навчально-пізнавальної діяльності.

Змістом мотивації є підготовка учнів до здійснення діяльності на основі основних понять і проблем навчального матеріалу, в результаті якої відбувається розвиток якостей особистості (набуття відповідних компетенцій).

Будь-яка діяльність матиме успіх тільки у тому випадку, якщо її учасники зацікавлені у результатах і беруть у ній безпосередню участь. Ступінь активності учасників у процесі діяльності визначається мотивами. Мотиви – це складне, багаторівневе, внутрішнє психічне утворення, що акумулює інтереси, потреби, схильності, уявлення, потяги, очікування значущих для особистості результатів її діяльності.

Мотиви можуть бути різними (економічними, соціальними, пізнавальними тощо), але вони виникають лише в процесі складної внутрішньої психічної діяльності власне суб’єкта. Учителі прагнуть використати всі мотиви для того, щоб забезпечити залучення учнів до навчання, але переважно зосереджують свої зусилля на формуванні пізнавальних мотивів, тобто таких, що викликані інтересом власне до процесу навчання.

Вчителі не можуть формувати мотивів.

Вони можуть лише вплинути на формування в учнів мотиваторів (інтересів, схильностей, моральних норм, життєвих принципів тощо), які використовуватимуться суб’єктом для само формування мотивів.

Мотиви застосовуються з урахування вікових особливостей учнів.

Дидактичному процесу на етапі мотивації притаманні певні особливості. Він спрямований не стільки на засвоєння знань, вмінь і навичок, скільки на формування мотивів діяльності, уявлень про її можливі результати й орієнтацію у матеріалі і конкретних діях, які здатні забезпечити його досягнення. Вчитель своєю діяльністю повинен забезпечити розуміння учнями значення конкретних знань й організовувати їхню подальшу роботу.

Конкретні прийоми, що використовуються вчителями на даному етапі для мотивації навчальної діяльності, деякі дидактик об’єднують у три групи: ті, що стимулюють обов’язок та відповідальність учнів (на жаль, вони спрацьовують недостатньо); ті, що формують пізнавальний інтерес учнів (найбільш ефективні у 5-9 класах), і ті, що створюють навчальні проблемні ситуації з наголошенням на практичному та суспільно-соціальному значенні одержаних знань у подальшому житті учнів (через підготовку до вступу до ВНЗ і здатність учнів до самоаналізу й абстрактного мислення, що спрацьовують у 10-11 класах).

Методи «Кейс», рольових ігор та імітацій, використання афоризмів та висловлювань, створення проблемних ситуацій найчастіше використовують вчителі.

Організація подальшої діяльності учнів залежить від її подальшого характеру та форми проведення. Вона може передбачати роботу усього класу над виробленням рекомендацій щодо шляхів подальшої роботи, об’єднання у групи і розподіл ролей, індивідуальну перевірку визначення рівня готовності до виконання роботи, потребу у консультативній допомозі з боку вчителя.

Критеріями, які свідчать про завершеність етапу і здатність до виконання учнями пізнавальної діяльності, є їх відповіді на контрольні запитання.

· Що вивчатиметься?

· Чому саме цей матеріал необхідно вивчати?

· У чому полягає важливість даного матеріалу для вас особисто?

· Який результат ви повинні отримати у кінці роботи?

· Що, як і в якій послідовності ви повинні робити, щоб досягти визначеного результату?

· Що вам для цього потрібно і де ви можете це взяти?

· Як і на основі яких критеріїв ви зможете переконатися у досягненні результату?

Етап мотиваційно-організаційної діяльності учнів повинен охоплювати приблизно 15-20% часу, відведеного на засвоєння навчального матеріалу. Слід зауважити, що у міру оволодіння учнями даними процедурами час на організацію та орієнтацію скорочується.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал