Лівобережна Україна (Г е т ь м а н щ и н а). С л о б о ж а н щ и н а

Учень - «географ 4: Лівобережна Україна – історико-географічна назва частин українських земель, які після Переяславської Ради 1654 р. перебували на автономному становищі у складі Російської держави в другій половині XVII-XVIII ст. Напівофіційна назва цієї території – Гетьманщина. Територія Гетьманщини простягалася від верхньої Десни до Запоріжжя.До складу колишньої Гетьманщини входили сучасні Полтавська, Чернігівська, частково Черкаська, Дніпропетровська, Харківська області. Це близько 11% території України.Слобожанщина, Слобідська Україна – це історична назва сучасної крайньої східної території України, що займає Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей.

Учень - «історик» 5: Лівобережна Гетьманщина – це назва східної частини України (крім крайньої східної), яка згідно з Андрусівським перемир’ям 1667 р. перебувала у складі царської Росії. Спочатку (зразу ж після включення до Росії) користувалася певною автономією. В часи найбільшого розквіту Гетьманщини 1687-1709 рр. за гетьмана Івана Мазепи столицею держави був Батурин. Тут було створено 10 полків. Вже у 1764 р. було остаточно скасоване гетьманське управління і на цій території було створено Слобідсько-Українську губернію. В 1783 р. козацькі полки було перетворено в полки російської регулярної армії. З 1796 р. Лівобережна Україна одержала назву Малоросійська губернія. Головними центрами Лівобережжя були Ніжин, Глухів та ін.

Учень - «історик» 6: Прадідами слобожан вважають древніх русичів Чернігово-Переяславської землі. Відомо, що татарські напади на багато століть перетворили ці родючі освоєні землі в безлюдний край, у так зване Дике поле. Впродовж XV – першої половини XVI ст. ця територія знову почала заселятися, що вимагало її належної охорони від набігів кочівників з півдня. Назва Слобідська Україна походить від населених пунктів – слобод, які засновували переселенці з інших частин України, оскільки тут вони користувалися козацькими привілеями. В 50-60-х рр. царський уряд сформував з українських поселенців козацькі слобідські полки. Особливо посилилося переселення на Гетьманщину і Слобожанщину в 70-х рр. XVII ст., коли життя правобережних селян стало дуже важким через спустошливі набіги татар, протиселянські акції польських військ. На Слобожанщині виникає цілий ряд поселень – фортець, заснованих українськими селянами і козаками. Існувала на Слобожанщині українська автономія. Але з початку XVIII ст. автономія Слобожанщини поступово обмежується, а цариця Катерина ІІ знищила її остаточно.

Учень – «історик» 5: На Слобожанщині активно споруджувалися монастирі – загальновизнані центри освіти і культури (Святогорський, Дивногорський, Охтирський). Тісно з братствами були пов’язані українські школи. На Слобожанщині жив відомий український просвітитель, філософ Григорій Сковорода. Головним центром Слобідської України поступово ставав Харків.