Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Складаємо рівняння моментів всіх сил відносно полюса
SMPv=0; З цього рівняння знаходимо Fзр: Порівнюючи значення Fзр, отримане з розрахунку ведучої ланки методом плану сил й методом " важеля Жуковського", знаходимо помилку: . Так як при графоаналітичному методі розрахунку помилка допускається до 5% - 7%, то отриманий результат цілком допустимий.
5. ДИНАМІКА МАШИН. РЕЖИМИ РУХУ МАШИНИ
Вивчаючи розділи кінематики і кінетостатики плоских важільних механізмів, ми користувалися методами визначення прискорень, вважаючи, що ведуча ланка рухається з постійною кутовою швидкістю, тобто вважали, що . Це значно спростило розв'язування цих задач. В реальних механізмах ведуча ланка, як правило, рухається нерівномірно. Це наочно показує тахограма руху головного вала машини /діаграма залежності кутової швидкості , від часу руху t/. На осі абсцис тахограми при роботі машини від моменту початку руху до
моменту зупинки можна виділити три характерні проміжки: час розбігу t p /пуску в рух/, час усталеного руху t у.р. /робочий режим механізму/ і час вибігу t в /зупинки/ механізму. Під час розбігу кутова швидкість головного вала зростає від нуля до c, під час усталеного руху коливається від max до min, проходить через середнє значення, змінюючись періодично, а під час вибігу зменшується до нуля. Відповідно розрізняють і три режими роботи машини: розбігу, усталеного руху і вибігу; на відміну від.режиму усталеного руху, два інших називаються перехідними. Повний час руху машини
Час циклу – це проміжок часу, протягом якого кутова швидкість головного вала досягає свого початкового значення, пройшовши через max і min. Час циклу може відповідати одному або двом обертам кривошипа /залежно від того, дво- чи чотиритактний двигун/. Режими руху машини залежать від діючих сил і мас машин. Одні машини працюють тільки в двох режимах: розбігу та вибігу, інші мають три - включаючи режим усталеного руху.
5.1. Основне рівняння руху машини Розглянемо, як з точки зору динаміки характеризуються, режими руху машини. Оскільки в механізмах і машинах в’язі двосторонні і від часу не залежать, то для характеристики-руху машини можна скористатися законом зміни кінетичної - енергії матеріальної системи: ,
де - абсолютне значення роботи рушійних сил; - абсолютне значення робіт сил опору; - приріст кінетичної енергії механізму за деякий проміжок часу t. Як відомо, робота сил опору ,
де -робота сил корисного опору, для подолання яких побудована/призначена/машина; - робота сил шкідливого опору, які долає машина, хоч призначена вона для виконання іншої /корисної/ роботи; Коротко основне рівняння руху машини можна сформулювати так: Зміна кінетичної енергії дорівнює сумі робіт сил рушійних і опору. Іноді це рівняння називають рівнянням у вигляді кінематичної енергії /стара назва - у вигляді живих сил/.
5.2. Зрівноважування обертових мас.
У сучасних машинах і приладах застосовується велика кількість ланок, що обертаються навколо власної осі. Це, наприклад, вали машин і приладів, шпинделі верстатів, ротори електродвигунів, турбін, центрифуг, колінчасті вали, кулачки, ексцентрики та інші ланки. Навіть тоді, коли ланка є геометричне правильним тілом обертання /вал, шпиндель, ротор, барабан/, при роботі машини на великих швидкостях виникають значні динамічні навантаження на елементи кінематичних пар, зумовлені неоднорідністю та пористістю матеріалу ланки, неточністю виготовлення і складання вузлів, спрацювання елементів кінематичних пар. Ще більших значень досягають незрівноважені маси і сили в кінематичних парах при обертанні колінчастих валів, кулачків, ексцентриків, дисків з несиметрично розміщеними виступами чи отворами для кріплення інших деталей. Незрівноважені маси з’являються і при виконанні технологічних процесів або при порушенні їх. Так, у деяких технологічних, металургійних, будівельних, текстильних, харчових та інших машинах доводиться зрівноважувати ланки зі змінною масою. Це може бути барабан, з якого змотується або на який намотується дріт, трос, сталева, текстильна, паперова, ізоляційна стрічка. В інших машинах частота обертання - перевищує першу, другу та третю критичні /швидкість, тому ротори турбогенераторів електричних, авіаційних та інших машин стають гнучкими і їх треба зрівноважувати в трьох і більше площинах корекції. Зрівноважуванню обертових мас і балансуванню в техніці останнім часом надається велике значення у зв’язку зі зростанням швидкостей руху ланок машин. Це одна з особливостей технічного прогресу.
6.ТЕРТЯ В КІНЕМАТИЧНИХ ПАРАХ.
Останніми десятиліттями виділилась окрема галузь науки про тертя – триботехніка. Триботехніка - це наука про контактну взаємодію твердих тіл при їх відносному русі, яка охоплює весь комплекс питань про тертя, спрацювання і змащування машин. У триботехніці швидко розвиваються такі її розділи, як трибохімія, трибофізика і трибомеханіка. Дивний феномен природи - тертя! Воно подарувало людству вогонь і тепло, можливість раптово зупинити потяг чи автомобіль, прискорити в десятки тисяч разів хімічну реакцію, записати голос людини на платівку, почути голос скрипки й багато іншого. Ми вивчатимемо лише тертя в кінематичних парах механізмів як опір, що виникає в них при русі навантажених ланок однієї відносно іншої. Дуже складне явище - тертя - вивчається спрощено. Для пояснення його користуються двома гіпотезами - механічною та молекулярною. Згідно з першою гіпотезою тертя виникає в результаті деформації невеликих виступів і западин, що є на елементах кінематичних пар, як би добре не були вони оброблені.. Ці деформації можуть бути пружними й непружними, залежно від величин заданого навантаження, прикладеного до ланок, а отже, і до поверхонь тертя, швидкості відносно руху, фізичних властивостей матеріалу ланок, його дружності, характеру і якості контактних поверхонь тощо. Згідно з другою гіпотезою виникнення сил тертя пояснюється відривом молекул, що перебувають у контакті, і виникненням нових молекулярних контактів ланок при відносному їх русі.
