Кооперативний рух

Кооперація — добровільні об’єднання людей для спільної господарської діяльності.

Кооперація була давньою формою народного виробництва, за якої два-три господарі об’єднували робочу худобу та сільськогосподарський реманент і орали свої земельні ділянки по черзі.

Добровільно у далекій дорозі об’єднувалися чумаки, надаючи один одному підтримку.

У західноукраїнських селах будували громадські комори, в яких “на чорний день” зберігався недоторканний запас зерна.

Кооперативний рух посів важливе місце в масовій боротьбі проти національного і соціального гноблення. Адже своєю сутністю він спирався на місцеве самоврядування й добровільну самодіяльність.

Швидше він розвивався на західноукраїнських землях, де виникала селянська постачально-збутова кооперація, яка, враховуючи збільшення попиту міського населення в усій Європі на м’ясо-молочні продукти, організовувала торгівлю ними.

Кооперативні спілки, скуповуючи у своїх членів сільськогосподарську продукцію, постачали їм добрива, машини, вдосконалені знаряддя праці, сортове насіння. Цим вони сприяли розвиткові ринкових відносин.

Повсякденне життя українців у місті

Перебудовувалися міста відповідно до нових потреб. З’явилися просторі міські будинки, широкі освітлені вулиці.

Тепер на вулицях були бруківки. Всюди проводили каналізацію, розпочалося будівництво водопроводів, кам’яних шляхів.

У великих містах було освітлення вуличними ліхтарями. Електричне освітлення з’явилося наприкінці 80-х років XIX ст.

Утім міста почали втрачати своє українське обличчя, місце українських міщан посідали представники інших національностей, українців було витіснено на околиці міст, почалася русифікація їх. В українських містах українці опинилися в меншості, там переважали російські чиновники, промисловці, заводчики і фабриканти, єврейські торговці і ремісники, робітники і дрібні посадовці різних національностей.

Формувався тип міщанина, який ставав зрусифікованим, мова їхня була суцільним суржиком. Блискуче таких жителів міст змалювали І. Карпенко-Карий, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький.