Ліберальні реформи Дж. Кеннеді та Л. Джонсона.

Готуючись до президентських виборів 1960 р., Демократична партія значно оновила свій ідейно-політичний арсенал. При цьому враховувалися соціально-політичні зрушення, що відбулися в американському суспільстві: загальне піднесення життєвого рівня населення. Саме за рахунок залучення середніх верств демократи прагнули розширити свій електорат.

Кандидатом у президенти вони висунули сенатора Джона Кеннеді.

Розпочинаючи діяльність на посту президента, Кеннеді висунув програму досягнення „нових рубежів", ї'х наріжним каменем стало стимулювання економічного зростання США шляхом розширення капіталовкладень, дальшого розгортання НТР. Програма передбачала проведення важливих заходів у соціальній сфері: комплексну перебудову районів хронічної депресії, підвищення мінімальної заробітної плати, перекваліфікацію безробітних, допомогу фермерам, розширення соціального забезпечення. Належне місце у програмі президента посідали проблеми громадянських прав, становища афроамериканців. У галузі зовнішньої політики передбачалося зростання військової могутності країни в умовах змагання з СРСР, який демонстрував дедалі новіші досягнення, в галузі космічних досліджень і нарощування ракетно-ядерних озброєнь. Втілення в життя цих накреслень вимагало посилення регулюючої ролі держави й величезних бюджетних асигнувань, передусім на соціальні потреби.

Реформаторська політика Дж. Кеннеді неоднозначне сприймалася в американському суспільстві. В умовах різкої поляризації суспільно-політичних сил всередині США 22 листопада в м. Даллас (штат Техас) президента Дж. Кеннеді було вбито.

Відповідно до конституції, президентські повноваження перебрав віце-президент Ліндон Джонсон. На наступних президентських виборах 1964 р. він здобув перемогу над своїм суперником - кандидатом від Республіканської партії сенатором Баррі Голдвотером, речником ультра-консервативних поглядів.

В галузі внутрішньої політики Л. Джонсон в основному продовжував курс, започаткований його попередником. Новий президент висунув широкий план соціальних реформ під гаслом побудови „великого суспільства ". Вони йшли далі побудови „нових рубежів" Дж. Кеннеді. У програмі Л. Джонсона робилася спроба комплексного розв'язання найскладніших соціальних проблем. Однак центральним завданням програми „великого суспільства" стала боротьба за викорінення бідності. У 1964 р. з ініціативи уряду конгрес ухвалив закон, який запроваджував заходи щодо подолання бідності. В згадуваному законі наголос робився на допомозі в одержанні освіти, набутті професії, розширенні соціальних пільг. Намічені заходи вже незабаром дали відчутні результати. До 1968 р. кількість бідняків скоротилася до 25 млн чоловік - майже на 30%.

Адміністрація демократів в умовах небувалого піднесення антирасистського руху чимало зробила у справі ліквідації нерівноправності афроамериканців. Нові закони про громадянські права 1964 і 1968 рр. та інші акти конгресу забороняли дискримінацію при реєстрації виборців, при наймі і звільненні працівників, у шкільництві, в громадських місцях, при продажу і здачі в оренду житла.

Загалом соціальні та політичні реформи у США в середині 60-х років досягли розмаху, якого країна не знала від часів „нового курсу" Ф. Рузвельта. Однак реформаторська діяльність Л. Джонсона після багатообіцяючого старту 1964-1968 рр. загальмувалася. Соціальні реформи почали згортатися, відповідно й падала популярність адміністрації демократів.