Таблиця 15

Най­ва­ж­ли­ві­шою озна­кою уча­сни­ка адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су і одні­єю з пе­ре­думов ви­ни­к­нення пра­во­відно­син, що скла­да­ють­ся під час здій­снення адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства, є на­явність адмі­ні­стра­ти­вної про­це­суа­ль­ної пра­во­суб’єк­тно­сті, яка мі­стить у со­бі адмі­ні­стра­ти­вну про­це­суа­ль­ну пра­во­зда­тність та адмі­ні­стра­ти­вну про­це­суа­ль­ну дієзда­тність.

Згі­дно з ч. 1 ст. 48 КАС України адміністративна про­це­су­аль­на право­здатність – це зда­тність ма­ти про­це­суа­ль­ні пра­ва та обо­в’язки в адмі­ні­страти­вно­му судо­чинстві. Во­на ви­зна­єть­ся за всі­ма гро­ма­дяна­ми Укра­їни, інозе­мцями, осо­ба­ми без гро­ма­дянства, а та­кож за орга­на­ми держа­вної влади, інши­ми держа­вни­ми орга­на­ми, орга­на­ми вла­ди Авто­но­мної Ре­спублі­ки Крим, орга­на­ми мі­сце­во­го са­мо­врядування, їх по­са­до­ви­ми і служ­бо­ви­ми осо­ба­ми, підпри­ємства­ми, уста­но­ва­ми і орга­ні­за­ці­ями, які є юри­ди­ч­ни­ми осо­ба­ми.

Адмі­ні­стра­ти­вна про­це­суа­ль­на пра­во­зда­тність ви­ни­кає у гро­ма­дян з моме­нту їх на­ро­дження і при­пи­няєть­ся сме­ртю. У юри­ди­ч­них осіб во­на вини­кає з мо­ме­нту їх ство­рення та при­пи­няєть­ся їх лі­к­ві­да­ці­єю.

Не­обхідною для уча­сни­ка спра­ви є та­кож на­явність адмі­ні­стра­ти­вної про­це­суа­ль­ної дієзда­тно­сті.

Ад­міністративна про­це­су­аль­на дієздатність – це зда­тність осо­би­сто здій­снюва­ти свої адмі­ні­стра­ти­вні про­це­суа­ль­ні пра­ва та обо­в’язки, у то­му чи­слі до­ві­ряти ве­дення спра­ви про­це­суа­ль­но­му предста­вни­ко­ві.

Згі­дно з ч. 2 ст. 48 КАС України адмі­ні­стра­ти­вна про­це­суа­ль­на дієзда­тність нале­жить фі­зи­ч­ним осо­бам, які, по-пе­рше, до­сягли по­вно­ліття, по-друге, не ви­зна­ні судом не­дієзда­тни­ми.

Та­кож про­це­суа­ль­на дієзда­тність на­ле­жить фі­зи­ч­ним осо­бам, які не до­сягли по­вно­ліття у спо­рах з при­во­ду публі­ч­но-пра­во­вих відно­син, у яких во­ни відпо­ві­дно до за­ко­но­давства мо­жуть са­мо­стій­но бра­ти участь. Це, напри­клад, мо­жуть бути спра­ви з при­во­ду оде­ржання па­спо­рта гро­ма­дянина Укра­їни, ре­єстра­ції змі­ни іме­ні, при­тягнення до відпо­ві­да­ль­но­сті за вчинення адмі­ні­стра­ти­вно­го про­ступку (з 16 ро­ків), спо­ри з при­во­ду ле­га­лі­зації мо­ло­ді­ж­них та ди­тячих гро­мадсь­ких орга­ні­за­цій (за­сно­вни­ка­ми та­ких орга­ні­за­цій мо­жуть бути фі­зи­ч­ні осо­би, які до­сягли 15-рі­ч­но­го ві­ку) то­що.

Крім то­го, в окре­мих ви­па­дках адмі­ні­стра­ти­вною про­це­суа­ль­ною право­зда­тні­стю на­ді­ле­ні блок партій, блок мі­сце­вих орга­ні­за­цій партій, іні­ціа­ти­вна група ре­фе­ре­ндуму, гро­мадсь­ка орга­ні­за­ція. Ці суб’єк­ти відпо­ві­дно до за­ко­нів про ви­бо­ри та ре­фе­ре­ндуми мо­жуть бути уча­сни­ка­ми пра­во­відно­син, по­в’яза­них з про­це­сом ви­бо­рів чи ре­фе­ре­ндумів. То­му відпо­ві­дно до ста­тей 172, 174, 175 КАС України во­ни мо­жуть бути і уча­сни­ка­ми адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су. У спра­вах про тимча­со­ву за­бо­ро­ну окре­мих ви­дів або всі­єї ді­яль­но­сті, лі­к­ві­да­цію об’єднання гро­ма­дян відпо­ві­да­ча­ми по­ряд з інши­ми об’єднаннями гро­ма­дян мо­жуть бути гро­мадсь­кі орга­ні­за­ції, які ле­га­лі­зо­вані у спо­сіб по­відомлення про їх за­снування.

