Підсудність адмініс­трати­вних справ

Щоб обрати, який суд з багатьох адміністративних судів розгля­датиме ту чи іншу справу, позивачеві необхідно звернутися до правил підсудності адміністративних справ. Під­су­д­ністюна­зи­ва­єть­ся розме­жування компе­те­нції сто­со­вно розгляду справ між суда­ми одні­єї ланки (струк­тури).

За за­гальним правилом не допускається об'єднання в адміністративному позові вимог, що підсудні не одному суду. Розподіл справ між адміністративними судами здійснюєть­ся за трьома критеріями: предметним, територіальним та інстанційним.

Правила підсудності у своїй сукупності складають алгоритм ви­значення компетентного адміністративного суду длярозгляду і вирі­шення конкретної адміністративної справи.

Під підсудністю адміністратив­них справ слід розуміти коло адміністративних справ, що уповнова­жений вирішувати кожен конкретний адміністративний суд.

За­га­ль­ні пра­ви­ла ви­зна­чення підсудно­сті ре­гулюють­ся статтями 18-22 КАС України. Зок­ре­ма за­зна­че­ни­ми статтями ви­зна­че­но три ви­ди підсудно­сті:

‒ предме­тна;

‒ те­ри­то­рі­а­ль­на;

‒ інста­нцій­на.

Ра­зом із тим, зі змі­сту норм КАС України мо­ж­на ви­ді­ли­ти ще два види підсудно­сті – за зв’язком справ та альтернативна.

Пра­ви­ла пред­ме­тної під­су­д­но­сті дозволяють визначити, адмі­ністративний суд якої ланки розглядатиме адміністративну справу у першій інстанції і регулюються статтею 18 КАС України.

Повноваження щодо вирішення адміні­стративних справ у першій інстанції розподілено між місцевими за­гальними судами (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди), що при розгляді адміністративних справ діють як місцеві ад­міністративні суди, й окружними адміністративними судами. Варіант дворівневої системи місцевих адміністративних судів дає мож­ливість одночасно забезпечити доступність правосуддя для людини і незалежність суддів від стороннього втручання, особливо від органів виконавчої влади.

Найбільш доступні для людей районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди розглядають адміністративні спори, у яких од­нією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, а також спори з приводу оскарження адміністративних стягнень.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:

1) однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;

2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду(контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;

3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Більш високий рівень таких судів і відірваність їхньої територіальної юрисдикції від адміністративно-територіального устрою дають можливість забезпечити додаткові гарантії незалежності судової влади від впливу місцевих чиновників.

Однак було б не несправедливо в усіх випадках зобов'язувати осо­бу подавати адміністративний позов щодо дій, наприклад, дільнич­ного чи податкового інспектора аж до окружного адміністративного суду. Тому із загального правила зроблено виняток – позови до державних чиновників місцевого рівня подаватимуться позивачем за його розсудом: або до місцевого загального суду, або до окружного адміністративного суду. Такий підхід дає особі можливість самостій­но визначити, що длянеї важливіше – краща доступність суду чи до­даткові гарантії щодо незалежного розгляду справи

Цей виняток не стосується спорів з приводу рішень, дій чи безді­яльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також пенсійних та інших со­ціальних спорів, що віднесені виключно до підсудності місцевих за­гальних судів як адміністративних судів.

Як виняток предметною підсудністю у першій інстанції наділений Вищий адміністративний суд України. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Альтернативна предметна підсудність (за вибором позивача) вста­новлена для випадків, про які не згадано у КАС України, але які можуть мати місце на практиці. Йдеться, наприклад, про випадки, коли відпо­відачем є не орган державної влади, не орган Автономної Республіки Крим, не орган місцевого самоврядування, і не їх посадова чи службова особа, а суб'єкт (наприклад, підприємство), що виконує делеговані повноваження. У цьому випадку предметна підсудність визначається за правилом частини п'ятої статті 18 КАСУ (разі невизначеності КАСУ предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача).

До якого конкретно адміністративного суду від­повідної судової ланки необхідно звернутися у кожному конкретно­му випадку, визначається за правилами територіальної підсудності. Стаття 19 КАС України регулює питання пов’язані із територіальною підсудність адміністративних справ.

За загальним правилом, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених КАС України. Під місцезнаходженням відповідача слід розуміти офіційну адресу суб’єкта владних повноважень або фізичної чи юридичної особи.

Обрання цього правила обумовлене тим, що рішення суб'єкта владних повноважень, яке стосується прав багатьох осіб (нормативно-правовий акт), може бути оскаржене багатьма позивачами. Якби по­зов можна було подавати за місцем свого проживання, то виникали б ситуації, коли правомірність такого рішення перевірялася б пара­лельно не одним адміністративним судом. Як наслідок можливі різ­ні результати перевірки. Щоб не виникало подібних ситуацій, і щоб рішення суб'єкта владних повноважень було предметом розгляду лише в одному адміністративному суді першої інстанції, запровадже­но правило про розгляд справи за місцем знаходження відповідача. Це правило встановлене і в інтересах відповідача для тих поодиноких випадків, коли відповідачем є фізична чи юридична особа за позовом суб'єкта владних повноважень.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених КАС України. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Тобто, якщо позивач оскаржує рішення (ідеться лише про правовий акт індивідуальної дії, а не нормативно-правовий акт), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що стосуються інтересів лише позивача, то заява подається за місцем знаходження позивача. Оскільки таких категорій справ найбільше, то навряд чи можна вважати, що розгляд справи за місцезнаходженням відповідача є універсальним правилом. Швидше, навпаки – зазвичай адміністративні справи розглядаються за місцем знаходження позивача.

Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У разі невизначеності КАС України територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Правила інстанційної підсудності дають відповідь на питання, які суди розглядають адміністративні справи у першій інстанції, а які в апеляційній та касаційній інстанціях.

Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених КАС України, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Також судами першої інстанції є всі апеляційні адміністративні суди. Відповідно до ч. 2 ст. 183-1 КАС України адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню. Саме цією нормою законодавець наділив усі апеляційні адміністративні суди новою функцією, за якою ці суди розглядають такі справи як суди першої інстанції.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

Верховний Суд України у випадках, установлених КАС України, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.