Внутрішня і зовнішня політика адміністрації Б. Клінтона.

На президентських виборах 1992 р. Демократична партія спромоглася висунути в президенти кандидата нового, післявоєнного покоління - губернатора штату Арканзас Білла Клінтона, який виступив з привабливою для широких мас програмою під гаслом " Головне -це люди ". „родзинкою" в програмі Клінтона була ідея запровадити в країні загальну систему медичного обслуговування. На початку січня 1993 р. Білл Клінтон приступив до виконання президентських обов'язків.

Клінтон представив конгресові свою економічну програму, її головними цілями ставилося подолати наслідки господарського спаду, створити нові робочі місця, підвищити рівень доходів американців, значно скоротити дефіцит федерального бюджету. План президента передбачав державні інвестиції у провідні галузі економіки. Відповідно до передвиборчих обіцянок Клінтона значно збільшувалися видатки на охорону здоров'я та медичне обслуговування.

Ця програма вимагала мобілізації великих коштів. Тому намічалося значно скоротити оборонні та інші бюджетні витрати, зокрема на утримання державного апарату, дещо збільшити податки.

Клінтон приділяв основну увагу програмі економічного відродження США та підняттю життєвого рівня американських громадян. Було вжито заходів щодо скорочення оборонних програм.

Восени 1993 р. адміністрація представила сміливий план реформування системи охорони здоров'я. Його метою було запровадження загального права на медичну допомогу. Координатором плану стала дружина президента Гілларі Клінтон.

Спрямовуючи зусилля на скорочення бюджетного дефіциту, адміністрація у 1993 р. провела через конгрес податкову реформу, яка всупереч передвиборчим обіцянкам не скоротила максимальні ставки прибуткового податку, а збільшила їх.

Спираючись на широку суспільну підтримку, Клінтон провів через конгрес закони, які обмежували доступ населення до автоматичної зброї.

Внутрішньополітична стратегія адміністрації Клінтона під час другого строку його повноважень була в умовах посилення Республіканської партії значно поміркованішою, ніж на початку його урядування. Тепер одним з основних завдань стала ліквідація бюджетного дефіциту, й цієї мети було досягнуто вже у 1998 р. Разом з тим президент продовжував тримати в полі зору розв'язання соціальних проблем, вишукуючи бюджетні кошти для розширення медичної допомоги, фінансування освіти, полегшення становища найбідніших верств населення.

Адміністрація приділила належну вагу розвиткові зовнішньоекономічних відносин, насамперед з безпосередніми сусідами США. Було здійснено ратифікацію Північноамериканського договору про вільну торгівлю (НАФТА) між США, Канадою і Мексикою, укладеного наприкінці 1992 р. - в останні тижні президентства Дж. Буша. Договір набрав чинності з 1994 р., наслідком чого у світі виник один з найпотужніших спільних ринків. Договір передбачав поступову ліквідацію обмежень у торгівлі та інвестиціях, скасування торговельних мит між країнами-учасницями.

США активно сприяли створенню у 1994-1995 рр. Світової організації торгівлі (СОТ) з метою забезпечення інституційної та правової бази сучасної міжнародної торговельної системи.

США чимало зробили для залагодження суперечностей і конфліктів у різних регіонах земної кулі. На Далекому Сході було здійснено заходи в справі врегулювання відносин з КНР, які різко погіршилися в результаті кривавого придушення китайськими властями демократичного руху в 1989 р. Було нормалізовано відносини з Соціалістичною Республікою В'єтнам. У 2000 р. країну відвідав з офіційним візитом президент Клінтон. Велися переговори з КНДР про призупинення північно-корейської програми розробки ядерної зброї та ракетоносіїв, які, зрештою, позитивних результатів не принесли.

На Близькому Сході адміністрація Клінтона розгорнула широку діяльність на користь досягнення миру між Ізраїлем і палестинськими арабами.

На Балканах США посприяли ускладненню Дейтонської угоди 1995 р. про припинення громадянської війни і компромісне врегулювання кризи в Боснії і Герцеговині. Разом з тим бомбардування території Союзної Республіки Югославії 1999 р. силами НАТО під час Косовської кризи світова громадськість сприйняла зовсім неоднозначне.

З ініціативи адміністрації Клінтона було опрацьовано програму політичного та військового співробітництва країн Центральної та Східної Європи з НАТО під назвою „ Партнерство заради миру ", її було схвалено в січні 1994 р. на надзвичайній сесії Ради НАТО. До програми зокрема приєднались Україна та Російська Федерація.