Відпо­ві­дно до ст. 50 КАС сто­ро­на­ми в адмі­ні­стра­ти­вно­му про­це­сі є пози­вач та відпо­ві­дач.

По­зивачем на­зи­ва­єть­ся осо­ба, яка вва­жає, що її пра­во, сво­бо­да чи інте­рес у га­лузі публі­ч­но-пра­во­вих відно­син по­руше­но і зве­рта­єть­ся до адміні­стра­ти­вно­го суду за за­хи­стом цьо­го пра­ва, сво­бо­ди чи інте­ре­су.

Від­по­відачем вва­жа­єть­ся осо­ба, яка, на думку по­зи­ва­ча, по­руши­ла йо­го пра­во, свобо­ду чи інте­рес і по­ви­нна усунути це по­рушення чи компе­нсува­ти шко­ду.

По­зи­ва­чами в адмі­ні­стра­ти­вній спра­ві мо­жуть бути: гро­ма­дяни Укра­їни, іно­зе­мці чи осо­би без гро­ма­дянства, підпри­ємства, уста­но­ви, орга­ні­зації (юри­ди­ч­ні осо­би), які не є суб’єк­та­ми вла­дних по­вно­ва­жень, орга­ни держа­вної вла­ди, інші держа­вні орга­ни, орга­ни вла­ди Авто­но­мної Ре­спублі­ки Крим, орга­ни мі­сце­во­го са­мо­врядування, їх по­са­до­ві і служ­бо­ві осо­би, інші суб’єк­ти при здій­сненні ни­ми вла­дних управлінсь­ких функ­цій на підста­ві за­ко­но­давства, в то­му чи­слі на ви­ко­нання де­ле­го­ва­них по­вно­ва­жень (суб’єк­ти вла­дних по­вно­ва­жень).

Відпо­ві­дно до ч. 4 ст. 50 КАС гро­ма­дяни Укра­їни, іно­зе­мці чи осо­би без гро­ма­дянства, їх об’єднання, юри­ди­ч­ні осо­би, які не є суб’єк­та­ми вла­дних по­вно­ва­жень, мо­жуть бути відпо­ві­да­ча­ми ли­ше за адмі­ні­стра­ти­вним по­зо­вом суб’єк­та вла­дних по­вно­ва­жень:

1) про тимча­со­ву за­бо­ро­ну (зупи­нення) окре­мих ви­дів або всі­єї ді­яльно­сті об’єднання гро­ма­дян;

2) про при­мусо­вий розпуск (лі­к­ві­да­цію) об’єднання гро­ма­дян;

3) про при­мусо­ве ви­дво­рення іно­зе­мця чи осо­би без гро­ма­дянства з Укра­їни;

4) про обме­ження що­до ре­а­лі­за­ції пра­ва на ми­рні зі­брання (збо­ри, міти­нги, по­хо­ди, де­монстра­ції, то­що);

5) в інших ви­па­дках, встановле­них за­ко­ном.

Відпо­ві­дно до ч. 1 ст. 53 КАС у спра­ву в будь-який час до за­кінчення судо­во­го розгляду мо­жуть вступи­ти тре­ті осо­би.

Про­це­суа­ль­но-пра­во­ва за­інте­ре­со­ва­ність тре­тьої осо­би по­лягає в не­допущенні по­ста­но­влення адмі­ні­стра­ти­вним судом не­спри­ятли­во­го для се­бе рі­шення.

За­ле­ж­но від вступу в про­цес у спра­ві тре­ті осо­би мо­жуть умо­вно по­діляти­ся на два ви­ди: тре­ті осо­би, які за­являють са­мо­стій­ні ви­мо­ги; тре­ті осо­би, які не за­являють са­мо­стій­них ви­мог.

Відпо­ві­дно до ч. 1 ст. 56 КАС сто­ро­на, а та­кож тре­тя осо­ба в адмі­ні­страти­вній спра­ві мо­жуть бра­ти участь в адмі­ні­стра­ти­вно­му про­це­сі осо­би­сто і (або) че­рез предста­вни­ка. Обсяг прав і обо­в’язків пред­ставників за­лежить від упо­вно­ва­ження предста­вни­ка до­ві­ри­те­лем, як­що предста­вник діє на підста­ві до­ві­ре­но­сті, або у ме­жах до­го­во­ру про на­дання юри­ди­ч­ної допо­мо­ги, або у ме­жах, вста­но­вле­них за­ко­ном, як­що предста­вник діє на під ста­ві за­ко­ну. Пра­во на відмо­ву від по­зо­ву, ви­знання адмі­ні­стра­ти­вно­го по­зо­ву, йо­го змі­ни, укла­дення ми­ро­вої уго­ди та оска­рження судо­во­го рішення предста­вник мо­же ма­ти ли­ше то­ді, ко­ли ци­ми пра­ва­ми він спе­ціаль­но на­ді­ле­ний у ви­да­ній йо­му до­ві­ре­но­сті.

Стаття 62 КАС мі­стить пе­ре­лік уча­сни­ків адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су, які не ма­ють юри­ди­ч­ної за­інте­ре­со­ва­но­сті у ре­зуль­та­тах ви­рі­шення адміні­стра­ти­вної спра­ви. Їх мо­ж­на по­ді­ли­ти на дві групи:

1) осо­би, які обслуго­вують адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство (се­к­ре­тар судо­во­го за­сі­дання, судо­вий розпо­рядник, пе­ре­кла­дач);

2) осо­би, які спри­яють розгляду спра­ви (сві­дки, експе­рти, спе­ці­а­лі­сти).

Про­це­суа­ль­не по­ло­ження се­к­ре­та­ря судо­во­го за­сі­дання вста­но­вле­не ст. 63 КАС України. Він здій­снює судо­ві ви­кли­ки і по­відомлення з до­де­ржанням усіх норм гла­ви 3 КАС України, до­по­ві­дає судо­ві, хто з ви­кли­ка­них та по­відомлених осіб при­був у судо­ве за­сі­дання, чи вруче­но судо­ві по­ві­стки та по­ві­домлення тим, хто не з’яви­вся і по­відомляє про при­чи­ни їх не­при­буття, як­що вони ві­до­мі. Під час судо­во­го за­сі­дання се­к­ре­тар здій­снює по­вне йо­го фі­к­сування за до­по­мо­гою звуко­за­пи­сува­ль­но­го техні­ч­но­го за­со­бу, ве­де журнал судо­во­го за­сі­дання та/або про­то­кол судо­во­го за­сі­дання. Се­к­ре­тар судо­во­го за­сі­дання офо­рмляє всі ма­те­рі­а­ли адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви.

Пе­ре­лік по­вно­ва­жень се­к­ре­та­ря судо­во­го за­сі­дання не є ви­че­рпним. В КАС Укра­їни мі­стять­ся та­кож де­які інші йо­го обо­в’язки, на­при­клад обов’язок скла­сти про­то­кол про вчи­нення окре­мої про­це­суа­ль­ної дії по­за за­лою судо­во­го за­сі­дання або під час ви­ко­нання судо­во­го до­ручення (ст. 45 КАС). Крім то­го, в п. 6 ст. 63 КАС пе­редба­че­на обо­в’язко­вість ви­ко­нання се­к­рета­рем судо­во­го за­сі­дання інших до­ручень го­ло­вуючо­го у спра­ві.

Се­к­ре­тар судо­во­го за­сі­дання ви­ко­нує функ­ції судо­во­го розпо­рядни­ка в ра­зі відсутно­сті останньо­го в судо­во­му за­сі­данні (ч. 4 ст. 64 КАС України) – це за­безпе­чення до­де­ржання осо­ба­ми, що знахо­дять­ся в суді, вста­но­вле­них пра­вил, ви­ко­нання ни­ми розпо­ряджень голо­вуючо­го в судо­во­му за­сі­данні, обо­в’язки що­до: за­безпе­чення на­ле­жно­го ста­ну за­ли судо­во­го за­сі­дання і ви­ходу суду з неї; слідкування за дотри­манням по­рядку осо­ба­ми, які при­сутні в за­лі судо­во­го за­сі­дання; отримання від уча­сни­ків адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су до­куме­нтів і ма­те­рі­а­лів та пе­ре­дання їх суду під час судо­во­го за­сі­дання; ви­ко­нання розпо­ряджень го­ло­вуючо­го що­до при­ве­дення до при­сяги пе­ре­кла­да­ча, експе­рта; за­прошення до за­ли судо­во­го за­сі­дання сві­дків та ви­ко­нання розпо­ряджень голо­вуючо­го що­до при­ве­дення їх до при­сяги; ви­ко­нання інших розпо­ряджень го­ло­вуючо­го, які по­в’яза­ні із за­безпе­ченням умов, що не­обхідні для розгляду адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви.

Спе­ціаліст – це осо­ба, яка во­ло­діє спе­ці­а­ль­ни­ми знаннями і на­ви­ч­ками за­сто­сування техні­ч­них за­со­бів, мо­же на­да­ва­ти консуль­та­ції суду під час вчи­нення про­це­суа­ль­них дій з пи­тань, що по­тре­бують відпо­ві­дних спеці­а­ль­них знань і на­ви­чок. До­по­мо­га спе­ці­а­лі­ста по­трі­бна, на­сампе­ред, у про­це­сі до­ка­зування. На­при­клад, як спе­ці­а­лі­ста мо­же бути за­про­ше­но фахі­вця у га­лузі комп’юте­рної техні­ки для роз’яснення про­це­су еле­к­тро­нно­го до­куме­нто­о­бі­гу, для відтво­рення еле­к­тро­нних до­куме­нтів пе­ред судом тощо. На відмі­ну від ви­сно­вку експе­рта, ре­зуль­та­ти ро­бо­ти спе­ці­а­лі­ста не є дже­ре­лом до­ка­зів, а ли­ше до­по­ма­га­ють суду та іншим уча­сни­кам про­це­су ро­зі­бра­ти­ся в інфо­рма­ції, яка по­стає пе­ред ни­ми, та зро­зумі­ти її.

Ва­ж­ли­вою про­це­суа­ль­ною фі­гурою в адмі­ні­стра­ти­вно­му про­це­сі є свідок.

Сві­док осо­би­сто бе­ре участь у судо­во­му за­сі­данні. На по­ка­заннях сві­дків ґрунтують­ся судо­ві рі­шення. В яко­сті сві­дка до судо­во­го за­сі­дання може бути ви­кли­ка­на будь-яка осо­ба, якій ві­до­мі обста­ви­ни, що до­по­мо­жуть у ви­рі­шенні спра­ви. Про­те, за за­га­ль­ни­ми принци­па­ми, існують обме­ження що­до осіб, які мо­жуть бути до­пи­та­ні судом як сві­дки.

Так, не мо­жуть бути до­пи­та­ні: не­дієзда­тні осо­би, осо­би, які пе­ре­бува­ють на лі­куванні чи облі­ку у пси­хі­а­три­ч­но­му за­кла­ді в си­лу то­го, що не мо­жуть че­рез свої психі­ч­ні або фі­зи­ч­ні ва­ди пра­ви­ль­но сприй­ма­ти дій­сність, да­ва­ти пра­ви­ль­ну оці­нку по­ді­ям то­що. Та­кож не мо­жуть бути сві­дка­ми предста­вни­ки та захи­сни­ки за фа­к­та­ми та обста­ви­на­ми, що ста­ли їм ві­до­мі під час ви­ко­нання обо­в’язків предста­вни­ка або за­хи­сни­ка. Не впра­ві до­пи­тува­ти­ся священно­служи­те­лі про ві­до­мо­сті, які ста­ли їм ві­до­мі під час спо­ві­ді ві­руючих.

Судді, на­родні за­сі­да­те­лі і при­сяж­ні не мо­жуть сві­дчи­ти про фа­к­ти і по­дії, про обста­ви­ни, що були обго­во­ре­ні у на­ра­дчій кі­мна­ті. Фі­зи­ч­на особа мо­же відмо­ви­ти­ся від на­дання сві­дчень про­ти се­бе, бли­зь­ких ро­ди­чів, чле­нів сі­м’ї або про­ти бли­зь­ких ро­ди­чів цих осіб.

Пе­ред до­пи­том сві­дка у судо­во­му за­сі­данні йо­го при­во­дять до при­сяги в якій він при­сяга­єть­ся го­во­ри­ти пра­вду, ні­чо­го не при­хо­вуючи і не спо­творюючи, а текст при­сяги та розпи­ска при­єднуєть­ся до ма­те­рі­а­лів спра­ви.

Тра­пляють­ся ви­па­дки, ко­ли сві­дки уни­ка­ють на­дання сві­дчень. Це тра­пляєть­ся з рі­зних при­чин. Про­те існує про­це­суа­ль­на мо­ж­ли­вість зобов’язати сві­дка з’явитися для дачі пояснень. Для цьо­го суд, мо­же ви­не­сти ухвалу про за­сто­сування при­во­ду.

