Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Західна Україна. Г а л и ч и н а






Х і д у р о к у

Вчитель: Культура і побут українського народу, маючи багато загальнонаціональних рис, і в наш час зберігають певні особливості, деякі з них сягають сивої давнини. Ці особливості зумовлені характером історичного розвитку окремих районів України, природно-географічними умовами, взаємозв’язками з іншими народами. Як же зберегти і передати нащадкам усі ті кращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть українським народом? Які зусилля докласти аби молодь не цуралася національного спадку, щоб не лише у західній культурі шукала свої ідеали? Лише осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна краще зрозуміти сьогодення і уявити майбутнє. Вивчення українських історичних земель має дуже велике пізнавальне значення.

На думку академіка С. Рудницького, етнічна (за його висловом – національна) територія – це головна основа нації. Етнічну територію становлять етнічні (історико-географічні) землі. До складу України входить цілий ряд етнічних та етнографічних земель. Кожна з них має свою історію, особливості розвитку матеріальної та духовної культури, національні традиції. Спільним для всіх цих земель є те, що вони виступають невід’ємною частиною України. Українські етнічні (історико-географічні) землі виникли в різний час і були покликані виконувати неоднакові функції: політико-адміністративного чи територіально-адміністративного устрою, економічного районування, етнографічних регіонів та ін. Часто ці землі характеризуються різними розмірами, особливостями історії, господарської спеціалізації, національного складу і традицій населення. Назви одних земель вже забулися, інших – широко вживаються ще й досі. Ці землі частково або повністю входять до складу політико-географічних земель і територій, до яких належать: Західна Україна, Правобережна Україна, Лівобережна Україна, Східна Україна (Підросійська Україна). Характеристику історико-географічних областей України розпочинаємо з регіону, в якому ми живемо – Західної України.

Західна Україна. Г а л и ч и н а

Учень - «географ» 1 (показуючи на адміністративній карті України): Західна Україна – це історико-географічна назва земель України, що становлять територію теперішніх Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської і Рівненської областей. Ця назва вживалася для позначення всіх українських земель, що приєдналися до Української РСР в 1939-1940 рр. Площа цієї території становить близько 120тис. км² (18% всієї території України). До складу Західної України входили такі історико-географічні та етнографічні землі: Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Західне Поділля, Покуття, Передкарпаття, Надсяння, частини Холмщини, Підляшшя, Більщини, Лемківщини, Бойківщина, Гуцульщина. До Західної України входить Буковина, входить також Закарпаття. Галичина (Східна Галичина) повністю включає Львівську, Івано-Франківську області та більшу частину Тернопільської області. ЇЇ площа в межах України дорівнює 49, 5 км². Частина Східної Галичини (на захід від Львівщини) входить до складу Польщі. Сучасна Галичина характеризується найбільш національно однорідним населенням на Україні. Історичним центром Галичини і найбільшим її містом є Львів.

Учень-«історик» 1: Назва «Галичина» походить від столиці Галицько-Волинського князівства – старого Галича (від грецького слова «гальс» - сіль). Місто вперше згадується у 1140 р., а з 1144 р. стає центром Галицького князівства. З 1199 р. після приєднання Галицького князівства до Волинського, стає центром Галицько-Волинського князівства. Новий Галич виник у XIV ст. поблизу старого Галича, на 5 км північніше від нього. Галичина поділялася на Східну, переважно заселену українцями, і Західну, заселену поляками. Після першого поділу Польщі (1772 р.) Галичина відійшла до Австрії (з 1867 р. – до Австро-Угорщини). Після розпаду Австро-Угорщини в Східній Галичині була створена Українська Національна Рада, яка 13 листопада 1918 р. проголосила Західно-Українську Народну Республіку. Після її возз’єднання (злуки) з УНР 22 січня 1919 р. ЗУНР увійшла до складу Української Народної Республіки. У липні 1919 р. Східна Галичина (крім Буковини) в результаті українсько-польської війни 1918-1919 рр. була включена до складу Польщі. На території Східної Галичини почала неухильно проводитись політика полонізації.

В 1939 р. Галичина увійшла до складу УРСР.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал