Пе­ре­гляд су­до­вих рішень за нововиявлени­ми об­стави­нами

За­вданням про­ва­дження за но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­на­ми є пе­ре­гляд спра­ви з фа­к­ти­ч­но­го і (або) пра­во­во­го бо­ку у зв’язку з ви­явленням обставин, про які не зна­ла і не мо­гла зна­ти осо­ба, яка зве­рта­єть­ся із за­явою про пе­ре­гляд судо­во­го рі­шення.

Но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­на­ми є (ч. 2 ст. 245 КАС):

— істо­тні обста­ви­ни, що не були і не мо­гли бути ві­до­мі на час розгляду спра­ви осо­бі, яка зве­рта­єть­ся із за­явою про пе­ре­гляд судо­во­го рі­шення;

— вста­но­влення ви­ро­ком суду, що на­брав за­конної си­ли, за­ві­до­мо непра­вди­вих по­ка­зань сві­дка, не­пра­ви­ль­но­го ви­сно­вку експе­рта, не­пра­ви­льно­го пе­ре­кла­ду; фа­ль­ши­во­сті до­куме­нтів або ре­чо­вих до­ка­зів, що по­тягло за со­бою ухва­лення не­за­конно­го або не­обґрунто­ва­но­го рі­шення;

— вста­но­влення ви­ро­ком суду, що на­брав за­конної си­ли, ви­ни судді у вчи­ненні зло­чи­ну, вна­слі­док яко­го було ухва­ле­но не­за­конне або не­обґрунто­ва­не рі­шення;

— ска­сування судо­во­го рі­шення, яке ста­ло підста­вою для при­йняття по­ста­но­ви чи по­ста­но­влення ухва­ли, що на­ле­жить пе­ре­глянути;

— вста­но­влення Консти­туцій­ним Судом Укра­їни не­консти­туцій­но­сті за­ко­ну, іншо­го пра­во­во­го ак­та чи їх окре­мо­го по­ло­ження, які за­сто­сував суд при ви­рі­шенні спра­ви, як­що рі­шення суду ще не ви­ко­на­но.

За­ко­но­да­вець обме­жив мо­ж­ли­вість пе­ре­гляду судо­вих рі­шень за но­вови­явле­ни­ми обста­ви­на­ми в ра­зі при­йняття но­вих за­ко­нів, інших но­рма­ти­вно-пра­во­вих ак­тів, яки­ми ска­со­ва­ні за­ко­ни та інші но­рма­ти­вно-пра­во­ві ак­ти, що ді­яли на час розгляду спра­ви, крім ви­па­дків, ко­ли во­ни по­м’якшують або ска­со­вують відпо­ві­да­ль­ність фі­зи­ч­ної осо­би.

Пра­во по­да­ти за­яву про пе­ре­гляд судо­во­го рі­шення за но­во­ви­явле­ними обста­ви­на­ми ма­ють осо­би, які бра­ли участь у спра­ві, а та­кож осо­би, які не бра­ли уча­сті у спра­ві, як­що суд ви­рі­шив пи­тання про їхні пра­ва, сво­бо­ди, інте­ре­си чи обо­в’язки, ма­ють пра­во по­да­ти за­яву про пе­ре­гляд судо­во­го рі­шення суду будь-якої інста­нції, яке на­бра­ло за­конної си­ли, за но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­на­ми.

За­ява про пе­ре­гляд судо­во­го рі­шення за но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­нами мо­же бути по­да­на в пись­мо­вій фо­рмі про­тягом одно­го мі­сяця пі­сля того, як осо­ба, яка зве­рта­єть­ся до суду, ді­зна­ла­ся або мо­гла ді­зна­ти­ся про ці обста­ви­ни.

Ви­мо­ги до за­яви ви­кла­де­но у ст. 248 КАС.

За­ко­но­да­вець ви­зна­чив, що за­ява про пе­ре­гляд судо­во­го рі­шення за но­вови­явле­ни­ми обста­ви­на­ми по­да­єть­ся до суду ті­єї інста­нції, який пе­ршим при­пусти­вся по­милки при ви­рі­шенні спра­ви вна­слі­док не­знання про існування ці­єї обста­ви­ни. Він та­кож вста­но­вив пра­ви­ло, за яким за­ява про пе­ре­гляд судо­во­го рі­шення за но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­на­ми у ра­зі вста­но­влення ви­ро­ком суду, що на­брав за­конної си­ли, ви­ни судді у вчи­ненні злочи­ну, вна­слі­док яко­го було ухва­ле­не не­за­конне або не­обґрунто­ва­не рі­шення, по­да­єть­ся до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду ті­єї інста­нції, суддею яко­го він був.

Ви­зна­чи­вши, що у пе­ре­гляді судо­во­го рі­шення за но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­на­ми не мо­же бра­ти участь суддя, який брав участь в ухва­ленні судо­во­го рі­шення, про пе­ре­гляд яко­го ста­вить­ся пи­тання, за­ко­но­да­вець не вра­хував, що ні пра­во­вих, ні мо­ра­ль­них підстав не до­ві­ряти судді по­вто­рний пе­ре­гляд ці­єї спра­ви не існує (за ви­нятком ви­па­дків, пе­редба­че­них пунк­та­ми 2, 3 ч. 2 ст. 245 КАС, але там ця осо­ба вже не є суддею). Ра­зом із тим, за та­ких умов ма­лий кі­ль­кі­сний склад суддів у адмі­ні­стра­ти­вних судах мо­же вза­га­лі ви­ключи­ти мо­ж­ли­вість пе­ре­гляду спра­ви цим судом.

Про­це­дура пе­ре­гляду судо­вих рі­шень за но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­на­ми в адмі­ні­стра­ти­вно­му судо­чинстві істо­тно відрі­зняєть­ся від ана­ло­гі­ч­ної проце­дури в ци­ві­ль­но­му судо­чинстві. Но­ве­ли, за­про­по­но­ва­ні за­ко­но­да­вцем, не спро­сти­ли, а ускла­дни­ли судо­чинство.

Вві­вши про­це­дуру відкриття про­ва­дження за но­во­ви­явле­ни­ми обстави­на­ми за­ко­но­да­вець фо­рма­лі­зував цей вид про­ва­дження, змушуючи суд обо­в’язко­во про­хо­ди­ти про­це­дуру пе­ре­гляду спра­ви, на­віть за явної відсутно­сті підстав для цьо­го, тіль­ки б фо­рма за­яви відпо­ві­да­ла ви­мо­гам за­ко­ну (ст. 250 КАС).

Но­ве­лою є по­ло­ження, яке ба­зуєть­ся на сумні­вно­му за­сто­суванні принци­пу про­це­суа­ль­ної еко­но­мії, за яким ви­рі­шення пи­тання про ска­сування оска­рже­но­го рі­шення, сам пе­ре­гляд спра­ви і ухва­лення но­во­го рі­шення про­во­дять­ся в одно­му за­сі­данні (статті 252—253 КАС).

Са­ме останні по­ло­ження вхо­дять у супе­ре­ч­ність зі змі­стом принци­пу змага­ль­но­сті та ви­мог за­ко­ну про безпо­се­ре­дність, все­бі­ч­ність, по­вно­ту та об’єкти­вність до­слі­дження до­ка­зів, оскі­ль­ки пра­во­ві підста­ви пе­ре­гляду спра­ви (ст. 245 КАС) в осно­ві ба­зують­ся на не­обхідно­сті з’ясування фа­к­ти­ч­них обста­вин спра­ви, а ч. 4 ст. 252 КАС до­зво­ляє не до­слі­джува­ти до­ка­зи, які не оспо­рюють­ся. А як бути з до­ка­за­ми, які оспо­рюють­ся? Як ви­гляда­ти­ме суд, що ви­кли­кав ці­лий ряд сві­дків чи ви­тре­бував но­ві пись­мо­ві до­ка­зи, не вирі­ши­вши до цьо­го пи­тання про за­конність судо­во­го рі­шення та йо­го скасування?

Питання для самоконтролю: