Четвертий етап - завершення переговорів або вихід з безвиході

Третій етап переговорів - пошук взаємоприйнятного рішення, психологічна боротьба

Сторони перевіряють можливості один одного, реальність вимог кожного з визначенням їх впливу на інтереси іншого учасника. Опоненти представляють факти, вигідні тільки їм, заявляють про наявність у них різних варіантів.

Четвертий етап - завершення переговорів або вихід з безвиході

Стратегічні підходи до ведення переговорів

Жорсткий підхід — обидві сторони, зайнявши протилежні позиції, вперто відстоюють їх, застосовуючи певні прийоми, щоб увести противника в оману щодо істинної мети, і роблять невеликі поступки. М´ який підхід — кожна сторона вважає іншу сторону дружньою. Замість того щоб робити ставку на досягнення перемоги, вони підкреслюють необхідність досягнення хоча б згоди. За такого підходу сторони можуть прийти до незрозумілих і нерозумних угод. Принциповий підхід — альтернативний до наведених вище. Він орієнтований на ефективне досягнення результату.

15, 16. Соціологія як самостійна галузь наукового знання виникла у 40-х рр. XIX ст., і являє собою порівняно молоду науку. Перший, хто переглядає усталену класифікацію наук і виділяє в ній окрему науку про суспільство, є франц. вчений Огюст Конт, якого і вважають засновником соціології.

Довгий час управління було об´ єктом дослідження інших наук. І тільки коли соціальні проблеми набули гостроти, виникла нагальна потреба залучення соціології до винайдення управлінських рішень.

Під соціологією управління розуміється систематизація всіх елементів знань про управління, аналіз управлінського ракурсу з точки зору історичного процесу.

Об´ єктом соціології управління виступають різноманітні соціальні системи: індивід як система, групи, організації, кола, об´ єднання, спільноти, що утворюються в суспільстві для досягнення певної мети і розв´ язання соціальних завдань.

Предметом є: управлінські відносини, процеси, особливості суб´ єктів управління різних рівнів, а також закономірності, особливості, форми, умови, методи та функції управлінської діяльності.

Соціологія управління досліджує і механізми та технологію соціального управління (управління конкретними соціальними процесами) з метою виявлення можливостей його застосування відповідно до цілей та завдань, що постають перед суспільством і генеруються суб´ єктами управління (той, хто управляє). Соціальне управління визначає шляхи розвитку суспільства у заданому напрямку і забезпечення способів досягнення очікуваного результату, організацію, координацію й узгодження діяльності людей зокрема.

Головним об´ єктом управління – в управлінні соціальними процесами - є людина, соціальні групи і суспільний розвиток у цілому. Соціальне управління - це управління окремими сторонами суспільного життя, суспільними інститутами, суспільством у цілому, спрямоване на підтримку динамічного стану і нормального функціонування соціальної системи. Наука соціального управління є соціальною галуззю наукового знання, котра вивчає цілісне засвоєння оточуючого світу під кутом зору системного впливу на всі сфери суспільного життя, для підвищення якості життя його членів – головної мети суспільства. Відповідно і предметом науки соціального управління є відносини управління - складний комплекс стійких взаємозв´ язків і взаємодій людини із колективом у процесі управлінської взаємодії.

Система управління складається з двох підсистем:

■ регулююча (керуюча) – це суб´ єкт управління;

■ регульована (керована) - це об´ єкт управління.

17. Система соціологічних знань має свою специфічну структуру, яка уявляє собою своєрідну трьохрівневу модель, котра включає слідуючі рівні.

Перший соціологічний рівень – це загальносоціологічна теорія.

Другий соціологічний рівень – це спеціальні соціологічні теорії.

Третій соціологічний рівень – це конкретно-соціологічні дослідження.