При­від не мо­же бути за­сто­со­ва­ний до пе­вних ка­те­го­рій осіб, се­ред яких: ма­ло­лі­тні осо­би, не­по­вно­лі­тні осо­би, інва­лі­ди першої та другої груп, ва­гі­тні жі­нки, жі­нки, які ма­ють ді­тей ві­ком до ше­сти ро­ків або ді­тей-інва­лі­дів.

Тре­ба за­зна­чи­ти, що ро­динні або інші бли­зь­кі відно­си­ни не є обме­женням для за­лучення як сві­дків, про­те за­ко­ном пе­редба­че­на мо­ж­ли­вість фізи­ч­ної осо­би відмо­ви­ти­ся від да­чі по­ка­зань що­до се­бе, чле­нів сі­м’ї чи бли­зьких ро­ди­чів.

Осно­вним обо­в’язком сві­дка є те, що він по­ви­нен з’яви­ти­ся до суду у ви­зна­че­ний час і да­ти пра­вди­ві по­ка­зання про ві­до­мі йо­му обста­ви­ни.

Стаття 66 КАС України вста­но­влює осно­вні за­са­ди про­це­суа­ль­но­го по­ло­ження експе­рта в адмі­ні­стра­ти­вно­му про­це­сі. Експерт є осо­бою, яка має не­обхідні знання та якій в по­рядку, вста­но­вле­но­му цим Ко­де­к­сом, до­руча­єть­ся да­ти ви­сно­вок з пи­тань, що ви­ни­ка­ють під час розгляду спра­ви і сто­суються спе­ці­а­ль­них знань ці­єї осо­би, шляхом до­слі­дження ма­те­рі­а­ль­них об’єктів, явищ і про­це­сів, що мі­стять інфо­рма­цію про обста­ви­ни спра­ви.

Відпо­ві­дно до ст. 10 За­ко­ну Укра­їни «Про судо­ву експе­рти­зу» судо­ви­ми експе­рта­ми мо­жуть бути осо­би, які ма­ють не­обхідні знання для на­дання ви­сно­вку з до­слі­джува­них пи­тань. Судо­ви­ми експе­рта­ми держа­вних спеці­а­лі­зо­ва­них уста­нов мо­жуть бути фа­хі­вці, які ма­ють відпо­ві­дну ви­щу освіту, осві­тньо-ква­лі­фі­ка­цій­ний рі­вень не ни­ж­че спе­ці­а­лі­ста, прой­шли відпові­дну підго­то­вку та отри­ма­ли ква­лі­фі­ка­цію судо­во­го експе­рта з пе­вної спеці­а­ль­но­сті.

До про­ве­дення окре­мих експе­ртиз мо­жуть за­луча­ти­ся та­кож судо­ві експе­рти, які не є пра­цівни­ка­ми цих уста­нов, за умо­ви, що во­ни ма­ють відпо­ві­дну ви­щу осві­ту, осві­тньо-ква­лі­фі­ка­цій­ний рі­вень не ни­ж­че спе­ці­а­лі­ста, прой­шли відпо­ві­дну підго­то­вку в держа­вних спе­ці­а­лі­зо­ва­них уста­но­вах Мі­ні­стерства юсти­ції Укра­їни, ате­сто­ва­ні та отри­ма­ли ква­лі­фі­кацію судо­во­го експе­рта з пе­вної спе­ці­а­ль­но­сті. За за­га­ль­ним пра­ви­лом, не можуть за­луча­ти­ся до ви­ко­нання обо­в’язків експе­рта осо­би, ви­зна­ні у вста­но­вле­но­му за­ко­ном по­рядку не­дієзда­тни­ми, а та­кож ті, які ма­ють суди­мість.

Го­ло­вним обо­в’язком експе­рта є про­ве­дення по­вно­го до­слі­дження і надання обґрунто­ва­но­го та об’єк­ти­вно­го пись­мо­во­го ви­сно­вку що­до по­ста­вле­них йо­му пи­тань, у ра­зі не­обхідно­сті – з’явлення за ви­кли­ком суду та на­дання ви­сно­вку або роз’яснення йо­го в судо­во­му за­сі­данні.

Крім цьо­го, експерт по­ви­нен за­безпе­чи­ти збе­ре­ження об’єк­та експе­рти­зи; не­відкла­дно по­відоми­ти суд про не­мо­ж­ли­вість про­ве­дення ним експе­рти­зи че­рез відсутність у ньо­го не­обхідних знань або без за­лучення інших експе­ртів; у ра­зі ви­ни­к­нення сумні­ву що­до змі­сту та обсягу до­ручення не­відкла­дно за­явити суду кло­по­тання що­до йо­го уто­ч­нення або по­відоми­ти суд про не­мо­жли­вість про­ве­дення ним експе­рти­зи за поставленими пи­таннями.