Словник основних термінів. Адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на

Адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом.

Адміністративний договір – дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Адміністративний позов – звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Адміністративний процес – правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.

Адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до компетенції віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Адміністративне судочинство – діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Адміністративна юстиція – механізм судового захисту прав, свобод та інтересів учасників правовідносин, що виникають у сфері публічної адміністрації.

Адміністративна юрисдикція – цекомпетентність відповідних органів, посадових осіб розглядати юридично значущі справи і приймати щодо їх вирішення юридично обов’язкові рішення.

Альтернативна служба – служба, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством.

Апеляційне провадження – самостійна стадія адміністративного процесу, в якій суд вищестоящої інстанції на підставі апе­ляцій, поданих учасниками процесу, перевіряє законність і об­грунтованість постанов та ухвал суду першої інстан­ції, які не набрали законної сили.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень – це пасивна по­ведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реа­лізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (напри­клад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо).

Безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел

Виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому.

Владні управлінські функції – будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Делеговані повноваження – наділення своїм повноваженням (уповноваження) одним суб’єктом владних повноважень іншого суб’єкта.

Дипломатична служба – це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Дії суб'єкта владних повноважень– це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свобо­ди та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо ви­лучення майна, затримання особи тощо).

Додаткова експертиза – це експертиза, яка призначається, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним і доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Докази – будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До­казу­ван­ня – це вре­гульо­ва­на пра­во­ви­ми но­рма­ми ді­яль­ність адміністрати­вно­го суду та уча­сни­ків адміні­стра­ти­вно­го про­це­су зі зби­рання і за­крі­плення, пе­ре­ві­рки і оці­нки доказів.

Документ – це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Допустимість доказів – ознака, що стосується як змісту, так і форми доказів і свідчить про до­тримання всіх вимог закону, пов'язаних з їх одержанням і фік­сацією: отримання з належного джерела, уповноваженим на те суб'єктом, з використанням визначених у законі засобів.

Експерт – особа, яка має необхідні знання та якій у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

Забезпечення доказів – процес, спрямований на забезпечення нормального здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які у майбутньому, при судовому роз­гляді справи, можуть зробити неможливим або ускладненим надання потрібних доказів.

Завдання адміністративного судочинства – це захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Заходи процесуального примусу – встановлені КАСУ процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства (попередження, видалення із зали судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід).

Касаційне провадження – це стадія адміністративного процесу, яка передбачає перевірку судом касаційної інстанції законності судових актів, що набрали законної сили.

Комісійна експертиза – це експертиза, яка проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

Компетенційні спори – спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень, сторонами у яких – як позивачем, так і відповідачем – є суб'єкти владних повноважень.

Комплексна експертиза – це експертиза, яка проводиться не менше як двома експертами різних галузей або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Належність доказів – це ознака, що стосується їх змісту і вказує на зв'язок між фактичними даними та обставинами, що підлягають доказуванню і дають можливість встановити наяв­ність чи відсутність останніх.

Нормативно-правові акти – рішення, дія яких поширюється на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які при­значені для неодноразового застосування.

Організаційно-розпорядчі обов’язки – це функції щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників (підбір та розстановка кадрів, планування роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни тощо) на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Письмове провадження – розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Письмові докази – це документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Підвідомчість – це коло справ, які віднесені до компетенції адміністративних судів.

Підсудність – розмежування компетенції між окремими ланками судової системи.

Повторна експертиза – це експертиза, яка призначається, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності і доручається іншому експерту (експертам).

Позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Показання свідка – повідомлення особи про відомі їй обставини, які мають значення для справи.

Посадові особи – керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Постанова – письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову.

Правова допомога – надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Правові послуги – надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Право на задово­лення адміністративного позову – це право на позитивне вирі­шення справи, на одержання захисту прав, свобод та інтересів осіб, які звернулися до суду.

Право на пред'явлення адміністративно­го позову – це право на звернення до адміністративного суду з вимогою про захист, право на одержання реакції від суду у ви­гляді порушення його діяльності з розгляду та розв'язанню адміністративної справи.

Правові акти індивідуальної дії – рішення, дія яких поширюєть­ся на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Пред­мет до­казу­ван­ня – це те, що не­обхідно до­ка­зува­ти що­до ко­ж­ної адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви.

Прецедентна (англосаксонська) модель організації адміністративної юстиції – така модель організації адміністративної юстиції, за якоїповноваження щодо розгляду позовів проти адміністрації належать загальним судам (Велика Британія, Канада, США).

Прин­ципи адміністративно­го су­до­чин­ства – це осно­вні за­са­ди, ви­хі­дні по­ло­ження, що за­безпечують за­хист прав, сво­бод і інте­ре­сів фі­зи­ч­них осіб, прав та інте­ре­сів юриди­ч­них осіб у сфе­рі публі­ч­но-пра­во­вих відно­син від по­рушень з бо­ку орга­нів держа­вної вла­ди, орга­нів мі­сце­во­го самоврядування, їх посадових і службо­вих осіб, інших суб’єк­тів при здій­сненні ни­ми вла­дних управлінських функ­цій на осно­ві за­ко­но­давства, в то­му чи­слі на ви­ко­нання деле­го­ва­них по­вно­ва­жень.

Принцип верховенства права – це принцип, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Прин­цип глас­но­с­ті й відкрито­с­ті судо­во­го про­цесу – це принцип, що визна­чає мо­ж­ли­вість до­ступу та ознайомлення гро­ма­дян зі здій­сненням суда­ми адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства.

