Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Управління інтелектуальною власністю в Україні: загальні положення
Управління інтелектуальною власністю – це комплекс заходів, спрямований На отримання кінцевого результату – прибутку або іншої користі через створення та використання об’єктів права ІВ у всіх галузях економіки.
Ознаки державного управління інтелектуальною власністю: Ø загальнодержавний характер; Ø підзаконний характер; Ø юридично-владний, розпорядчий характер; Ø організаційний зміст; Ø цілеспрямованість, активний характер; Ø постійна основа, безперервність.
Змістом державного управління є комплекс функцій, які називаються функціями державного управління. Функції державного управління – це специфічні за предметом, змістом і засобом забезпечення цілісні управляючі впливи держави.
Практичне значення функції державного управління полягає в наданні певної спрямованості розвитку відносин інтелектуальної власності, на впорядкування яких спрямоване державне управління.
Кожен суб’єкт державного управління (орган чи посадова особа) наділений відповідною компетенцією, яка дає йому можливість вибирати у конкретних ситуаціях той чи інший варіант поведінки, варіант конкретних дій – форм державного управління. Форма державного управління інтелектуальною власністю – держава виконує завдання щодо забезпечення правової охорони об’єктів ІВ та захисту суб’єктивних прав власників об’єктів ІВ
Для досягнення певної мети і встановлення змісту управлінської діяльностіу сфері ІВзастосовуються методи державного управління, які закріплені у конкретних нормативно-правових актах. Методи державного управління у сфері ІВ – це способи, прийоми і засоби цілеспрямованого впливу органів управління ІВ на свідомість, волю і поведінку громадян.
Переконання – це система методів правового і не правового характеру, яка здійснюється державними й недержавними органами, й виявляється у застосування виховних, заохочувальних, роз’яснювальних заходів. Заохочення – цесвоєрідний метод позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї трудової функції. Примус – це додатковий метод державного управління, психологічний або фізичний вплив державних органів з метою змусити певних осіб виконувати принципи правових норм. Правовий акт управління у сфері ІВ – це документ, що регулює питання пов’язані з охороною прав на об’єкти ІВ. Ознаки актів управління: 1. Підзаконність, правовий акт повинен видаватися компетентним суб’єктом державного управління. 2.офіційність, акт видається від імені органу держави, повноваження якого закріплені КУ. 3.загальнообовязковість – акт зобов’язання виконувати всі юридичні і фізичні особи. 4.компетентність –акт має прийматися відповідно характеру та обсягу компетенції органу. 5.односторонність виявлення. 6.упорядкувальний вплив на суспільні відносини. 7.належна оформленість – юридична форма акту. 8.юридичне значення
|