6.1. Види тертя
Залежно від характеру відносного руху ланок, що створюють кінематичну пару, розрізняють тертя трьох видів: І/ Ковзання, що виникає в нижчих обертових і поступальних кінематичних парах У класу /підшипники ковзання, напрямні верстатів, приладів та інших машин/; 2/ кочення, що виникає у вищих кінематичних парах /шарикові та роликові підшипники, шарові та роликові опори, колеса тощо/. З/ вертіння, що виникає в тому разі, коли можливий відносний рух тіл у формі обертання навколо спільної нормалі в точці дотику, Залежно від наявності мастила між поверхнями тертя розрізняють тертя ковзання п’яти видів: І/ чисте /сухе/ тертя, що виникає на поверхнях, вільних від мастила, чи будь-яких сторонніх речовин; 2/ граничне, коли поверхні тертя розділяє шар мастила завтовшки не більше 0, 1 мкм; З/piдинне, за якого поверхні повністю розділені шаром змащувальної речовини; 4/ напівсухе /змішаного типу/ одночасно сухе і граничне /деякі виступи шорсткої поверхні сухі, не змащені, а інші - в мастилі шаром не більше 0, 1 мкм/. 5/ напіврідинне - одночасно рідинне і граничне.
7. ККД МАШИНИ Для оцінки досконалості машини з точки зору підведеної до неї і корисно використаної енергії введено поняття коефіцієнта корисної дії машини. Механічний ККД називається відношення абсолютної величини роботи сил корисного опору до роботи всіх рушійних сил за час усталеного руху:
За повний цикл усталеного руху робота рушійних сил дорівнює роботі сил опору: , де А к.о - робота сил корисного опору /робота сил виробничих опорів/; Ат - робота сил тертя.
Оскільки , то , де - коефіцієнт втрат у машині. Чим менша в машині робота сил тертя, тим менший коефіцієнт втрат і тим досконаліша машина в енергетичному відношенні. Оскільки в жодній машині або механізмі робота сил тертя практично не може дорівнювати нулю і коефіцієнт , то ККД машини завжди менший за одиницю, тобто .
7.1. ККД механізмів і машин, з'єднаних послідовно.
Прикладом послідовного з'єднання механізмів у машині може служити металорізальний токарний верстат: електродвигун - пасова передача - гітара - коробка швидкостей - шпиндель. Другий приклад: топка - котел - трубопроводи - парова машина - технологічна машина.
Зрозуміло, що при послідовному з'єднанні механізмів корисна робота на виході попереднього механізму чи машини буде роботою рушійних сил для наступного. Визначимо ККД кожного механізму: ........
Перемножимо ліві та праві частини цих рівностей:
8. КУЛАЧКОВІ МЕХАНІЗМИ
Кулачкові механізми застосовують, коли треба, щоб рух веденої ланки, її швидкість і прискорення змінювалися за певним, наперед заданим законом, і ведена ланка зупинялася. У триланковому кулачковому механізмі рухомі ланки між собою утворюють вищу кінематичну пару, а зі стояком - нижчі. У практиці машинобудування застосовують плоскі і просторові кулачкові б/ силове /з допомогою пружин, гідравлічних або пневматичних пристроїв/. Тільки в цих випадках штовхач описуватиме той закон руху, за яким окреслено профіль кулачка, бо при високих швидкостях кулачка прискорення штовхача великої сили інерції можуть відкинути його від кулачка. Тому кулачок механізми, У цих механізмах кулачок обертається рівномірно навколо осі в одному і тому самому напрямі, а штовхач рухається зворотно-поступально вгору і вниз або вправо і вліво. Між кулачком і штовхачем розміщений ролик для зменшення тертя і зносу /тертя ковзання замінено тертям кочення/. Ролик і кулачок створюють віщу кінематичну пару. На рисунках показано: кулачок 1, ролик 2, штовхач 3, t пружину 4, стояк 5..
8.1. Замикання вищих кінематичних вар
Для постійного дотику кулачка до штовхача /ролика/ застосовують замикання кінематичної пари двох видів: а/ конструкційне /ролику пазу/; може зробити кілька обертів, доки силами ваги штовхач знову притиснеться до кулачка. Замикання виключає відрив штовхача від кулачка і забезпечує постійний їх дотик.
8.2. Фазові кути кулачкового механізму /фази руху штовхача, профільні кути кулачка/
- фазовий кут віддалення штовхача - кут, повороту кулачка, коли штовхач віддаляється від кулачка; - фазовий кут далекого вистою /зупинки/ штовхача - кут обертання кулачка, коли штовхач стоїть у верхньому далекому від кулачка положенні; - фазовий кут повернення штовхача - кут повороту кулачка, під час якого штовхач повертається в крайнє нижнє положення до кулачка; - фазовий кут ближнього вистою /нижньої зупинки/ штовхача - кулачок обертається, а штовхач стоїть нерухомо внизу. У центральних кулачкових механізмах кути профілю кулачка І фазові кути його повороту збігаються, у зміщених - ні.
|