Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Заходи процесуального примусу в адміністративному судочинстві: види та порядок застосування
Процедура розгляду справ в адміністративних судах вимагає чіткого виконання правил адміністративного процесу від усіх його учасників. Для забезпечення ефективності діяльності суду від учасників процесу вимагається певний рівень правової поведінки, відповідна культура юридичної практики та професійно-правова культура з боку суддів та інших учасників адміністративного процесу. Дотримання правил поведінки у судовому засіданні досягається завдяки заходам процесуального примусу. Законодавцем встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 268 КАСУ). У той самий час теоретики права пропонують вважати заходи процесуального примусу формою процесуальної відповідальності учасників процесу за невиконання процесуальних обов’язків. Існує також точка зору, що заходи процесуального примусу – це реакція суду на ті правопорушення, яких припустилися учасники процесу або інші особи, присутні в залі судового засідання, і які заважають подальшому розгляду справи. Тому їх застосування є виключним правом суду. Пасенюк О.М. вважає, що заходи процесуального примусу – це нормативно визначені способи офіційного впливу суддів на осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративногосудочинства. Ознаками заходів процесуального примусу є: офіційність, владний характер, немайновий характер впливу, примусовий характер, спрощеність, оперативність, економічність процесуального режиму застосування, правовий характер. Підставою застосування заходів процесуального примусу є порушення встановлених у суді правил, закріплених у ст. 134 КАС України, у тому числі й тих, що встановлюються безпосередньо судом, або протиправне перешкоджання здійсненню адміністративного судочинства. Застосування заходів процесуального примусу можливе судами всіх ланок судової системи, однак виключно під час судового засідання. Суд застосовує заходи процесуального примусу негайно після вчинення особою порушення шляхом постановлення відповідної ухвали, яка заноситься до журналу судового засідання. Така ухвала не впливає на рух справи, а тому не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Проте зацікавлені особи можуть оскаржити цю ухвалу разом із рішенням відповідного суду. До участі в адміністративному процесі головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник, який у разі винесення судом ухвали про застосування заходів процесуального примусу (видалення із зали судового засідання учасників судового процесу, інших осіб, які порушують порядок) забезпечує виконання такого рішення. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків, які встановлені КАСУ. Заходи процесуального примусу залежно від їх призначення можна поділити на групи: 1) ті, що застосовуються до порушників правопорядку в залі судового засідання (попередження, видалення із зали судового засідання); 2) ті, що забезпечують процес доказування (тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід). Під час судового засідання всі присутні повинні дотримуватися встановленого порядку. Однак законом не встановлено, які дії можуть бути кваліфіковані як порушення правопорядку в залі судового засідання. До таких дій можна віднести: перебування у залі суду в нетверезому стані, паління, сварка, бійка та інші хуліганські дії, гучні репліки, жвава жестикуляція присутніх, користування мобільними телефонами, псування майна суду. Тому в кожному конкретному випадку суд (суддя), користуючись своїм внутрішнім переконанням про громадський порядок, вирішує, чи порушує особа, присутня в залі судового засідання, встановлений порядок, чи ні. За перераховані порушення та інші протиправні дії під час судового засідання до учасників адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у залі судового засідання, застосовується попередження. Попередження – це захід процесуального примусу, який застосовується судом, що застерігає особу, винну в порушенні порядку під час судового засідання або невиконанні розпоряджень головуючого, про неприпустимість зазначених дій і можливість видалення її із зали судового засідання. Попередження не може бути застосоване до особи, якщо порушення мали місце не в судовому засіданні, а поза ним. Суб’єктом попередження може бути будь-який учасник адміністративного процесу, а також будь-яка особа, присутня на судовому засіданні. Законодавець не встановив кількості можливих попереджень, винесених головуючим у засіданні. У той самий час існують позиції вчених, що суд може застосовувати кілька заходів у вигляді попередження за порушення порядку в залі судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Це твердження вважається суперечливим, оскільки попередження як захід процесуального примусу обов’язково фіксується в ухвалі суду, а повторне вчинення зазначених дій тягне за собою видалення особи із зали, яке також обов’язково фіксується в ухвалі суду. Водночас можливість застосування кількох заходів попередження за порушення порядку в залі судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого має місце, але тільки як профілактичних заходів попереджувального характеру, які не є заходами процесуального примусу і про застосування яких не фіксується в ухвалі суду. Видалення із зали судового засідання – це захід процесуального примусу, що застосовується судом до учасників судового засідання або інших осіб, присутніх у судовому засіданні, які повторно вчинили порушення. Повторність порушення — це вчинення таких самих дій особою, яка вже була попереджена за такі самі дії. Повторність має місце і тоді, коли вчинено інше порушення порядку, ніж те, за яке було застосоване попередження. Крім застосування вказаних заходів процесуального примусу, до порушників можуть бути застосовані також заходи адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП). Про порушення порядку в судовому засіданні та про застосування судом заходів процесуального примусу робиться запис у журналі судового засідання. Тимчасове вилучення доказів для дослідження їх судом є заходом процесуального примусу, який застосовується судом у зв’язку з неподанням без поважних причин письмових та речових доказів, що витребовувалися судом, та неповідомлення про причини їх неподання. Особи, яким надіслано ухвалу суду про витребування доказів, зобов’язані неухильно її виконати і надати суду наявні в них докази. Якщо такі особи не мають можливості надати докази, які вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, вони зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням відповідних причин. У той самий час законодавцем не визначено, хто має виконувати таку ухвалу. