Дати хар-ку сучасного і контрсучасного руху в арх-рі.

Сучасний рух в арх-рі пов’язаний з епохою майстрів і одночасно теоретиків арх-ри, серед яких найзначнішими є професори Баухауза, ВХУТЕМАСА, рос. конструктивісти, нім. функціоналісти. Контрсучасний рух базувався не на генеруванні нових ідей, а на критиці ідей сучасного руху.

Ця епоха може бути охарактеризована як доба соц. утопій, творчості революціонерів, винахідників і новаторів в арх-рі, критики молодими арх-рами творчості майстрів та «Афінської хартії». На ІХ Конгресі CIAM відбулась передача молоді повноважень в організації міжнародного арх. руху. Жорстка критика функціоналізму та інтернац. стилю, нові післявоєнні умови, виникнення концепцій індустріального і постіндустр. сусп-ва, становлення демократії у розвинутих країнах стимулювали пошуки творчих груп і окремих молодих арх-рів шляхів розвитку арх-ри. По всьому світу виникали творчі групи, які мали власні уявлення про новації в арх-рі. До подібних відносились англ. група «Архігрем», представники Віденського авангарду – групи «Кооп Хіммельбляу» і «Хаузруккер», італ. групи «Тенденца», «Суперстудіо» і «Архізум», а також «Тальєр де Арх-ра», «Нью-Йоркська 5» та ін.

В утопічних і пошукових проектах цих груп закладалися філософські та теорет. засади нових напрямків, течій і стилів сучасної арх-ри, таких як популізм, продуктивізм, «хай-тек», постмодернізм, неокласицизм та неораціоналізм.

В 1980 р. у Венеції відбулось бієнале, автором програми якого став Пауло Портогезі. Він представив проект, який вважається відправною крапкою постмодернізма.

Почали виникати концепції «партисипації» (співучасті в проектуванні споживачів арх-ри), у роботах «Брюссельської школи» набували розвитку ідеї «адвокативного», захищаючого проектування. Одночасно виникла критика «Брюссельської школи» за її «архаїчний активізм», утопічність антиіндустріоналізму та абсолютизацію історизму.

Кредо модернизма заложено в самом его наименовании — это созидание нового («модерн» значит «новый»). То есть, принципиальная установка на новизну архитектуры, — как конструктивных и планировочных идей, так и внешних форм, которые, по мысли архитекторов-модернистов, должны исходить из достижений новых строительных технологий. Образное выражение «призмы из бетона и стекла» хорошо передает общий характер построек модернизма.

Основные принципы архитектурного модернизма — использование самых современных строительных материалов, рациональный подход к решению конструкций и внутренних пространств, отсутствие тенденций украшательства, принципиальный отказ от исторических реминисценций в облике сооружений, их «интернациональный» характер

no-Snop-City город будующего. Архизум