Стандарти для оформлення креслень

Для того щоб креслення були зрозумілими для всіх, хто ними користується, прийнято державні стандарти Єдиної системи конструкторської документації. Стандарти ЄСКД – це нормативні документи, які встановлюють єдині правила виконання та оформлення конструкторських документів у всіх галузях промисловості. Сьогодні ми користуємося стандартами СРСР – ГОСТами (Государственный стандарт).

Поступово замість ГОСТів вводяться державні стандарти України – ДСТУ.

1.3. Формати креслень, основні написи

Креслення виконують на аркушах паперу певних розмірів, що називаються форматами. Державним стандартом (ГОСТ 2.301–68) встановлено п’ять основних форматів. Їх розміри і позначення наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Основні формати

Кожен формат повинен мати рамку, яка обмежує поле креслення і виконується товстою суцільною лінією. Ліва сторона цієї рамки проводиться на відстані 20 мм від межі формату, а три інші сторони – на відстані 5 мм. У правому нижньому куті рамки креслення розташовується основний напис (штамп). Форма, зміст і розміри граф основного напису повинні відповідати ГОСТ 2.104-68.

На форматі А4 основний напис розташовується тільки вздовж короткої сторони, на інших – довгої або короткої сторони.

Оформлення формату А3 і таблиці основного напису показано на рис. 1, а і б відповідно.

а)
б)

Рис.1. Оформлення формату A3 і таблиці основного напису.

1.4. Типи ліній

Під час виконання креслень застосовуються лінії різної товщини і накреслення. Їх є три типи: суцільні, штрихові і штрих-пунктирні. Враховуючи те, що кожен тип має декілька різновидів, ГОСТ 2.303-68 передбачає дев’ять різновидів ліній: суцільна основна, суцільна тонка, суцільна хвиляста, штрихова, штрих-пунктирна тонка, штрих-пунктирна потовщена, розімкнута, суцільна тонка із зломами, штрих-пунктирна з двома точками.

Розглянемо докладніше найуживаніші різновиди ліній, що використані у кресленні деталі, зображеної на рис. 2.

Рис. 2.

Суцільна основна – її використовують для зображення видимих кон­турів предмету, рамки креслення, тощо. Вона може мати товщину S у межах 0, 5... 1, 4 мм і від неї залежить товщина інших ліній.

Суцільна тонка – використовується для проведення виносних і розмірних ліній, графічного позначення матеріалу в розрізах. Товщина – S/3...S/2.

Суцільна хвиляста – використовується як лінія обриву, коли зобра­ження неповне. Їїтовщина - S/3...S/2.

Штрихова – застосовується для зображення невидимих контурів предмету. Довжина штриха 2...8 мм, відстань між штрихами – 1...2 мм. Довжина штрихів і відстань між ними має бути однаковою на всьому кресленні. Товщина – S/3...S/2.

Штрих-пунктирна тонка лінія використовується для проведення осей симетрії. Вона складається з двох штрихів довжиною 5...30 мм і коротких штрихів (точок) між ними. Відстань між довгими штрихами 3...5 мм Товщина – S/3...S/2.

Розімкнена лінія призначена для позначення слідів січних площин при виконанні розрізів і перерізів. Довжина – 8...20 мм, товщина – S...1, 5S.

Товщина ліній одного різновиду має бути однаковою на всіх зображеннях даного креслення.