Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це сукупність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини.

1.	Роль комплексу (місце, частка в економіці); наслідки, що цей комплекс дає
	Значення ЛПК в економіці України визначається тим, що в сучасних умовах немає такої сфери господарства, де деревина і продукція її переробки не відігравали б істотної ролі. Основний продукт лісу — деревина, яка використовується переважно для виробництва засобів виробництва, зокрема предметів праці (круглий ліс, пиломатеріали, фанера, деревні плити, метиловий спирт тощо) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота). Продукція ЛПК використовується в машинобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв’язку, в будівництві. Водночас ЛПК отримує від інших галузей лаки, фарби, соду, натрій, відбілюючі хімікати (виготовлення паперу), автомашини, трактори, верстати (заготівля та обробка деревини).
2.	Галузева структура
3.	Сучасний стан підгалузей і галузей, оцінити
	Лісозаготівельна промисловість сформувалась у районах, де є ліс (Карпати, Полісся). Але лісові масиви в Україні дуже виснажені. Тому основна проблема під час заготівлі – не залишати відходів (сучків, гілок, хвої). Крім того, потрібна систематична робота по відтворенню лісу на ділянках, де він вирубаний. Потреби України за рахунок власної деревини задовольняються лише на 30%, тому значну кількість лісу країна змушена завозити з-за кордону. Деревообробна промисловість дістала розвиток у всіх областях України. Вона виробляє пиломатеріали, деталі для збірних будинків, меблі, фанеру, сірники тощо. Найбільші лісопильні підприємства розміщені в Берегометі (Чернівецька область), Надвірній (Івано-Франківська область), Рахові (Закарпатська область), Овручі (Житомирська область). Всі ці підприємства тяжіють до районів лісозаготівлі. Меблеві фабрики здебільшого розміщені у великих містах, де є попит на їх продукцію (Київ, Львів, Одеса, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ). Всього в Україні діє близько 600 підприємств, що виготовляють меблі (з врахуванням приватних фірм, що виникли останнім часом). В Рівненській області стала працювати перша в Україні сірникова фабрика. Головна проблема деревообробної промисловості – комплексне використання деревини Целюлозно-паперова промисловість. Сировиною для виробництва паперу є деревна маса (в основному із ялини, смереки) і целюлоза. Для виробництва целюлози витрачають значну кількість деревини хвойних порід, тепла, електроенергії та води. Тому підприємства целюлозно-паперової промисловості тяжіють до районів, де є ліс, дешева електроенергія, вода. Лісохімічна і гідролізна промисловість забезпечує народне господарство такою продукцією, як оцтова кислота, метиловий спирт, каніфоль, синтетичні смоли, різні види ефірної олії. Значні підприємства цієї галузі розташовані у Великому Бичкові, Сваляві (Закарпаття), Вигоді (Івано-Франківська область), Славуті (Хмельницька область), Коростені (Житомирська область). Молодими центрами гідролізної промисловості є Запоріжжя, Білгород-Дністровський, Вінниця. Тут виробляють кормові дріжджі, спирти, глюкозу. Сировиною для них є відходи деревообробної промисловості і сільськогосподарського виробництва (тирса, костриця, солома).
4.	Основні чинники, що впливають на розміщення комплексу
	· на сировину (деревину) · на транспортні шляхи
5.	Характеристика сировинної бази; продукція, яку випускає
	· вікна; двері; · паркет; плінтуса; · деревина; · кругляк; · меблі; · фанера; · будівельна продукція - ДВП, ДСП; · папір; · картон; · целюлоза;
6.	Назвати райони
	Карпати, Полісся, Берегомет, Чернівці (Чернівецька обл); Вигода, Надвірна, Рожнятів (Івано-Франківська обл); Рахів, Тересва (Закарпатська обл); Скопе, Стрий (Львівська обл); Ковель, Камінь-Каширський (Волинська обл); Костопіль, Сарни (Рівненська обл); Овруч, Коростень, Малин (Житомірська обл) Свалява Великий Бичків Славута Коростень Ковель Васильків Запоріжжя
7.	Проблеми (також екологічні наслідки)	Перспективи
	· власні ресурси деревини, їх потреби задовольняються на третину; · неповне використання відходів деревини (на 50-60%); · експортуємо цінні породи дерев (граб, дуб, бук, сосна, ялиця, смерека) за низькими цінами, а головне, що лісових ресурсів не вистачає (нераціональне використання); · дуже відстаємо з виробництва пиломатеріалів та фанери, на душу населення; · відстаємо від потреб меблевої промисловості; імпортуємо	· зменшення використання ділової деревини в окремих галузях народного господарства; · розширення використання замінників деревини; · поглиблення комплексної переробки деревини; · збільшити виробництво паперу, картону, деревостружкових плит, меблів (за доступними для споживачів цінами);