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, ухвали та постанови суду виконуються державною виконавчою службою. Ухвала суду про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом повинна відповідати загальним вимогам до ухвали суду, встановленим ст. 165 КАС України. Узагальненими реквізитами ухвали є: ім’я (найменування) особи, в якої знаходиться доказ; місце проживання (перебування, знаходження) особи. Одночасно в ухвалі повинні бути відображені: назва або опис письмового чи речового доказу; підстави проведення тимчасового вилучення доказів; відомості про особу, якій доручається вилучення доказів. Зазначена ухвала не впливає на хід розгляду адміністративної справи, а тому не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Ухвала надсилається у виконавчу службу для виконання. Відповідно до частин 5 та 6 ст. 65 КАС України особа, особисту участь якої визнано судом обов’язковою, та свідок зобов’язані з’явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі їм обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду особа, особисту участь якої визнано судом обов’язковою, та свідок зобов’язані повідомити про це суд. У разі відмови без поважних причин прибути в судове засідання або неповідомлення про причини неприбуття, зазначені суб’єкти можуть бути піддані приводу через органи внутрішніх справ. Привід – це засіб примусового впливу, що застосовується до особи, особисту участь якої в судовій залі визнано судом обов’язковою, та свідка, які без поважних причин не прибули в судове засідання або не повідомили про причини неприбуття, для забезпечення їхньої присутності при розгляді справи в адміністративному суді. Особа, особисту участь якої судом визнано обов’язковою, та свідок вважаються належно викликаними, якщо у справі є розписка про одержання судової повістки. Якщо особа, особисту участь якої судом визнано обов’язковою, та свідок повідомили про причини неявки, їх викликають повторно, але привід не застосовують. Привід застосовується: - до осіб, які за рішенням суду обов’язково повинні особисто брати участь у судовому засіданні; - до свідків, які без поважних причин не прибули в судове засідання або не повідомили про причини неприбуття. Привід не застосовується: - до осіб, які не підлягають допиту як свідки; - до осіб, яких не можна примусити з’явитися до суду на підставі прямої вказівки закону: малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди І та ІІ груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів. Привід до свідка може бути застосовано за таких умов: а) його належним чином повідомили про час і місце судового засідання; б) він не з’явився в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини своєї неявки; в) він не підпадає під категорію осіб, до яких не дозволяється застосовувати привід. Привід застосовується органами внутрішніх справ за державний рахунок, але в подальшому свідок відшкодовує в дохід держави всі витрати, понесені у зв’язку з його приводом. Тому орган внутрішніх справ, який здійснив привід, надає суду розрахунок витрат, пов’язаних із його здійсненням. Застосування приводу оформлюється ухвалою суду, в якій зазначаються необхідні для її виконання реквізити: ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу; місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання фізичної особи, яка підлягає приводу; підстави застосування приводу; коли і куди ця особа повинна бути доставлена; якому органу внутрішніх справ доручається здійснення приводу. Ухвала оформлюється окремим документом, не підлягає апеляційному оскарженню і виконується негайно. Органи внутрішніх справ здійснюють привід на підставі Інструкції про порядок виконання постанови прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачуваних, підсуд них, свідків і потерпілих, затвердженої наказом МВС України від 28 грудня 1995 р. № 864. Привід виконується органом внутрішніх справ за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка ухиляється від явки до суду. Ухвала про привід розглядається начальником органу внутрішніх справ, який повинен невідкладно забезпечити її точне виконання. За відсутності начальника органу внутрішніх справ ухвала про привід розглядається його заступником. На посадову особу органу внутрішніх справ, яка виконує привід особи, особисту участь якої визнано судом обов’язковою, та свідка покладено обов’язок оголосити зазначеним суб’єктам зміст відповідної ухвали, а також доставити їх у час і до місця, вказаних у ній. Привід не може застосовуватися у нічний час (з 22 до 6 годин за місцевим часом). Орган внутрішніх справ, на який покладається привід, вживає особливих заходів до його обов’язкового здійснення. Для забезпечення виконання приводу чи усунення причин, які перешкоджають явці за викликом, орган внутрішніх справ, якщо це необхідно, може звертатися щодо сприяння до адміністрації підприємств, організацій, установ за місцем роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. Якщо здійснення приводу свідка є неможливим з об’єктивних причин (хвороба, відсутність можливості встановити фактичне місце проживання, роботи; відрядження тощо), то особа, яка виконує ухвалу про привід до суду, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Питання для самоконтролю: 1. Що таке постанова суду? 2. Що таке ухвала суду? 3. Що таке постанова щодо частини позовних вимог? 4. Що таке додаткова постанова та ухвала суду? 5. Що таке окрема ухвала? 6. Які постанови суду виконуються негайно? 7. Коли постанови або ухвали суду набирають законної сили? 8. Які питання вирішує адміністративний суд, що пов’язані з виконанням судових рішень? 9. В чому проявляється контроль адміністративного суду за виконанням судових рішень? 10. Які заходи процесуального примусу в адміністративному судочинстві Ви знаєте? Теми для написання рефератів: 1. Судові рішення як акти адміністративного судочинства. 2. Виконання судових рішень адміністративного суду як механізм забезпечення ефективності адміністративної юстиції. Тестові завдання:
|