Охарактеризуйте земські з`їзди 1905 р.

У лютому 1905р. був скликаний ІІ земський зїзд. Мета – з`ясувати чи можна взагалі вважати указ від 12 грудня 1904 р. дійсним початком проведенння ліберальної програми. З`їзд постановив: негайно зайнятися розробкою плану для скликання народного представництва. Для встановлення конституційного ладу роботу цю було доручено організаційному бюро земських зїздів, яке повинно представити результати своєї роботи наступному зїздові. Другий зїзд також мав більшість і меншість, але розколу також не відбулося.

Розкол відбувся на ІІІ зїзді (22- 26 квітня 1905 р.). Дійсна причина була в принципово іншому підході двох течій до морархії і до революційних вил.

І. – монархія: Меншість – не уявляла нового ладу в Росії без угоди з історичною владою самодержавства; Більшість – нічого від самодержавства не чикала. З ним вона була у відвертій війні і проти нього була рада будь-яким союзникам. Вона не піклувалася, що б її бажання були для влади прийнятними, проте йшла на поступки, щоб всі вороги самодержавства могли стояти на одному спільному фронті.

ІІ. Революція: Більшість – революція не лякала. В ній вони бачили спосіб встановлення в Росії «свободи і права». Вона підтнимувала загальний фронт з революцією, тому і повинна була поступатися революції; Меншість – шукаючи угоди з владою, вимушена була їй поступатися. Вона була проти революції, не сприймала її.

Коаліційний зїзд прийняв рішення звернутися до царя з метою вимоги від влади негайної зміни державноголаду згідщно тієї програми, яка була схвалена більшістю зїзду в листопаді 1904 р.. тобто переходу до конституційноголаду, а не для того щоб шляхом угод з державною владою підняти престиж російської держави у той трагічний момент. І 6 червня 1905 р. депутація земців на чолі з князем М.С.Трубецьким була прийнята царем.

Трубецький підкреслив, що цар вказав вірний вихід із цієї кризи – скликання народних представників. І депутація вірить у правильністьтакого рішення. Народне представництво повинно забезпечити внутрішнє примирення і «перетворення держави». Трубецький вказав на необхідність негайно допустити вільну дискусію всіх цих питань на зборах і в пресі. Відповідь Миколи ІІ була короткою. Він підкреслив, що не сумнівається в тому, що депутацією керує почуття любові до батьківщини.

Ліві сили в ліберальному русі були незадоволені результатами роботи з’їзду. Коаліційний з’їзд був засуджений ними і за саму ідею об’єднати більшість з меншістю і за форму звернення до царя і за окремі вислови у промові Трубецького.

6 липня був скликаний ІV-й земський з’їзд. Однак МВС прийняло рішення заборонити цей з’їзд і послало у день відкриття своїх представників з цією метою. Очевидно МВС повірило чуткам, згідно яких земський з’їзд збирається оголосити себе Установчими зборами і назначити революційний тимчасовий уряд. З’їзд не підкорився МВС. Конфлікт закінчився складанням протоколу. Робота з’їзду надалі проходила без перешкод. Проте і без цього втручання більшість учасників з’їзду зовсім не збиралися миритися з державною владою і йти на співробітництво з нею при проведенні в життя державних реформ.

З’їздом було прийнято:

- проект конституції підготовленої конституціоналістами із земських кіл. Цим самим він був протиставлений урядовому проекту;

- рішення бойкотувати народне представництво з дорадчими функціями.

- рішення звернутися до народу із зверненням.

- резолюція, яка закликала все населення до пасивного опору.

Існувала меншість, якій революційні настрої були зовсім чужими, і яка посилено критикувала рішення звернутися з закликом до народу. Навіть серед тих, хто в принципі заявляв, що вони згідні на такий заклик, багато знаходили неможливим проект Петрункевича із-за різкості тону і радикального змісту. Тому після бурхливих дебатів доручено було підготувати новий проект відозви.

Навіть представники консервативного лібералізму змушені були погодитися з двома головними звинуваченнями: 1. Уряд не допускає, щоб у Росії люди самі за себе піклувалися, як це робиться у цивілізованих державах; 2. Селяни хоча і перестали бути кріпаками, але все ще не стали повноправними господарями.

Земська група повинна була пристати до революційної групи для того, щоб здійснити не неї поміркований вплив. Але насправді земці не мали такого впливу на Союз союзів і не змогли протистояти революційним настроям громадськості. Однак на з’їзді було ще багато земців, які ще рішуче чинили опір приєднанню до революційного руху і зверненню до народу навіть у пом’якшеній формі.

.