Прин­цип дис­по­зитивно­с­ті – це принцип, який означає, щосуд розглядає адмі­ні­стра­ти­вні спра­ви не інак­ше як за по­зо­вною заявою, по­да­ною відпо­ві­дно до КАСУ, і не мо­же ви­хо­ди­ти за ме­жі по­зо­вних ви­мог; суд мо­же ви­й­ти за ме­жі по­зо­вних ви­мог тіль­ки в ра­зі, як­що це не­обхідно для повно­го за­хи­сту прав, свобод та інте­ре­сів сто­рін чи тре­тіх осіб, про за­хист яких во­ни про­сять; ко­ж­на осо­ба, яка зве­рнула­ся за судо­вим за­хи­стом, розпо­ряджа­ється сво­їми вимога­ми на вла­сний розсуд.

Принцип законності – це принцип, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України і міжнародних договорів, а також суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Принцип змагальності сторін – цепро­це­суа­ль­ні мо­ж­ли­во­сті осіб, які беруть участь у спра­ві, вчи­няти ді­яння, спрямо­ва­ні на до­ве­дення обґрунтованості та пе­ре­ко­нли­во­сті сво­єї право­вої по­зи­ції що­до предме­та спо­ру.

Прин­цип офіцій­но­го з’я­суван­ня об­ставин справи – це принцип, щополягає у вжиті пе­редба­че­них за­ко­ном за­хо­дів, не­обхідних для з’ясування всіх обставин спра­ви, зо­к­ре­ма сто­со­вно ви­явлення та до­слі­дження до­ка­зів судом із вла­сної іні­ці­а­ти­ви.

Принцип рівності – це принцип, який означає, що не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності – перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

Процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Професійний творчий працівник – особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва.

Публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічно-правовий спір – заснований на публічному праві спір між двома чи більше учасниками правовідносин, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень).

Речові докази – предмети матеріального світу, магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Розумний строк – найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Скорочене провадження – вид позовного провадження справи в адміністративному суді, метою якого є оперативний та ефективний судовий захист порушених прав особи.

Служба в органах влади АРК – діяльність осіб, які займають посади у ВР АРК, Рахунковій палаті ВР АРК, Раді міністрів АРК, міністерствах та республіканських комітетах АРК, інших органах влади АРК та їх апараті і одержують заробітну плату за рахунок коштів бюджету АРК, а також діяльність депутатів ВР АРК.

Служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом, а також діяльність депутатів місцевих рад.

Службові особи – особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Спеціаліст – особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Способи забез­печення доказів – допит свідків, призначення експертизи, витребування та огляд письмових або речових доказів.

Справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статутна (континентальноєвропейська) модель організації адміністративної юстиції – така модель організації адміністративної юстиції, якапередбачає існування у межах судової влади окремої спеціалізованої гілки адміністративних судів (Франція, Німеччина, Італія, Польща, Туреччина) або спеціалізованих адміністративних палат у структурі загальних судів (Іспанія, Нідерланди, Швейцарія).

Суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд – суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів адміністративного суду.

Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Судові витрати – затрати, що були понесені особою у зв’язку з розглядом і вирішенням справи в суді, і складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Судові дебати – це промови осіб, які беруть участь у справі, під час яких можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні.

Суспільна необхідність – обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку;

Суспільна потреба – обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Усне про­ваджен­ня – це розгляд адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви у судо­во­му засіданні із за­слухо­вуванням сто­рін та інших осіб, які бе­руть участь у справі.

Ухвала – письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.

Учасники виконавчого провадження – державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Факт – це явище об'єктивної соціальної дійсності.

Фактичні дані – відомості про факт; інформація, за допомогою якої можна пізнати факт.

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1.

2.

3.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

1.

2.

3.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.

2.

3.

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1.

2.

3.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

1.

2.

3.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.

2.

3.

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1.

2.

3.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

1.

2.

3.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.

2.

3.

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1.

2.

3.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

1.

2.

3.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.

2.

3.

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1.

2.

3.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

1.

2.

3.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.

2.

3.

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1.

2.

3.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

1.

2.

3.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.

2.

3.

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1.

2.

3.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

1.

2.

3.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.

2.

3.

[1] Крім ВАС України діє ще два спеціалізовані суди – Вищий господарський суд та Вищий спеціалізований суд по розгляду цивільних і кримінальних справ.

[2] Закаблук М. Голова ВАС в 2004-2011 роках О. Пасенюк: «Своє завдання я виконав: система адміністративних судів твердо стоїть на ногах» / М. Закаблук // Закон і Бізнес. – № 39 (1078). – 29.09–05.10.2012.

[3] Аналітичний огляд стану здійснення адміністративного судочинства у 2013 році [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.vasu.gov.ua.

[4] Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / За заг. ред. І.Х. Темкіжева (кер. авт. кол.). – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 720 с. – с. 108.

[5] Адміністративне судочинство України: підручник / О. М. Пасенюк (кер. авт. кол.), О. Н. Панченко, В. Б. Авер’янов та ін.; за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с. – С. 189-190.

[6] До прийняття цього Закону судовий збір стягувався відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року.

[8] До прийняття вказаного Закону питання компенсації витрат на правову допомогу регулювалося Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

[9] Під звичайними заняттями мається на увазі повсякденна неофіційна робота особи, за яку вона не одержує заробітної плати.

[10] Дивись Постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», а також Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (з наступними змінами і доповненнями).

[11] Дивись Постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

[12] Детальніше дивись Скочиляс-Павлів О. В. Адміністративний позов як форма звернення до адміністративного суду / О. В. Скочиляс-Павлів // Роль права та закону в громадянському суспільстві: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 14-15 лютого 2014 р.). – У 2-х частинах. – К.: Центр правових наукових досліджень, 2014. – Ч. 2. – С. 41-44.

[13] Мельник М. Засоби, джерела доказування в адміністративному судочинстві України: поняття та особливості / М. Мельник // Віче. – 2010. – № 16. – С. 29–32.