Основи організації інформаційних технологій

Управлінська діяльність у будь-якій організації заснована на переробці даних і проведенні вихідної інформації, що припускає наявність технології перетворення вихідних даних у результативну інформацію.

Інформаційна технологія - це система методів і способів збору, передачі, нагромадження, обробки, зберігання, вистави й використання інформації на основі застосування технічних коштів.

Інформаційні технології відповідно до відмінності інформаційних процесів класифікуються на технології:

- збору інформації;

- передачі інформації;

- накопичення інформації;

- обробки інформації;

- зберігання інформації;

- подання інформації;

- використання інформації.

Конкретна інформаційна технологія для своєї реалізації припускає наявність:

- комплексу відповідних технічних засобів, які реалізують сам інформаційний процес;

- системи засобів управління технічним комплексом (програмні засоби);

- організаційно-методичного забезпечення, що погоджує реалізацію всіх дій технічних засобів і персоналу в єдиний технологічний процес.

Поява в другій половині 60-х рр. XX ст. великих продуктивних ЕОМ (в обчислювальних центрах) було початком формування " електронної", або " комп'ютерної" технології.

Інформаційна технологія управління повинна містити як мінімум три найважливіші компоненти обробки інформації: облік, аналіз і прийняття рішень.

Складені в 60-х рр. XX ст. концепції застосування автоматизованих систем управління (АСУ) не завжди й не повною мірою відповідають завданню вдосконалювання управління й оптимальної реалізації компонентів інформаційної технології; у ряді випадків — далекі від реального механізму оперативного управління.

В існуючих АСУ поняття " система" не включає вирішальної ланки управління — користувача. Ігнорування цієї принципової обставини призвело до того, що розширення мережі АСУ й підвищення потужності їх обчислювальних засобів забезпечили завдяки більшим масивам первинних даних поліпшення в основному облікових функцій управління (довідкових, статистичних, що стежать). Облікові функції дозволяють визначити тільки минулий стан об'єкта управління і не дозволяють оцінити перспективи його розвитку.

З появою персональних комп'ютерів на " гребені мікропроцесорної революції" відбувається принципова модернізація ідеї АСУ: підвищення однорідності технології обробки інформації й децентралізації управління. Це відображається в системах підтримки ухвалення (прийняття) рішення (СППР) і експертних системах (ЕС), які характеризують новий етап комп'ютеризації технології організаційного керування, по суті — етап персоналізації АСУ. Системність — основна ознака СППР і визнання того, що сама досконала ЕОМ не може замінити людину.

Можливості ЕОМ розширюються за рахунок структуризації користувачем розв'язуваних завдань і поповнення її бази знань, а можливості користувача — за рахунок автоматизації тих завдань, які раніше було недоцільно переносити на ЕОМ з економічних або технічних міркувань. Стає можливим аналізувати наслідки різних рішень і одержувати відповіді на запитання типу " що буде, якщо...? ", не витрачаючи часу на трудомісткий процес програмування.

Найважливіший аспект впровадження СППР і ЕС — раціоналізація повсякденної діяльності працівників управління.