Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Різновиди судових рішення в адміністративних справах
Результатом здійснення правосуддя, тобто наслідком встановлених у справі обставин, є ухвалений відповідно до норм матеріального та процесуального права акт – судове рішення. В адміністративному судочинстві, як і в Конституції України (див., наприклад, частину п'яту статті 124 і пункт 9 частини третьої статті 129), терміни «судове рішення» і «рішення суду» вживаються як синоніми. КАС містить визначення видів судового рішення (ст. 158), у ньому розкриті поняття постанови та ухвали (пункти 13, 14 ч. 1 ст. 3), що дає змогу виділяти різновиди судових рішень залежно від форми, способу прийняття, за обсягом вирішених у них питань, юридичними наслідками тощо. Залежно від кола питань, вирішених через прийнятий акт, судові рішення поділяються на постанови та ухвали. За цим критерієм постанова є рішенням суду будь-якої інстанції, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову, а ухвала – рішенням, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Різновидами постанов можна назвати: 1) постанова суду першої інстанції – нею вирішуються вимоги адміністративного позову; 2) постанова суду апеляційної інстанції – нею одночасно вирішуються вимоги апеляційної скарги і вимоги адміністративногопозову; 3) постанова суду касаційної інстанції – нею одночасно вирішуються вимоги касаційної скарги і вимоги адміністративного позову; 4) постанова Верховного Суду України – нею вирішуються вимоги і скарги за обставинами, а також можуть вирішуватися вимоги адміністративного позову (виходячи з особливої важливості рішень Верховного Суду України для право-застосовної практики усі його кінцеві рішення названо постановами, незалежно від того, вирішуються у них вимоги лише скарги чи й адміністративного позову); 5) постанова щодо частини позовних вимог – приймається судом до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливістьбез шкоди для справи вирішити частину позовних вимог; 6) додаткова постанова – приймається судом, якщо у його постанові внаслідок недогляду було вирішено не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких досліджувалися докази, або не встановлено способу виконання судового рішення, або не вирішено питання про судові витрати. Постанова щодо частини позовних вимог (стаття 164 КАС) – новий для процесуального законодавства України різновид судового рішення. Його передбачено для того, щоб пришвидшити надання судового захисту порушеним правам, свободам чи інтересам особи. Так, якщо досліджені докази дають можливість вирішити частину позовних вимог (наприклад, вимогу про скасування незаконного акта), то суд за клопотанням особи, яка бере участь у справі, може прийняти стосовно цих вимог постанову і продовжити розгляд справи щодо інших вимог (наприклад, про відшкодування завданої цим актом шкоди). Так само постанову може бути прийнято щодо частини позовних вимог, що визнаються відповідачем і це визнання прийнято судом, а щодо позовних вимог, які відповідач не визнає справу необхідно розглядати. Постанова щодо частини позовних вимог набирає законної сили і може бути оскаржена за загальними правилами набрання постановою законної сили та її оскарження. Різновидами ухвал можна назвати: 1) ухвала суду будь-якої інстанції – нею вирішуються поточні питання процесуального характеру стосовно прийнятності заяви чи скарги, суті заявленого клопотання, вчинення процесуальної дій з ініціативи суду тощо; 2) ухвала суду апеляційної інстанції – нею вирішуються лише вимоги апеляційної скарги, але не вимоги адміністративного позову; 3) ухвала суду касаційної інстанції – нею вирішуються лише вимоги касаційної скарги, але не вимоги адміністративного позову; 4) додаткова ухвала – постановляється судом, якщо у його ухвалі внаслідок недогляду було вирішено не всі клопотання, щодо яких досліджувалися докази, або не встановлено способу виконання ухвали, або не вирішено питання про судові витрати; 5) окрема ухвала – спрямована на усунення порушень, з приводу яких особи, які беруть участь у справі, не заявляли вимог, а також на усунення причин і умов, що їм сприяли порушенням. Залежно від того, на якій стадії процесу ухвалюються судові рішення, їх можна поділити на проміжні (якими провадження у справі у суді певної інстанції не закінчується) та кінцеві (якими закінчується розгляд справи у суді певної інстанції). Кінцеві судові рішення відповідно до частини першої статті 14 КАС ухвалюються іменем України. Постанова щодо частини позовних вимог, незважаючи на те, що вона є проміжним судовим рішенням, також має прийматися іменем України. Кінцеве судове рішення вважається остаточним, якщо його не може бути оскаржено. За формою судові рішення можуть бути усними або письмовими. Постанови викладаються лише у вигляді письмового документа. Окремим письмовим документом викладаються ухвали щодо залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відкриття провадження в адміністративній справі, об'єднання та роз'єднання справ, забезпечення доказів, визначення розміру судових витрат, продовження та поновлення процесуальних строків, передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду, забезпечення адміністративного позову, призначення експертизи, виправлення описок і очевидних арифметичних помилок, відмови в ухваленні додаткового судового рішення, роз'яснення постанови, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду. Ухвали з інших питань обов'язково викладаються письмово, якщо вони постановляються поза судовим розглядом, тобто не в судовому засіданні, у якому справа розглядається по суті. Але якщо такі ухвали постановляються під час судового розгляду, то вони можуть бути як письмові, так і усні – на розсуд суду. Зміст усних ухвал фіксується секретарем судового засідання у журналі судового засідання. Ухвали за результатами розгляду апеляційних та касаційних скарг завжди викладаються у письмовій формі. Набрання судовим рішенням законної сили означає, що воно стає обов'язковим для виконання. Тобто за ним може бути видано виконавчий документ, а отже, судове рішення може бути виконане примусово. За загальним правилом, постанова або ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десять днів - для постанови, п'ять - для ухвали). Якщо ж постанову або ухвалу було оскаржено в апеляційному порядку, то вони набирають законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи, звісно, якщо їх не скасував суд апеляційної інстанції. Якщо до суду першої інстанції надійшла лише за ява про апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу не було подано своєчасно (тобто протягом двадцяти днів після подання заяви — для постанови, протягом десяти - для ухвали), то постанова або ухвала суду першої інстанції набирають законної сили після закінчення цього строку. У разі поновлення строку апеляційного оскарження, пропущеного з поважних причин, вважається, що постанова чи ухвала суду не набрали законної сили. Одночасно з поновленням строку судом апеляційної інстанції вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Постанова або ухвала суду будь-якої іншої інстанції, крім першої, набирають законної сили з моменту проголошення. Так само з моменту проголошення набрірають законної сили ухвали суду першої інстанції, які не може бути оскаржено. Як уже зазначалося, певні особливості має набрання законної сили судовими рішеннями у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Ці особливості обумовлені швидкоплинністю таких процесів та скороченими строками апеляційного оскарження. Статтею 177 КАС визначено випадки, коли рішення суду першої інстанції у таких справах набирають законної сили з моменту проголошення. Це - рішення Вищого адміністративного суду, ухвалені ним у першій інстанції, а також судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду судами першої інстанції окремих категорій виборчих справ та справ щодо референдуму (див. статті 172, 174, 175 Кодексу) у період від двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування, до шостої години дня голосування.
|