Зміст теми. Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар

Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар. Комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності. Управління правами інтелектуальної власності.

При вивченні даної теми зверніть увагу на те, що об’єкти інтелектуальної власності є товаром, та й як товар мають свої завдання, функції, джерела, принципи та інші ключові передумови формування. Треба усвідомити характеристику понять корисності, рідкісності й універсальності товару. Необхідно розглянути положення відповідності об’єктів інтелектуальної власності цим вимогам. Необхідно розглядати об’єкти інтелектуальної власності як товар. Проаналізувати напрямки вкладів об’єктів інтелектуальної власності в міжнародну торгівлю між розвиненими країнами. Вивчити особливості інтелектуальної власності як нематеріального активу і нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини стосовно нематеріальних активів. Розглянути особливості оцінки прав на об’єкти промислової власності, авторського права і суміжних прав, ноу-хау. Розглянути особливості трьох підходів до визначення вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також освоює методи дисконтування і капіталізації доходу. Вміти розрахувати ціну ліцензії, характеризувати фактори, що її визначають, й види ліцензійних платежів. Освоїти визначення ціни ліцензії за методом роялті, з використанням паушальних платежів, при комбінованих платежах, а також мінімальної, максимальної і справедливої ціни ліцензії.

Ліцензія – це дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору.

Ліцензіар – продавець ліцензії, тобто юридична або фізична особа, яка зобов’язується передавати права на використання об’єкта інтелектуальної власності за певну винагороду.

Ліцензіат – покупець ліцензії, тобто юридична або фізична особа, яка купує права на використання об’єктів інтелектуальної власності у межах, передбачених у ліцензійній угоді.

Виключна ліцензія – це правовий документ з використання об’єктів нематеріальних активів в обговорених межах.

Ліцензія невиняткова або проста - тобто право ліцензіара, що дозволяє ліцензіатові використати предмет договору в межах територій, обговорених угодою, зберігаючи за ліцензіаром право самостійно користуватися ним на даній території й на певний строк, а також продавати ліцензії за аналогічними умовами третім особам.

Ліцензія повна - правовий документ, за яким ліцензіар надає ліцензіатові усі права з використання об'єктів нематеріальних активів (на термін дії ліцензійного договору).

Субліцензія - правовий документ, відповідно до якого власник об’єктів інтелектуальної власності передає своєму контрагентові право на використання (в обговорених межах) цих об'єктів інтелектуальної діяльності. У ліцензійній угоді визначається вид ліцензії, характер й обсяг прав на використання об'єкта ліцензії, виробнича сфера, територіальні границі, спосіб передачі технології.

Опціон – ліцензіат отримує право на більш детальне ознайомлення з об’єктом інтелектуальної власності з метою прийняття рішення щодо доцільності придбання ліцензії.

Відкрита ліцензія – ліцензія, видана на основі заяви патентовласника, спрямованого в ДП «Укрпатент», про надання будь-якій особі права на використання об’єкта промислової власності.

Ліцензія примусова - правовий документ, що видається за рішенням компетентної інстанції в обов'язковому порядку за наявності певних обставин (невикористання об'єкта промислової власності, недостатнє використання, суспільна потреба у більш широкому використанні винаходу) у випадку неможливості досягти згоди із власником власності на патент.

Добровільна ліцензія – дозвіл (договір) на повне або часткове використання винаходу, що надається патентовласником за прямою угодою між ним й іншою особою.

Винагорода за ліцензію виплачуєть­ся у такій формі:

1) паушальний платіж — фіксованої ціни ліцензії, встановленої незалежно від фактичного обсягу виробницт­ва і реалізації продукції, виготовленої на її основі. Це одноразовий внесок за придбання ліцензії, який най­частіше сплачується у початковий період дії ліцензійного договору;

2) роялті — виплати, розмір яких залежить від ефекту, отриманого від використання об'єкта інтелектуальної власності. Це періодичні відрахування ліцензіата на користь ліцензіара, що здійснюються протягом усьо­го терміну дії ліцензії;

3) комбіновані платежі – передбачають виплату паушального платежу під час підписання угоди та щорічну виплату роялті.