Правобережна Україна. П о д і л л я.

Учень - «географ» 2: Правобережжя – це назва сучасної центральної і західної частин України. Правобережна Україна – велика за площею історико-географічна земля, до складу якої входять сучасні території Київської, Черкаської (більшість), Кіровоградської, Вінницької, Хмельницької, Житомирської, Рівненської і Волинської областей. Площа Правобережжя становить 31% всієї території України. Найбільшим містом Правобережної України є Київ. Поділля ще називають Подільська земля, «Русь долішня» на відміну від «Русі горішньої» - Карпат. Воно займає територію трьох сучасних областей України – Тернопільської, Хмельницької, Вінницької. Поділля розташоване в басейні лівих приток Дністра, а також Південного Бугу. Площа Поділля становить 60, 9 тис. км². Це 10% площі України.

Учень - «історик» 2: Правобережжя – це частина України, яка згідно з Андрусівським перемир’ям 1667 р. перейшла від Росії до Польщі і перебувала у її складі до другого її поділу. В 1793 р. ця територія відійшла до Росії і перебувала у її складі до 1917 р. Після Першої світової війни більша частина колишнього Правобережжя залишилася у складі Радянського Союзу (крім сучасних Волинської і Рівненської областей, а також частково північних районів Тернопільської області, які були включені до складу Польщі). Яскравою сторінкою в історії України стало повстання 1768 р. на Правобережжі проти Польщі – Коліївщина. Початковим центром повстання був Холодний Яр, історично відомий лісовий масив, розташований на північний захід від Чигирина.

Учень читає уривок з вірша Т. Г. Шевченка «Холодний яр»:

В Яру колись гайдамаки

Табором стояли,

Лагодили самопали,

Ратища стругали.

У Яр тойді сходилися,

Мов із хреста зняті,

Батько з сином і брат з братом –

Одностайне стати

На ворога лукавого,

На лютого ляха.

«Гайдамаки не воины –

Розбойники, воры.

Пятно в нашей истории…»

Брешеш, людоморе!

За святую правду-волю

Розбойник не стане,

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний, не заріже

Лукавого сина,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Учень - «історик» 3: Поділля вперше згадується в джерелах у середині ХIV ст. (раніше ця територія була відома під назвою «Пониззя»). У ХІV ст. Поділля (крім Західного) відійшло до Литви. В 1430-1434 рр. Поділля було включене до Польщі, після поділів якої більшість її території (крім сучасної Тернопільської області) стала складовою Росії, а західна частина відійшла до Австрії. До Першої світової війни кордон між Росією і Австро-Угорщиною проходив вздовж ріки Збруч. На початку XVIII ст. у відповідь на посилення національно-релігійного та кріпосного гніту на Волині і в Західному Поділлі виник гайдамацький рух. Слово «гайдамак» походить від тюркського «гайде», що означає «гнати», «турбувати», «суперечити», «чинити свавілля». Таку назву одержали повстанці від польської шляхти. Перша документальна згадка про гайдамаків зустрічається в 1717 р. Найбільшого розмаху набуло гайдамацьке повстання у 1734 р.

У першій половині ХІХ ст. на Поділлі широко розгорнулася боротьба селян проти соціального та національного гноблення під керівництвом Устима Кармелюка. Він організував великий загін, що діяв впродовж 1814-1825 рр. на значній території Подільської губернії.

Учень читає уривок з вірша Андрія Малишка «Кармалюк»:

Злюбили ліс і силу самопалу,
Пороховий димок із гущавин,
Підходячи до ватрища помалу,
Сідають в коло, рівні, як один.
Палають огнищ язики багряні.
Обкурені скипають казани.
Устим людей покликує: — Сини,
Виходить так, ми люди не останні!
Ми тут зійшлися, месники бідноти,
Окривджені панами кріпаки,
Із Білорусі, від Двіни-ріки,
Із-під Москви й Дніпра, — одні турботи
Звели нас тут, на помсту і відплату,
Тож поклянімось, ми в борні — брати,
До світлих днів будем разом іти,
І горе кровопивцю! Горе кату!
В о л и н ь і Полісся

Учень - «географ» 3: Волинь і Полісся включають північно-західну частину України, яка займає Західне і Центральне Полісся, а також Волинську височину (тобто площі басейнів правих приток Прип’яті та верхів’їв Західного Бугу). До складу Українського Полісся входить південна частина всього Полісся. Волинь і Полісся – це сучасні Волинська, Рівненська, Житомирська області. Територія Волині і Полісся поділяється на більшу західну, до складу якої входять Волинська і Рівненська області, і меншу східну частину, яка співпадає з Житомирською областю. Площа Волині і Полісся становить 60, 2 тис. км².

Учень - «історик» 4: Назва Волинь походить від назви давнього (згадується вперше у 1018 р.) міста Волинь (Велинь), що розташоване поблизу Володимира-Волинського. Відомими центрами Волинської землі були Володимир (Володимир-Волинський), Белз, Холм, Луцьк, Броди, Житомир та ін. Із Х ст. Українське Полісся входило до Київської, а пізніше (західна його частина) до Галицько-Волинської Русі, Литви. У другій половині XIV ст. західна частина Волині і Полісся відійшли до Польщі, а після Люблінської унії (1696 р.) Польща поступово захопила всю Волинь. У результаті поділів Польщі Волинь була включена до Росії. Після Першої світової війни західна її частина згідно з Ризьким мирним договором 1921 р. була передана Польщі. Східна Волинь (Житомирщина) була включена до колишнього Радянського Союзу.

Волинь і Полісся мають героїчну історію. На південному пограниччі Волинської та Рівненської областей поблизу Берестечка в 1651 р. відбулася найбільша на той час у Європі битва між військами польського короля Яна ІІ Казимира і Богдана Хмельницького. З обох сторін у битві брало участь близько 300 тис. чол.

Учні читають уривки з історичного роману Ліни Костенко «Берестечко»: Оце і все. Ця галич над містечком.

Народе вільний, аж тепер ти – віл.

Моя поразка зветься Берестечком.

На Київ наступає Радзивілл.

На мене йшло до двіста тисяч війська.

Державний крок, важучий від броні.

Було там все – і навіть хрест мальтійський,

і срібний щит «тевтонської свині».

Зівсюди все під Берестечко пхалось.

Охочий світ служити королям.

І наймані полки. І навіть німець Страус

мені у саме центро поціляв.

Чи й біля божого престолу

біда народ наш доганя?!

О Берестечко берестове

у завірюхах вороння!

Над полем вітер віє тоскно,

і дощ вже сам собі набрид.

Не опливе на руки воском

священна тиша панахид.

Діждало поле свого літа!...

І вбитим арміям обом

тінь мовчазного кармеліта

рахує чорним рукавом…

Учень читає вірш Т. Г. Шевченка «Ой чого ти почорніло …»:

«Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?»

«Почорніло я од крові

За вольную волю.

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили.

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі…

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю…

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,

Будете орати

Мене стиха та, орючи,

Долю проклинати».

Волинь – загальновизнаний центр боротьби проти польської шляхти, царської Росії і панської Польщі. В 1942 р. в умовах окупації на Волині була створена Українська Повстанська Армія (УПА).