Поняття та вимоги до адміністративного позову

Реалізація права на судовий захист, згідно з принципом диспозитивності, починається зі звернення особи, яка вважає свої права порушеними, до суду. Право на звернення до адміністративного суду з позовом є можливістю фізичних та юридичних осіб ініціювати судове провадження в адміністративній справі з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів, порушених суб’єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах.

При розробці та прийнятті КАС України обговорювалося питання щодо назви процесуального документа, з яким особа звер­татиметься до адміністративного суду з проханням розв’язати публічно-правовий спір, – скарга, заява чи позов. У п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України законодавець закріпив поняття адміністративного позову і визначив, що адміністративний позов – звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах

Проте розв’язати термінологічні питання щодо назви звернення до адміністративного суду законодавцю не вдалося. У статті 104 КАС України вказано, що позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду, хоча у назві статті використовується термін «адміністративний позов». У п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України зазначено, що позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. У зв’язку з цим є незрозуміло, як повинно іменуватися звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах – «адміністративний позов» чи «позовна заява». Слід погодитись з думкою тих вчених, які вважають, що адміністративний позов подається до адміністративного суду лише у формі письмової позовної заяви, виготовленої на аркуші (аркушах) паперу рукописним або друкованим способом. «Адміністративний позов», «Позовна заява» – правильними будуть обидва найменування цього документа[12].

Важ­ливим питанням є додержання порядку реалізації права на пред'явлення адміністративного позову. Недодержання цих правил також тягне несприятливі наслідки для особи, що звернулася до суду. Такими правилами є:

– додержання вимог до позовної заяви, встановлених ст. 106 КАС України;

– подання позовної заяви особою, яка має адміні­стративну процесуальну дієздатність. Згідно зі ст. 48 КАС Укра­їни, адміністративна процесуальна дієздатність належить фі­зичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недіє­здатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони від­повідно до законодавства можуть самостійно брати участь, крім того, адміністративна процесуальна дієздатність належить ор­ганам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого само­врядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам);

– наявність у представника належних пов­новажень (якщо позовну заяву подано представником);

– подання позовної заяви з додержанням правил про підсудність, встанов­лених статтями 18-21 КАС України;

– звер­нення до адміністративного суду у встанов­лені строки (ст. 99 КАС України).

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до ад­міністративного суду поштою. Позовну заяву, вважають науковці, може бути передано до суду також кур’єром. Датою подання адміністративного позову в цьому випадку слід вважати дату реєстрації заяви в апараті адміністративного суду.

Елементами адміністративного позову визнають підставу, предмет і зміст позову.

Підставу адміністративного позову становлять обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Предмет адміністративного позову складають матеріально-правові вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду, до відповідача (наприклад, вимоги вчинити певну дію на користь позивача). Зміст адміністративного позову – це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача (наприклад, прохання до суду зобов’язати відповідача до вчинення певної дії). У КАС України вказується, що може становити зміст адміністративного позову. Відповідно до ч. 4 ст. 105, а дміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповіда­ча – суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов’язання відповідача-суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача-суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої суб’єктом владних повноважень незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (пов­новажень) суб’єкта владних повноважень.

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Стаття 106 КАС України стандартизує структуру позовної заяви – містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

У позовній заяві зазначаються (ст. 106 КАСУ):

1) найменування адміністративного суду, до якого подаєть­ся позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст
позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності – клопотання про звільнення від спла­ти судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості – зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Важливе положення передбачене законодавцем, якщо позивач не володіє достатніми знаннями, або з інших причин не може самостійно оформити позов­ну заяву, то на його прохання службовцем апарату адміністра­тивного суду йому може бути надана допомога. Безумовно, це буде зручним для звичайних громадян, які не вміють оформля­ти юридичні документи, особливо для осіб похилого віку. Вод­ночас треба зазначити, що таке положення в законодавстві на
сьогоднішній день є вимушеним, тому що забезпечити в апа­раті кожного адміністративного суду хоча б одного службовця, який би надавав таку допомогу всім, кому це необхідно, доволі складно та потребує чимало коштів.

Службовець апарату може надати позивачеві допомогу лише технічного характеру, яка може полягати у:

1) наданні зразка чи бланка позовної заяви;

2) ознайомленні позивача з правилами підсудності і вимогами КАСУ до позовної заяви та її оформлення;

3) наданні реквізитів для сплати судового збору, консультації щодо розміру і порядку оплати судових витрат;

4) попередній перевірці правильності оформлення позовної заяви.

Однак він не має права консультувати позивача щодо суті збору та можливого рішення суду, не може сам скласти позовну заяву.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» допомога службовця апарату суду може бути надана лише в частині роз’яснення вимог щодо відповідності позовної заяви положенням ст. 105, 106 КАСУ, а не стосовно її змісту, обґрунтування чи виготовлення (друкування).

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній за­значаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Суд повинен вимагати, щоб відомості про обидві сторони та їх представників були яко­мога детальніші та повні, бо це має важливе значення для по­відомлення осіб, які беруть участь у справі для забезпечення їх з'явлення в судове засідання. Повнота позовної заяви залежить також від правильності та повноти викладення змісту позовних та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Останні – це підстава позову, тобто юридичні факти, з наявністю або від­сутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припи­нення правовідносин. Зазначення підстави позову сприяє вста­новленню спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду.

Для того, щоб відкрити провадження в адміністративній справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністра­тивного судочинства;

5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (ст. 107).

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністра­тивній справі лише, якщо:

1) заяву не належить розглядати в порядку адміністратив­ного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий пред­мет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: по­станова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті проваджен­ня в адміністративній справі, про закриття провадження в та­кій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного
позову або примиренням сторін;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого по­становлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не до­пускається.