Розкрийте сутність поняття «дидактичне проектування» та охарактеризуйте види дидактичних проектів.

Для аналізу поняття «дидактичне проектування» слід визначити характеристики мети даної діяльності, її вихідні дані, кінцевий продукт, встановити засоби здійснення або представити характеристику суб'єкта, який може виконувати дану діяльність.

Вихідними даними для дидактичного проекту або його предметом є, з одного боку, наука, техніка, технічне знання, а також виробничий процес, який лежить в основі галузі, з іншого боку, - початкові умови навчання у ВУЗі. Ці поняття визначають різні сторони предмета методичної діяльності педагога.

Кожне з даних понять має свої характеристики і розглядається окремо при створенні проекту навчання на етапі аналізу вихідних даних.

Поняття «умови навчання» або «стан навчального процесу» в даному випадку мають два аспекти, які включають матеріально технічні та дидактичні норми організації навчального процесу, засоби навчання і базові знання учнів, і психофізіологічні характеристики навчальної групи.

Під початковими вимогами в даному випадку розуміється характеристика учнів і групи в цілому, базові знання та досвід, емоційне ставлення до навчального процесу, социодемографічні і психологічні характеристики.

Під засобами навчання розуміються технічні та дидактичні засоби, які дозволяють оптимізувати процес навчання.

Важливою складовою педагогічної діяльності вчителя, викладача є дидактичне проектування. Інтерес до проектувальної діяльності, як свідчить історія педагогіки, виникає на інноваційній стадії розвитку освіти, коли необхідно вирішувати найважливіші проблеми на методологічному, теоретичному і практично-прикладному рівнях.

У сфері освіти досліджуються такі аспекти проектування, як:

- становлення методу проектів.

- соціально-філософські проблеми освіти в контексті феномена проектної культури.

- основи проектної парадигми в освіті.

- проектування управління освітніми системами.

- проектування освітньо-виховних систем і процесів.

У загальному розумінні проектування – це здатність намічати, окреслювати план дій, конструювати, планувати та здійснювати задум, намір. Це створення прототипу, прообразу передбачуваного об’єкта.

Термін „ проектування ” походить від слова „ проект ”, яке у перекладі з латинської мови (projectus) означає „кинутий уперед”. У контексті розглядає мого педагогічного проектування термін «проект» застосовують у таких випадках:

· специфічний вид діяльності, спрямований на створення проекту як особливого виду продукту;

· науково-практичний метод вивчення й перетворення дійсності (метод практико-орієнтованої науки);

· форму породження інновацій, характерної для технологічної культури;

· управлінську процедуру.

Відповідно з цим педагогічне проектування розуміється як:

· практико-орієнтована діяльність, метою якої є розробка нових, ще не існуючих у практиці освітніх систем і видів педагогічної діяльності;

· нова галузь знань, що розвивається, спосіб трактування педагогічної дійсності (А. Тряпицина);

· прикладний науковий напрямок педагогіки і організованої практичної діяльності, націлений на вирішення завдань розвитку, перетворення, удосконалювання, дозволу протиріч у сучасних освітніх системах (Е. Заїр-Бек);

· спосіб нормування й трансляції педагогічної і науково-дослідної діяльності (Н. Масюкова);

· процес створення й реалізації педагогічного проекту;

· специфічний спосіб розвитку особистості;

· технологія навчання.

Проектування раніше пов’язували переважно зі сферою технічної діяльності, в якій було розпочато процес виокремлення, усвідомлення та експансії проектування до інших сфер діяльності. Відтак, поряд із класичним проектуванням (технічним, інженерним, архітектурно- будівельним) склалося соціальне.

У сучасному трактуванні термін «проектування» визначає процес складання проекту – прототипу, прообразу пропонуємого або можливого об’єкту, його стану. Отже, за даними вченого В.С. Безрукової, термін «проектування» має різне значення: з одного боку, - це спосіб будування чогось; з іншого – процес складання проекту.

Д. Ільїнський визначає проектування – як процес створення такого опису об’єктів (матеріального, інформаційного, логічного тощо), який необхідний і достатній для його реалізації в заданих умовах.

Фундаментальне філософсько-методологічне дослідження ідеї проекту і проектування в умовах сучасного інформаційного суспільства проведено С. Б. Кримським, який зазначає, що „сучасна теорія як форма організації знання починає все більш органічно поєднуватись з проектом, а проект забезпечувати методологію практичної діяльності. У цьому зв’язку методологічні функції проекту виявляються ширшими, ніж конструктивне завдання теорії чи теоретичні підвалини практики. Адже проект будується за алгоритмами практики, а функціонує у вигляді теоретичної побудови”.

У цьому контексті надзвичайно важливою є ідея дидактичного проектування, зокрема проектування навчальних технологій.

Проведений аналіз наукової літератури, публікацій у педагогічній пресі дозволив надати таке визначення: дидактичне проектування – це діяльність педагога, спрямована на обґрунтування цільової ідеї, розробку та реалізацію дидактичного проекту як інноваційної моделі процесу навчання.

На думку Г.Романової: «Важливим напрямом психолого-педагогічної підготовки фахівців з педагогіки є дидактичне проектування, оскільки проектувальна діяльність є складовою педагогічної діяльності».

Узагальнення поглядів дослідників щодо проектування дозволяє визначити два основні підходи: проектування як одна з функцій чи компонент педагогічної діяльності та проектування як самостійна складова діяльності. Більшість вчених схиляється до другого підходу, оскільки сьогодні роль проектування у забезпеченні технологізації освітнього процесу, у формуванні творчої особистості як педагога, так і тих, хто навчається, є очевидною.

Дидактичне проектування як вид соціального проектування має таки ознаки, як:

· наявність проектного задуму (покладання і творення нового об’єкта, нових його якостей і станів);

· проектна конструктивізація (розробка специфічною проектною мовою задуму об’єкта, що передбачає процедури аналізу, синтезу, конструювання, узгодження, конкретизації тощо);

· установка на проектну реалізацію (як можливість створення за проектом нового об’єкту, яка може і не здійснитися);

· проектна онтологія (відчуття зв’язку проектування з практичною діяльністю, належність до цінностей проектної свідомості тощо).

У соціальному проектуванні процедури аналізу та синтезу виводять проектувальника за межі проектної реальності до інших галузей і дисциплін. У наш час проектувальна культура передбачає такі основні процедури:

1) задум нового об’єкта, нової якості;

2) розроблення задуманого об’єкта: урахування та узгодження вимог до об’єкта, конструктивне завдання основних елементів і зв’язків об’єкта. Здійснюючи ці процедури, проектувальник у сфері соціального проектування, зокрема педагогічного, має знати, як за мінливих умов у найближчому чи більш віддаленому майбутньому поводитимуться соціальні феномени (люди, групи, соціальні інститути).

Узагальнено логіку проектування можна представити так: змістовий простір – вибір теми – задум – ідея – ціль – план (програма організаційних дій) – завдання – вибір методів, форм – ресурси – результат (наявний і бажаний).