Хто входив в архітектурну групу «Тенденца» і які теоретичні засади використовували представники цієї групи?

У межах критики функціоналізму та його ергономічних основ виник новий напрямок у розвитку контрсучасного руху в архітектурі, який отримав назву раціональної архітектури чи неораціоналізму. Цей напрямок очолила група молодих італійських архітекторів «Тенденца» під проводом свого лідера Альдо Россі. У групі працювали такі теоретики і практики, як М. Тафурі, Ф. ІІуріні, Л. Термес, В. Греготті, Є. Бонфанті, М. Сколарі.

. Концептуальні положення «Тенденци» можна звести до декількох принципів: перенесення акценту від споруди до вулиці чи кварталу і відносна незалежність архітектурної форми від функції, увага до історичних пам'яток, пошук первинних елементів архітектури. Ці та інші ідеї та принципи архітектури як «безперервного пам'ятника» досліджувались у працях А. Россі «Архітектура міста» (1966 р.), Дж. Грассі «Логічна конструкція архітектури» (1967 р.), В. Греготті «Територія архітектури» (1966 р.), у публікаціях журналу неораціоналістів «contraspazio».

У межах критики функціоналізму та його ергономічних основ виник новий напрямок у розвитку контр сучасного руху в арх., який отримав назву раціональної архітектури чи неораціоналізму. Цей напрямок очолила група молодих італ арх. «Тенденца» під проводом свого лідера Альдо Россі. У групі працювали такі теоретики і практики, як М.Тафурі, Ф.Пуріні, В.Греготті, М.Сколірі, Е.Бофатті.

Предвісниками неораціоналізму вважаються К.Н.Леду, Н.Булле, Дж.Терраньї. на становленнянеораціоналізму вплинули ідеї французького структуралізму.Загальні ідеологічні основи нового руху були викладені у каталозі «Раціональні арх.-ра» на 15 трієннале, що відб.у Мілані у 1973. Концептуальні положення Тенденци можна звести до декількох принципів: перенесення акценту від споруди до вулиці чи кварталу і відносна незалежність арх. форми від функції, увага до історичних памяток, пошук первинних елементів арх.-ри. Ці ідеї та принципи арх.-ри як «безперервного памятника» досліджувались у працях А.Россі «Арх міста» 1966, В.Греготті «Територія арх.-ри» 1966.

Альдо Росси прослыл неорационалистом в архитектуре. В своих текстах и изысканиях он подвергал критике характерное для архитектурно градостроительной практики 1960 х годов отношение к городской среде. Архитектор спорил с представлением о том, что город может проектироваться и создаваться как единовременно возникающий объект, существующий вне времени. Города, по мнению Росси, имеют тенденцию развиваться во времени и накапливать " коллективную память". Таким образом, " несущий каркас" города - это совокупность его памятников архитектуры.

У свій творчості А.Россі наслідував такі принципи класичної архітектури, як чиста форма, симетрія, традиційні матеріали, класичні тектоніка.Він побудував нову типологію, вважаючи, що такі типи об’єктів, як школа, лікарня, тюрма і кладивище є істинним втіленням цінностей архітектури як такої. У своїх роботах він широко використовував метод аналогій, сутність якого полягала у наслідуванні буд.традицій. В 1990 г. архитектор стал лауреатом знаменитой Притцкеровской премии.

Послідовники раціоналізму працювали в країнах європи та японії. Серед найб відомих – М.Унгерс, Й.Кляйхус. Багато близьких за змістом ідей Тенденца можна прослідкувати в роботах групи молодих амер арх. «Нью-Йоркська 5»

4. – 1987, Готель в японії, деталь

5. Театр дель Мондо, (Мировой театр) 1979, Італія, здание для представлений на плавучей платформе

6. Кладовище в Модені (місто мертвих) - парадоксальное сочетание стилистической нейтральности (метафизика может содержать в себе элементы классики, модернизма, постмодернизма и т.д.) с ярко выраженной монументальностью.