Поняття інтелектуальної власності. Роль цивільного права в охороні та використанні її результатів

Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні – являють собою право інтелектуальної власності або сукупність правових норм, які регулюють підстави виникнення, зміни, припинення, а також порядок здійснення і захисту суб’єктивних прав на результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації.

Право інтелектуальної власності в суб’єктивному розумінні – виключні суб’єктивні права конкретного суб’єкта на результати інтелектуальної творчої діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, робіт, послуг.

Вихідні положення у розумінні природи права інтелектуальної власності:

Ø дуалізм інтелектуальних прав – право інтелектуальної власності і право власності не співпадають.

Ø вичерпність права на розповсюдження – перелік прав є вичерпним, кім випадків зазначених у статті 16-19 Закону України «Про інтелектуальну власність».

Ø обмеженість права інтелектуальної власності – обмеженість інтелектуальних прав, строком, територією та ліцензіями.

Ознаки права інтелектуальної власності:

1) абсолютний характер відносин інтелектуальної власності (Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом – ч.3 ст. 418 ЦК);

2) суб’єкт права інтелектуальної власності, має право вчиняти щодо належних йому результатів інтелектуальної, творчої діяльності будь-які дії, не заборонені законом; в той же час він може заборонити усім іншим особам вчиняти ці дії без його дозволу.

3) зміст права інтелектуальної власності складають майнові та особисті немайнові права;

4) неможливість застосування правомочності володіння до об’єктів права інтелектуальної власності;

5) можливість перебування об’єктів права інтелектуальної власності в користуванні одразу великої або невизначеної кількості осіб;

6) збереження змісту права інтелектуальної власності (можливість використання) після відчуження цих прав.

Право інтелектуальної власності є інститутом цивільного права, що означає Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

Інші галузі права регулюють окремі групи відносин інтелектуальної власності, а саме:

конституційне право: усі результати інтелектуальної, творчої діяльності людини отримали назву „об’єкти інтелектуальної власності”;

адміністративне право: систему органів управління;

митне право: митні обмеження;

податкове право: обсяг відрахувань, податковий режим;

кримінальне право: злочини в сфері ІВ;

трудове право: ІВ визначається як об’єкти господарського права;

господарське право: знаходиться в господарському обігу.